Отакість "Жодних змін у МіТУКові"

НАПИСАНО КРИШНАКАНТОМ

16 березня 1999-го року. Бувши присутній тілом на цій планиді, Шриля Прабгупада розкрив свій задум щодо того, як повинен фунґовати МіТУК. Він сам устійнив і запровадив усі потрібні приписи, заряди, штиби і вчення, що визначатимуть діяльність МіТУКу через ціле його існування. МіТУК створено винятково на те, аби він діяв під проводом Шрилі Прабгупади. Заказано змінювати його настанови і штиб роботи МіТУКу. З огляду на те мусіла бути тяглість між діяльністю Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни за його присутности й подальшою діяльністю Товариства по його відході. Будь-який ухил від цієї засади повинен схвалити сам Шриля Прабгупада. 

Мітуківці добре тямлять тої засади і вважають її законом. Ось приклади зарядів і приписів, що їх Шриля Прабгупада заклав у МіТУКові: Уповноважений виділ керує Товариством; Книжкова спілка Бгактиведанти видає книжки; 16-ть кіл джапи і впорядкувальні засади; ранковий накресел; книжки Шрилі Прабгупади - "всезбірка законів" тощо тощо. Будь-хто погодиться, що ці заряди й приписи повинні мати чинність упродовж цілого існування МіТУКу, адже Шриля Прабгупада створив їх саме для МіТУКу. Жоден мітуківський вірний ніґде не насміє запропонувати зміни до тих приписів, що їх був дав Шриля Прабгупада. Орудувати Товариством має бути досить просто, бо Шриля Прабгупада зусібіч з'ясував, як воно повинне фунґовати.

Не треба міркувати над тим, як його вчинити; треба лише заховувати, продовжувати й поширювати те, що вже дане й устійнене. Отже, мається на увазі, що приписи й порядки, що їх Шриля Прабгупада сам встановив і схвалив, триватимуть через ціле існування МіТУКу. Назвемо цю отакість "ЖОДНИХ ЗМІН У МІТУКОВІ" й надалі вживатимемо скороченої назви ЖоЗУМ.

(Далі ми позначатимемо час тілесної присутности Шрилі Прабгупади словом "до'самадгі", а час по тілеснім зникненні Шрилі Прабгупади, що охоплює ціле подальше фунґовання МіТУКу - словом "по'самадгі").

Засада ЖоЗУМу узаконена постановою Уповноваженого виділу

Таким чином, МіТУК, принаймні на папері, проводиться ЖоЗУМом, а на мітуківську керівну раду та членів Товариства числять як на таких, що підтримують приписи, дані лише Шрилею Прабгупадою, й діють у згоді з його наводом. Сама гадка за переинакшення й обмірковування розбігається з цілями МіТУКу. Від самого початку засаду ЖоЗУМу узаконено мітуківським праводавством:

Ту постанову ухвалено винятково на те, щоб оприлюднити й достеменно з'ясувати, як слід керувати МіТУКом; її схвалив сам Шриля Прабгупада. Вона дуже виразно показує обов'язки й обмеження в діяльності Уповноваженого виділу, котрий відповідає за керування Товариством. 

У керуванні МіТУКом Уповноваженому виділові:

   1. Вільно проводитися тільки настановами, безпосередньо даними Шрилею Прабгупадою:

'Уповноважений виділ не має иншого обов'язку чи мети, крім як виконувати так ласкаво дані Його Божою Ласкою настанови'.

   2. Мусово ховати неторкнутою науку Шрилі Прабгупади й застосовувати лише те, чого навчав Шриля Прабгупада:

'а також уберегти й поширити світом Його Вчення у чистому вигляді'.

То є дві засадничі підпори передовництва Уповноваженого виділу, звідси бачити, що Уповноважений виділ створено, аби він був природнім янголом-охоронцем ЖоЗУМу.

ЖоЗУМ підтверджено в заповіті

Те, що Уповноважений виділ (а отже, й ЖоЗУМ) має повновласть панувати над усім в МіТУКові через ціле існування Товариства, устійнено в заповіті Шрилі Прабгупади:

1. На чолі Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни стоятиме Уповноважений виділ як остаточний керівний уряд. (Перша устава заповіту Шрилі Прабгупади)

• А) заборонено змінювати будь-що, передше дане Шрилею Прабгупадою
• Б) чи впроваджувати будь-що, крім передше впровадженого Шрилею Прабгупадою.

ЖоЗУМ спирається на твердження А й Б, бож Уповноважений виділ повинен 'керувати' лише тим, що дав Шриля Прабгупада до'самадгі, отож, наше завдання таке, аби по'самадгі підтримувати й виконувати дане до'самадгі - саме це й становить власне ЖоЗУМ.

Додаткові підтвердження ЖоЗУМу в заповіті

1. Що перша устава схвалює ЖоЗУМ, підсилене наступною уставою:
2. Кожна святиня залишається власністю МіТУКу й має бути під орудою трьох керівників. Штиб керування має залишатися той, що чинний зараз, і нема потреби запроваджувати будь-які зміни. (Заповіт Шрилі Прабгупади)

1. У заповіті пише 'Штиб керування', тобто розуміється 'в цілому'; будь-які обмеження чи посилання відсутні. Там не написано 'Цей штиб керування' чи 'Вищезгаданий штиб керування'. Тому цей вираз мусить охоплювати всі заряди, а не тільки тамтой їден щодо трьох виконавчих керівників у кожній святині.
   
2. Якщо вираз 'жодних змін' стосується тільки до заряду 'виконавчих керівників', тоді будь-який керівний заряд можна змінити, а чи й взагалі скасувати; навіть сам Уповноважений виділ міг припинити бути  'найвищим керівним урядом', як те пише в першій уставі заповіту. Власне Виділ запевно мусів би щиросердо підтримати ту гадку, що зазов 'жодних змін' мусить стосуватися до всіх зарядів, а не лише до заряду 'трьох виконавчих керівників' у кожній святині.
   
3. Дозволивши виразові 'жодних змін' набути загальночинности, отримаємо сумісність і згоду з раніше сказаним, а саме - з тим, що керування в МіТУКові має лишитися таким, яким є зараз, і не зазнати змін - тобто із ЖоЗУМом.

Отже, друга устава заповіту просто підсилює першу, обидві устави підсилюють ЖоЗУМ, котрий роки тому вже був запроваджений через визначення втямку "Уповноважений виділ", що його Шриля Прабгупада особисто схвалив. Таким робом усе збігається, відхилення й невідповідності відсутні.

ЖоЗУМ підтверджено в книжках

Попри те, що самого вищенаведеного досить, аби запровадити ЖоЗУМ, є ще й инші доводи, наведені в книжках Шрилі Прабгупади. Кожен мітуківець беззаперечно погодиться, що книжки Шрилі Прабгупади є 'всезбірка законів' МіТУКу, покликана вести Товариство крізь ціле його існування, яке триватиме 10000 років:

"Як смерть настане, хай настане тут. Отже, нічого нового до казання нема. У моїх книжках я висловив усе, що хотів сказати. Зараз намагайтеся зрозуміти їх і продовжуйте докладати зусиль. Присутній я чи відсутній - те не важить". (Промова Шрилі Прабгупади по прибутті до Вриндавану, 17-те травня 1977-го року)

Це означає, що:

1. Книжки безумовно застосовні як по'самадгі, так і до'самадгі, бо книжок на кожен проміжок окремо не написано.
2. Вчення і взірці, згадані в книжках Шрилі Прабгупади й запроваджені ним самим, також застосовні по'самадгі.

З того випливає, що книжки написано, щоб заховувати МіТУК незмінним як до'самадгі, так і по'самадгі. Таким чином, книжки призначені до ужитку в Товаристві, де Шрилі'Прабгупадині настанови й навід виконувано цілий час - що пасувало до'самадгі, мусить пасувати й по'самадгі. Оце ми й називаємо ЖоЗУМом. 

Чи є висвячення винятком у ЖоЗУМі?

Як зазначено вище, ЖоЗУМ в жаднім разі не є невластивий нинішньому МіТУКові.

У мітуківському богослів'ї, діяльності й оруді ЖоЗУМ є надхненно-примусовим, і вірні пишаються з того, що ніґде не бочать від Шрилі'Прабгупадиного наводу. За виникнення будь-яких відчутних бочень від ЖоЗУМу зараз докладано великих зусиль, аби повернутися до Шрилі'Прабгупадиних взірців, що їх виконували й навчали до'самадгі.

Дійсно, Уповноважений виділ виказав завзяття у суперечках щодо 'походження душі', 'ґопі-бгави' й 'Ґавдіяматги', щоб узгодити всі ці предмети із ЖоЗУМом. Навіть гадку щодо 'змін' чи 'обмірковувань' гостро засуджувано в середовищі МіТУКу. Тому ЖоЗУМ, принаймні на словах, уже є провідною засадою в керуванні МіТУКом.

Тож ми були дещо заскочені, виявивши ділянку, лише одну, щодо якої Уповноважений виділ досить рішуче заявляє про те, що саме в цій ділянці ЖоЗУМ мусово відкинути, незважаючи на повсюдний ужиток ЖоЗУМу в усіх инших ділянках чину. Мається на увазі ділянка висвячень. Нам нема потреби з'ясовувати, чому така непослідовність існує. Єдина наша турбота тут - з'ясувати, чи Шриля Прабгупада схвалює своїми настановами таку оказію з усуненням ЖоЗУМу в заряді висвячень МіТУКу.

Вищенаведені доводи стосуються також і до висвячень

Слід зауважити, що ми вже довели чинність ЖоЗУМу як поточної засади, застосовної в усіх ділянках і поглядах МіТУКу. Якщо не доведено протилежне, висвячення мусять саморушно влягати отакості 'без змін', оскільки вищедані доводи не містять жодних посилань на осібний виняток з правил, стосовний до висвячень. Аби ще більше зміцнити таке наше судження, ми зараз покажемо, як кожен довід щодо чинности ЖоЗУМу містить і довід на користь висвячень, і тому нема рації вилучати висвячення з царини ЖоЗУМу; саме це вилучення так старанно й гостро обстоює Уповноважений виділ.

Владні повноваження Виділу

Оскільки Уповноважений виділ є 'остаточним керівним урядом' з усіх питань, він, виконуючи свої обов'язки, у 1975-ім році, ще за присутности Шрилі Прабгупади, ухвалив низку постанов щодо висвячень:

Уповноважений виділ не ухвалював вищенаведену постанову на підставі власних міркувань; її схвалив сам Шриля Прабгупада, й вона згадана в його вченні. Звідси бачити, що Уповноважений виділ мав порядкувати усіма питаннями, стосовними до висвячень. А вище ми вже устійнили, що це порядкування мусить бути цілковито погоджене із ЖоЗУМом (тобто Виділ мусить лише 'виконувати настанови' й 'уберігати' вчення).

Заповіт

Щодо заповіту, ми вже знайомі з цим твердженням:

'Штиб керування має залишатися той, що чинний зараз, і нема потреби запроваджувати будь-які зміни'

Як показано вище, вираз 'штиб керування' стосується не лише до попереднього речення в цій уставі заповіту. Якщо ми навіть погодимося з тим, що чин керування певною мірою обмежено попереднім реченням, то він, принаймні, мусить стосуватися до зусібічного керування святинями. Инакше можна припустити, що все, стосовне до керування святинями, тобто присутність голови святині та скарбника, вшанування божищ, залучення й виховання нових вірних тощо, можна змінити або спотворити. Як можна повірити, ніби через якусь потаємну причину потреба мати три виконавчих керівники й записувати всю власність на ім'я МіТУКу є одинока священна складова мітуківського передовництва? Ніхто не відмовляє важливости тамтого заряду, прецінь годі добрати, чом він потребує такого уважного й пильного хову на відміну від инших питань щодо управування святинями, а чи й взагалі всіх питань щодо управування Товариством, як згадано передше.

Однією з головних причин закладання святинь є поширення свідомости Кришни й виховання нових вірних. Отже, храмові приписи щодо залучення, цвічення й висування вірних на отримання висвячення є підмурком діяльности святинь. Устрій цвічення й висвячення вірних на час набуття заповітом чинности охоплював вірних, висвячених по шістьох місяцях вправляння у свідомості Кришни за сприяння голови святині, котрий пропонував місцевому священику-заступнику висвятити їх. А ці заступники мусіли забезпечувати злуку зі Шрилею Прабгупадою як із дикша-ґуром. Таким чином, ми знову вертаємо до початкового питання - як висвячення повинні відбуватися в Товаристві, і знову досвідчуємо, що вони мають відбуватися у згоді з ЖоЗУМом. Бувши ґуром тоді, Шриля Прабгупада має ґурувати й зараз, без змін. Щось може змінитися лише на підставі його окремого наказу змінити щось.

Книжки

Шриля Прабгупада докладно описав у своїх книжках, як повинні відбуватися висвячення в Товаристві:

"Отже, спершу учні в нашому русі свідомости Кришни погоджуються замешкати з вірними й поступово, припинивши виконувати чотири заказані ділання - незаконні статеві стосунки, запальні грання, споживання м'яса й задурливих речовин, - поступають у діланнях, що належать до духового життя. Коли з'ясують, що учень постійно додержує цих засад, йому дають перше висвячення (гаринаму), і він береться щодня повторювати принаймні 16-ть кіл. Як мине півроку чи рік, його висвячують удруге й дають святий шнур, виконавши відповідні требу й обряд". (Чч, Аді, 17.265)

"З огляду на те, що ці ділання обов'язкові до виконання, ми в Міжнароднім товаристві на усвідомлення Кришни не висвячуємо на учнів одразу. Спершу, на протязі шістьох місяців, висуванець на висвячення мусить відвідувати аратик і години з вивчення шястер, дотримуватися впорядкувальних засад і спілкуватися з иншими вірними. Коли він справді поступить у пурашчар'я-відгію, місцевий голова святині пропонує його до висвячення. Нікого не можна висвячувати одразу, без виконання ним цих вимог. Як хто й далі поступає завдяки щоденному повторенню шіснацятьох кіл Гаре'Кришна-мантри, додержанню впорядкувальних засад й відвідуванню годин, він отримує святий шнур (відзнаку рахмана), як мине шість місяців". (Чч, Мадг'я, 15.108)

"У нашому русі свідомости Кришни є така вимога, щоб мусово наготуватися відмовитись від чотирьох підпор грішного життя - незаконних статевих стосунків, вживання м'яса й задурливих речовин і запального грання. Це стосується, зокрема західніх країн, де ми спершу вирішуємо, чи готовий здогадний учень додержувати впорядкувальних засад. Якщо готовий, то отримує ім'я слуги вайшнава й висвячення на щоденне повторення принаймні шіснацятьох кіл Гаре'Кришна'магамантри. Таким робом учень виконує вірну службу під проводом духового вчителя чи його заступника на протязі від, принаймні, шістьох місяців до року. Відтак його пропонують на друге висвячення, підчас якого йому дають святий шнур, й відтоді учня беруть за щирого рахмана". (Чч, Мадг'я, 24.330)

Таким чином, чітко звісно, що книжки, які природньо підтримують ЖоЗУМ, містять окрему ланку на те, що висвятництво в МіТУКові повинне фунґовати. Щодо того, хто дає висвячення, то ці витяги можуть вказувати лише на одного висвятника - Шрилю Прабгупаду, бо то він висвячував на учнів до'самадгі саме так, як описано вище. За ЖоЗУМом, усе вищенаведене рихтик так само мусить фунґовати й по'самадгі. Крім того, у вищенаведених витягах нема жодного спомину за впровадження множинного ґуруцтва, котре є поточним чинним устроєм в МіТУКові. Множинне ґуруцтво не пасує до вищенаведеного зразка, оскільки кожен ґуру висуває власні умови, терміни й вимоги до тих, хто бажає стати його учнем.  

Якби МіТУК запровадив рихтик той самий порядок, що його Шриля Прабгупада описав вище, тоте впровадження означало би не тільки повну відмову від 'численного ачаронаступства' в Товаристві, а й поновлення на посаді тамтого дикша-ґура, бож як нічого не зміниться й фунґоватиме достоту, як до'самадгі, то нащо змінювати єдино особу дикша-ґура? Отже, книжки містять виразний навід щодо висвячень, і книжки, за ЖоЗУМом, є чинним законом, тому маємо ще їдне підтвердження, що жодних обґрунтованих винятків щодо висвячень не існує.

Підсумок

1. Ми показали, що Шриля Прабгупада запровадив і усталив ЖоЗУМ через свій Уповноважений виділ і визначальну постанову Уповноваженого виділу, а також через свій заповіт і свої книжки. Пам'ятаймо, ЖоЗУМ - не мудролюбчий світогляд чи вчення, а лише отакість, крізь яку Міжнароднє товариство на усвідомлення Кришни мусить дивитися на вчення й навід Шрилі Прабгупади, втілюючи ті вчення й навід в життя. Покликаючись на Шрилі'Прабгупадині науку й настанови, що їх він устійнив і забезпечив чинність до'самадгі, ми показали, що ЖоЗУМ охоплює цілу діяльність і світобачення МіТУКу; Шриля Прабгупада не згадує за жодні окремі винятки жодними 'вилучальними' висловами. 

2. Однак, аби зробити цю правду ще більш невідпорною, сам предмет, щодо якого заявлено право на виняток із ЖоЗУМу, себто висвячення, обґрунтований ще й чинними видимими доказами. 

Отже, невідпорність чинности ЖоЗУМу забезпечено зусібіч, і жодних винятків щодо висвячень не існує.

Дальші докази влягання висвячень ЖоЗУМові

Ми вже звісні, що ЖоЗУМ є чинна дійсність, виникла з напучень Шрилі Прабгупади, визнана на словах і виконувана Уповноваженим виділом; і що висвячення не є винятком із ЖоЗУМу й так само підпорядковуються йому, адже доводи на пожиток ЖоЗУМу містять, зокрема, спомин щодо висвячень. Прецінь існує ще й третій рівень доводів, що показує на те, що Шриля Прабгупада має хист три-каля-ґ'я. Свідомий того, що висвячення є власне тим питанням, котре можуть оголосити винятком і внаслідок того прикласти до нього переинакшення, Шриля Прабгупада зробив ще більше - він видав особливе самостійне розказання, стосовне винятково до висвячень, напередодні свого відбуття, попри те, що він уже був запровадив ЖоЗУМ на двох окремих рівнях. Тому власне висвячення є одиноке питання, щодо якого не може бути жадних сумнівів.

Розказання від 9-го липня

Шриля Прабгупада зумисне ухвалив установче розказання, де стосунок ЖоЗУМу до висвячень розтлумачено дослівно. Те розказання видано 9-липня й надіслано до всіх очільників і керівників Товариства як закон, віднині ухвалений і чинний в МіТУКові. Поправді, аби уникнути таких самих, як ото нинішні, заяв щодо винятковости висвячень, тоте розказання просто викінчило, з кількома виправками, узвичаєний і тяглий багато років чин у МіТУКові. Виправки просто зазначали, що висвячення в МіТУКові віднині відбуватимуться без жодного тілесного залучення Шрилі Прабгупади, оскільки в тому нема потреби, і їх відтепер управнено як обов'язковий до виконання урядовий закон МіТУКу, що його всі мітуківці повинні додержувати під проводом Уповноваженого виділу. 

Той наказ мав велику вагу, оскільки ачар'ї, або очільники, вірянських товаристов, напередодні свого відбуття часом оприлюднювали письмове розпорядження щодо передання ґурунаступства у своїх товариствах, і то таке докладне, аж могло містити ім'я наступника. Проте своїм наказом Шриля Прабгупада розтлумачив цілому Рухові, що теперішній порядок, за котрого він є одинокий дикша-ґуру'висвятник щодо всіх мітуківців, мусить тривати й надалі. Наказом оголошено, що всі новонавернені члени Товариства стають висвяченими учнями тільки Шрилі Прабгупади, за допомоги менених заступників, котрі діють лише як власне заступники. У досить короткому (у два відступи) розказанні це твердження повторено аж тричі.

Цей наказ був останньою настановою щодо висвячень; його оприлюднено лише за 120-ть днів перед відбуттям Шрилі Прабгупади й уже по складенні ним свого заповіту.

Ми вже показали вище, як Уповноважений виділ має керувати Товариством відповідно до ЖоЗУМу й наказу від 9-го липня навіть по'самадгі. За ЖоЗУМом, цей наказ у природній спосіб запроваджує порядок, що мусить запанувати в цілій установі МіТУКу; він не є окремою настановою, оприлюдненою зумисне з нагоди відбуття Шрилі Прабгупади. Наступний опис розказання просто підсилює таке бачення, впроваджуючи наказ від 9-го липня як постійний чинний дороговказ цілому Товариству, застосовний як до', так і по'самадгі.

1. Розказання містить два підписи, один - писаря установи (котрий її розсилав) і другий - голови установи Шрилі Прабгупади, котрий схвалив розказання. Попри те, що розказання оприлюднено 9-го липня 1977-го року, його розіслано до всіх виділових 21-го липня у супроводі листа Рамешвари Свамія, одного з виділових. Укупі з тим листом у той самий час вислано також і заповіт, а на обидва додатки - розказання й заповіт - є окреме посилання в листі, в якому їх обох названо 'documents', тобто грамотами (лист долучено). Отже, вартість і важливість цього розказання поза сумнівом.
2. Отримувачем розказання є товариство (в особі кукібників/керівників товариства), котре безперечно мусить тривати по відбутті Надавця.
3. За характером написання розказання стосується до майбутньої діяльности, виконуваної очільниками Товариства.
4. На початку розказання загально зазначено його мету - "для відправи першого та другого висвячень". Прецінь решта грамоти з'ясовує, що висвячені будуть учнями тільки Надавця й надає менений перелік осіб, покликаних йому в тім допомагати. Те, що мету названо загально, означає, що видана настанова мусить бути чинною в Товаристві цілий час, допоки мета потребуватиме втілення. У цім випадку метою буде "відправа першого й другого висвячень". Звісно, потреба у висвяченнях буде, допоки існує товариство.

Таким чином, суть розказання, його отримувач, виконавці й мета тісно злучають його застосовність із товариством. Тому лише припинення існування товариства могло би законно чи послідовно вплинути на тривкість даного в розказанні устрою, а не припинення тілесного існування Надавця, що ухвалив розказання. Отже, запроваджений розказанням порядок мусить бути чинний у товаристві через цілий час його існування. 

Додаткові настанови

На початку розказання пише, що воно з'явилося у висліді розмови Шрилі Прабгупади зі своїми старшими учнями у Вриндавані, що мала місце напередодні. Уповноважений виділ наполягає, що та розмова є 'розмова від 28-го травня', записана на плівку. Проте в розмові з'ясовано, що ритвіків настановлено 'зокрема натоді', коли Шрилі Прабгупади 'вже не буде з нами'. Те саме пише й у розказанні.

Отже, розмова підтверджує розказання, а не суперечить йому.

Укупі з розказанням оприлюднено додаткові настанови, погоджені з розказанням, котрі зокрема наголошують на тривкості й постійній чинності цієї грамоти через ужиток таких слів, як 'в майбутності' та 'продовжуй' (див. листи від писаря до Кіртанананди й Гамсадутти Сваміїв). 

Розглянувши вище першу й другу устави заповіту, звернімося до третьої устави, що містить вказівку щодо настановляння за виконавчих керівників майна МіТУКу в Індії:

"Наведені відповідальні особи призначені до живіття. В разі смерти будь-кого з вищеназваних керівників чи його нездатности виконувати свої обов'язки з аби-яких причин решті керівників дозволено наставити керівника чи керівників-наступників за умови, що новий керівник є МОЇМ ВИСВЯЧЕНИМ УЧНЕМ, який пильнує всіх приписів і настанов Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни, викладених у моїх книжках, та що керівників завжди є не менше трьох і не більше п'ятьох на кожну річ власности". (Третя устава заповіту, вирізнення додане)

Тут ми бачимо настанову щодо внутрішнього облаштування товариства по відбутті Шрилі Прабгупади, погоджену з розказанням, де вжито такої ж мови, як і в розказанні, і яку буде змога виконати лише за умови виконання розказання, адже за відсутности розказання 'ВИСВЯЧЕНИХ УЧНІВ' Шрилі Прабгупади в будущині не стане, і зайвина здогадних керівників-виконавців скоро висхне. Отже, заповіт підтримує ЖоЗУМ ще й в другім місці, й зокрема щодо висвячень.

Отже, аби жодні сумніви не постали в цім питанні, Шриля Прабгупада взяв на себе клопіт:

   1. Заховати ЖоЗУМ як обов'язковий чинник управування його власним товариством;
   2. Дати особливі вкази щодо застосування ЖоЗУМу у справі висвячень;
   3. Дати окремий недвозначний навід щодо висвячень напередодні свого відбуття.

Поправді, висвячення - то є останній предмет, що його можна би було оголосити винятком із ЖоЗУМу. 

Докази щодо вилучення висвячень з-під судовласти ЖоЗУМу

Усе вищенаведене є неспростовними доказами, що показують не лише застосовність ЖоЗУМу в нинішньому МіТУКові, але й те, що висвячення є власне та ділянка, де будь-які ухили від ЖоЗУМу заказані. Ми надали декілька видів і рівнів доказів щодо справедливости ЖоЗУМу та його застосовности в ділянці висвячень. Там і їдного першого рівня доказів досить, аби беззастережно устійнити ЖоЗУМ. Ми ж маємо цілих три рівня доказів, і вони всі підтримують незмінність, зокрема незмінність дикша-ґура МіТУКу.

Звідси, як хто насміє запропонувати будь-які бочення від цього урядового однокопилового звичаю МіТУКу, над тим ваготітиме ціла відповідальність.

Евідентно, супротивні докази мусіли бути виразно недвозначними й нездоланними, аби уґрунтувати такі вирішальні зміни. У цілому, до тих доказів треба прикласти наступні три мірила:

1. Зважаючи на вищевикладене, доказ має бути безпосереднім указом Шрилі Прабгупади, безприкладно важливим і виразним, аби виправдати зміни саме в ділянці висвячень, а не просто бочення від ЖоЗУМу в будь-якій ділянці.
2. Подалі, оскільки ми говоримо за внесення змін до ЖоЗУМу, запровадженого й керованого Уповноваженим виділом, той указ має бути даний саме Виділу, котрий має можливість його виконати. Причина - те, що йдеться про переинакшення в діяльності цілої установи, а отже, укази мають бути так само виразні, як і ті, котрими перше впроваджено ЖоЗУМ. Потрібні такі зрозумілі й недвозначні вкази, як ті, що містяться в постановах Уповноваженого виділу, заповіті, книжках і наказах, стосовних до цілого Руху. Приватні вкази окремим особам чи одному з відділів установи не є підставою, аби впровадити зміни в цілій установі, о які тут ходить. Укази щодо змін в установі мають бути дані керманичам установи, щоб їх можна було застосувати на рівні цілої установи (а не її окремих відділів).
3. Характер заявленого винятку означає, що ґатунок вимаганого доказу повинен бути навіть ще виразнішим. Йдеться НЕ про те, що висвячення самі по собі є винятком із ЖоЗУМу; річ радше в тім, що висвячення є винятком із ЖоЗУМу лише у певний час, а саме - у відтинку часу, що розпочався по відбутті Шрилі Прабгупади. Отже, потрібний доказ мусить бути дуже прецизний, бож маємо справу не з простим винятком, а з винятком, обмеженим у часі. Те означа, що будь-який доказ на пожиток винятку повинен не лише доводити справедливість винятку, а й доводити його справедливість ТІЛЬКИ по'самадгі. Якщо доказ не містить окремого посилання на умовний характер винятку, що залежить на часі його застосовности, то такий доказ насправді не доводить справедливости винятку.

1. Він мусить бути вкрай виразним і нездоланним, не зродити жадних сумнівів, адже пропоновані зміни дуже ваговиті.
2. Він мусить бути даний Уповноваженому виділу й припасований до здійснення Уповноваженим виділом, оскільки це єдиний створений Шрилею Прабгупадою заряд, що має повноваження впроваджувати такі зміни.
3. Він мусить також містити вказівку на обмежений у часі характер винятку.

Зауважте, будь-ласка, що доказ повинен відповідати всім трьом мірилам, инакше він є доказ поганого ґатунку. Наприклад, мавши надісланий Уповноваженому виділу наказ, що містить лише загальне уявлення за висвячення по відбутті Шрилі Прабгупади, проте НЕ містить порядку запровадження такого переинакшення шляхом настановлення уповноважених осіб, котрі будуть висвячувати (тобто, відповідатиме другому й третьому мірилам, але не першому), слід брати його за негодящий і не ліпший від доказу, котрий не відповідає ЖАДНОМУ з трьох мірил, якщо дивитися на його вартість у справі вилучення висвячень з-під судовласти ЖоЗУМу.

Отакі передумови. Нумо, розвідаймо тепер, чи справді існує доказ, до якого можна прикласти три менені мірила.

Висунуті докази

Докази, що доводять справедливість вилучення висвячень з-під судовласти ЖоЗУМу, є трьох ґатунків:

• A) Звукограйний запис від 28-го травня.
• Б) Часто повторюваний наказ 'стати ґурами'.
• В) Характер і дієпис парампари.

Дослідімо кожен доказ по колії:

А) Звукограйний запис від 28-го травня

Цей доказ є короткий уривок розмови Шрилі Прабгупади зі своїми учнями. Власне розмова складається з шістьох запитань, поставлених учнями, й відповідей Шрилі Прабгупади на них. Перше запитання є стрижневе, а решта є просто спробами розтлумачити це перше запитання й відповідь на нього. Нижче ми наводимо запис розмови, перезначивши однаковими числами поставлене запитання й відповідь на нього Шрилі Прабгупади:

Сатсварупа:	"Наше наступне запитання - щодо майбутніх висвячень, зокрема тоді, коли вас уже не буде з нами. Нам би дізнатися, як відбуватимуться перше й друге висвячення"(1)
Шриля Прабгупада:	"Так. Я пропонуватиму декого з вас. Після того, як це буде вирішено. Я попрошу декого з-поміж вас стати ачар'ями-заступниками".(1)
Тамалякришна:	"Це зветься ритвік-ачар'я?"(2)
Шриля Прабгупада:	"ритвік. Так".(2)
Сатсварупа:	"Які стосунки між тим, хто дає висвячення і..."(3)
Шриля Прабгупада:	"Він - ґуру. Він - ґуру".(3)
Сатсварупа:	"Проте він робить це від вашого імени".(4)
Шриля Прабгупада:	"Так. Така вимога. За моєї присутности не варто ґурувати, тому - від мого імени. З мого наказу, амара аґ'яя ґуру ганя, ставай справжнім ґуром. Але з мого наказу".(4)
Сатсварупа:	"Отже, їх можна вважати за ваших учнів?"(5)
Шриля Прабгупада:	"Так, вони учні, але вважати... хто..."(5)
Тамалякришна:	"Ні. Він запитує за тих ритвіків-ачар'їв, вони заступники, дають дикшу; чиїми учнями є люди, котрим вони дають дикшу?"(6)
Шриля Прабгупада:	"Вони його учні".(6)
Тамалякришна:	"Вони його учні".
Шриля Прабгупада:	"Висвятника... Його духовий онук..."(6)
Сатсварупа:	"Ми ще маємо запитання щодо..."
Шриля Прабгупада:	"Коли я накажу йому ґурувати, він стане справжнім ґуром. І край. Він стає учнем мого учня. Саме так". (6)

Слід звернути увагу на наступне:

1. Випробувавши звукограйний запис розмови на непідробність, влаштований Уповноваженим виділом, їхній власний фахівець виснував, що запис заказано брати за справдешній без проведення повноцінного судового дослідження. Уповноважений виділ понині не зробив такого дослідження. 
2. Попри те, що розмова досить коротка, Уповноважений виділ уже надав 5 різних урядовних крилатих писем. Вище ми просто навели їдне з них. Отже, незрозуміло навіть, ЩО саме містить цей доказ.
3. Стрижневий вислів 'He's' ('Він є'), двічі повторений у запитаннях і відповідях за числами 3 і 6, що на нім спочиває ціла постава Уповноваженого виділу, годі виразно розпізнати голим вухом саме як  'He's' ('Він є'), а не як 'His' ('Його'), бо звуки дуже подібні. Навіть сам Уповноважений виділ ужив останнього тлумачення в одному зі своїх крилатих писем. Напевне можна сказати лише те, що вимовлено тільки їдне слово. Тому тлумачення 'He is' можна без сумніву відкинути. Аби отаксувати значення того, зауважте, будь-ласка, наступне: якби відповідь на шосте запитання містила не 'He's', а 'His' (не 'Він є', а 'Його'), тоді в цій частині розмови Шриля Прабгупада, безсумнівно, говорить у третій особі. Відтак ціла шоста відповідь була би 'HIS Grand-disciple', себто 'ЙОГО духовий онук' (а не 'Він є духовий онук'), а слово 'HIS' тут стосується ЛИШЕ до Шрилі Прабгупади, оскільки навіть Уповноважений виділ визнає, що він їден може мати учнів-онуків.
4. Окрім запитань і відповідей число шосте, найбільш зрозумілі й недвозначні запитання й відповіді на цій плівці - число перше, друге й п'яте, тобто половина з першим стрижневим запитанням включно - насправді дослівно підтримують ЖоЗУМ і безпосередньо узгоджені з розказанням з 9-го липня, котре є письмовий вислід розмови від 28-го травня, як те зазначено на початку власне розказання. Навіть ужито тих самих назов - 'ритвіки' й 'учні' Шрилі Прабгупади. І решту розмови, з урахуванням різних відмін крилатого письма (дивіться попередню уставу), також можна в будь-якім разі пояснити відповідно до ЖоЗУМу (Насправді перше запитання-відповідь лягло таким кльоном на очільниках Товариства, що Уповноважений виділ нещодавно був змушений спростувати свої звинувачення 'ритвіків' у віровідступництві, плеканих ним упродовж останніх двацятьох років, через неспроможність пояснити це перше запитання-відповідь, і підтвердити, що Шриля Прабгупада ТАКИ наказав ритвікам заступати себе по своїм відбутті; саме супроти цієї думки вони виступали цілий час. Прецінь тепер Уповноважений виділ заявляє, що втямок 'ритвік' - просто инакша назва дикша-ґура! Однак багато виділових ще не погодилися з таким карколомним викрутасом, звиклі вважати ритвіків тими, кому дозволено працювати лише за присутности духового вчителя, котрі є геть відмінними від дикша-ґурів й діють лише від їхнього імени. Будь-ласка, дивіться подробиці в п'ятій уставі). 
5. Кожна спроба Уповноваженого виділу пояснити, що означають слова в цій звукограйній плівці, призводили до численних і суперечних тлумачень. Отже, виділові навіть не мають одностайної думки про те, що означає цей запис (ми вже досвідчили, що вони не годні навіть вирішити, про що там йдеться). Уповноважений виділ надає численні відмінні тлумачення вищенаведеним запитанням-відповідям. Ті відмінності не другорядні, а засадничі; вони стосуються не лише до предмету розмови, а й до відтинку часу, стосовного до предмету розмови, і того, як саме Шриля Прабгупада наказує все виконувати - усе це геть незрозуміле, коли вирішується питання що, як і коли слід робити. Ми надаємо ці різні тлумачення нижче.

Часові межі

Існує заява, що запитання-відповіді у плівці стосуються до того, що слід зробити й за присутности Шрилі Прабгупади, і по його відбутті. ('З мого наказу', 1985, Равіндрасварупа), (ҐВиМ, 1995, Равіндрасварупа, Джаяпатака Магараджа й инші). Ще їден погляд: на протязі цілого запису Шриля Прабгупада говорить лише за те, що робити по його відбутті ('Учень мого учня', 1997, Бадрі, Ґіридгарі й Умапаті).

Предмет розмови: про що йдеться?

Їден погляд такий, що вжите Шрилею Прабгупадою слово 'ритвік' означає 'заступник' (ҐВиМ і 'З мого наказу').
Инакший, цілком протилежний погляд, такий, що 'ритвік' - це дикша-ґуру ('Учень мого учня', Друтакарма-прабгу).
Таким чином, Уповноважений виділ від початку має геть суперечні точки зору, бувши нездатний переконати у своїм баченні навіть щодо найваговитіших, ґрунтовних питань. 

Запитання-відповідь (4)

Тут знову принаймні дві різні думки:

1. Вислів 'від мого імени' означає, що слід бути заступником, або ритвіком, від Шрилі Прабгупади, допоки він присутній тілом (ҐВиМ, 'З мого наказу').
2. Вислів 'від мого імени' означає стати дикша-ґуром по відбутті Шрилі Прабгупади, а не заступником до його відбуття ('Учень мого учня').

Отже, знову маємо не просто різні, а цілком протилежні тлумачення.

Запитання-відповідь (6)

Шосте запитання-відповідь є головним доводом Уповноваженого виділу, і становлять його три вислови, сказані наприкінці стрічки: 'Він/(його) духовий онук', 'учень мого учня' та 'справжній ґуру'.

Проте значення цих висловів обмежене висловом 'Коли я накажу', і Уповноважений виділ видав принаймні чотири різних тлумачення того вислову, силкуючись пояснити його так, щоб не зашкодити свому баченню. На жаль, вони не мають жодного бачення, бо одночасно заявляють:

1. Що той наказ даний перегодом, у липні ('Безперервна парампара', Шиварама Свамі, 1994; ҐВиМ, 1995)
2. Що той наказ даний власне у плівці ('Учень мого учня', 1997)
3. Що той наказ Шриля Прабгупада сам дав кільком різним особам (Друтакармадаса, 1998) 
4. Що той наказ Шриля Прабгупада постійно повторював передше загальним порядком (Гаришавридаса, 1998)

Підсумок

Отож, маємо коротку розмову, в котрій:

1. Уповноважений виділ не розуміє сказаних слів (різні крилаті письма)
2. Уповноважений виділ не розуміє, про що йдеться (заступник чи дикша-ґуру)
3. Уповноважений виділ не розуміє, коли виконувати даний у відповідях навід (до чи по відбутті)
4. Уповноважений виділ не розуміє, як ґуруцтво стає чинним (коли саме дано наказ ґурувати)
5. Принаймні пів-запису підтримує рацію ЖоЗУМу, а решту можна погодити з отакістю залежно від варіянту крилатого письма.

Вищенаведеного досить, аби розвінчати будь-чиє переконання, ніби ця розмова становить ваговитий доказ, котрий спростовує і законодавче розказання, і ЖоЗУМ, що на нім Шриля Прабгупада постійно наголошував і цілий час застосовував. Очевидне те, що вищеданий довід заледве є такий поважний, аж здатен скасувати отакість 'жодних змін у Міжнароднім товаристві на усвідомлення Кришни'. Справді, наданий довід недвозначно відповідає лише їдному з трьох вимаганих мірил (або двом, залежно на яку відміну крилатого письма дивитися) - що розмова відбулася з гуртом виділових. 

Б) Доказ, що його містить наказ 'ґурувати'

Стверджують, що Шриля Прабгупада багато разів наводив своїх учнів, аби 'ґурували'. Насправді той довід дасться поділити на два розряди: 

   1. *Посилання на 'ґурування', що випливають з вірша 'амара аґ'яя'.
   2. *Посилання на 'ґурування', що випливають із 'закону учнівського наступства'.

Отаксувавши вищенаведений довід на відповідність до трьох устійнених передше мірил, одразу зауважуємо, що жоден його розряд не надано в законодавчому вигляді, а отже, це не відповідає другому мірилові. Довід подано або в приватному листуванні, або у відчитах, вичитаних невеличкому гуртові вірних. Важливе, звісно, те, що довід спирається на:

• Приватний лист до учня-відступника (Туштакришна, 1975), хто був на боці тих, що хтіли висвячувати від себе навіть за тілесної присутности Шрилі Прабгупади, в якім пише, що спершу мусово дочекатися бодай відбуття Шрилі Прабгупади, і який оприлюднено аж через десять років ПО оголошенні вимоги щодо вилучення висвячень із ЖоЗУМу. Навіть тоді ніхто не дізнався б за того листа без незаконних вчинків декого, хто, з поглуму долі, розпочав війну з неуповноваженими ґурами через їхню діяльність.  
• Загальне пояснення, звернене до випадкового відвідувача святині в 1971-ім році (розмова з Могсином Гассаном), коли Шриля Прабгупада стверджував дещо, перегодом виточнене ним і подане в инакшому дусі його учням та занесене до книжок (див. лист до Алянатхи й численні роз'яснення щодо Ґавдіяматхи), виявлене лишень рік тому.

Думка б Уповноважений виділ повинен управувати на підставі отриманих указів. Їм дозволено лише виконувати розказання від 9-го липня й будь-які погоджені з ним настанови з цього приводу. Ми звиділи, що ні в книжках, ані в инших законодавчих наказах ніщо не суперечить розказанню від 9-го липня. Уповноваженому виділові заказано керувати, спершись на спроби уникнути виконання зумисне даних йому законодавчих розказань шляхом нишпорення двацять років по тому в инших настановах, що їх Шриля Прабгупада раз був приватно висловив.

Отже, не виявивши відповідности їдному з мірил, гляньмо заразом на відповідність решті мірил. Щодо першого мірила - бути виразним і нездоланним - бачимо, що:

• Щодо розряду а), себто посилання на вірш 'амара аґ'яя', то в поясненнях до цього вірша пише: 'найкраще не брати жодних учнів' (Чч, Мадг'я, 7.130). Там само й настанови щодо 'постання ґуром' з'ясовують, що жодної вправности на потрібно, крім уміння повторити вивчене. Отже, про що би тут не йшлося, це й близько не про дикша-ґура. 
• Другий розряд, що стосується до 'закону учнівського наступства', просто встановлює правило поведінки, згідно з яким ніхто не дикшаґурує, допоки на планиді присутній його ґуру. Існування такого 'закону' поза спіркою. Прецінь той 'закон' не дозволяє будь-кому саморушно висвячувати від себе зараз по відбутті ґура. Він лише стверджує, що дикшаґурування можливе по відбутті ґура, а не що тепер усім вільно робити це без отримання повноважень від ґура. Бо якщо 'закон' і є власне уповноваження, тоді єдиною умовою, щоб дикшаґурувати, було би зачекати на відбуття свого ґура й зараз по тому саморушно робити це. 

• Щодо розряду а), ланки на вірш 'амара аґ'яя', настанова 'стати ґуром' не обмежена в застосуванні часом лише по відбутті ґура, радше спонукає кожного діяти негайно. Тому цей указ не закликає діяти инакше, ніж діялося за тілесної присутности Шрилі Прабгупади. Отже, виконання цієї настанови по'самадгі просто підтримує ЖоЗУМ. 
  
• Щодо розряду б), тобто 'закону учнівського наступства', то він МІСТИТЬ ланку, котра обмежує висвятницьку діяльність відтинком часу, що настає по відбутті ґура.

• Довід щодо 'постання ґуром' беруть за 'постійно чинний наказ', який працює цілий час, і тому він не потребує жодного законодавчого розказання, аби бути чинним. Прецінь, аби дикшаґурувати, мусово мати окремий наказ попереднього ачар'ї  (ШБ, 4.8.54).

Звісно, це було би не потрібне, якщо цей наказ існує вічно. 

• Доводи 'амара аґ'яя' та 'закон' суперечать один одному. Настанова 'амара аґ'яя' не обмежує за ознакою вправности й за часом застосовности, проте ОБМЕЖУЄ взяття учнів, а отже, цілковито суперечить 'законові', що містить окрему ланку на необмежене взяття учнів за умови доброї вправности й відбуття ґура. Таким чином, їден складник доказу 'амара аґ'яя' до решти спростований його другим складником, і тому лишається лише їден розряд доказу - 'закон'. (Задля повности ми дослідили також кожен окремий витяг у цім розряді, виданий в будь-яких грамотах Уповноваженого виділу, як доказ існування настанови Шрилі Прабгупади своїм учням 'ґурувати', в окремім додатку).

І насамкінець, вказівки, скерованої до цілої установи, яка містила би ім'я певної особи, уповноваженої на дикшаґурування зараз по відбутті Шрилі Прабгупади, не оприлюднено. То була би крайня межа малости, потрібна на касування розказання від 9-го липня й докорінну зміну в ЖоЗУМі, запровадженому Шрилею Прабгупадою в МіТУКові. Однак навіть такий указ не можна було би визнати за постійно чинний закон Товариства.

В) Доказ, що випливає з характеру й дієпису парампари

Цей доказ належить до розряду тих, що їх викінчено не як особливий указ, а просто як 'розуміння', що не потребує доведення й робить вилучення висвячень із ЖоЗУМу очевистим. Стверджувано, що така зміна щодо висвячень є невідкличним чинником збереження парампари. З погляду дієпису
парампара характеризується лише змінами, коли кожна ланка учнівського наступства поступається новій за слушного часу. Це беззаперечна правда. Саме з цієї причини ми й назвали нашу отакість 'Жодних змін у МіТУКові', а не 'Жодних змін поки й світ-сонця'. Питання в тім, чи потребує Шриля Прабгупада наступників на протязі існування свого товариства, аби забезпечити дальший тяг парампари. Чи, більш згусло, чи потребує він наступників по своїм тілеснім відбутті, оскільки висунуті доводи такі, що дикшаґурування за минувшини завше було можливе лише за тілесної присутности дикша-ґура на планиді в мить обряду висвячення. 

Поза тим, таке посилання на дієпис може виявитися справедливим, тож нам потрібна тверда шястрова заява про те, що дикшу може передати лише тілесно-присутній дикша-ґуру. Адже дієписовими прикладами годі щось довести. Дієпис свідчить, що всі попередні ґури були гіндуси, прецінь ніхто ж не каже, що через наявність таких дієписових прикладів і звичаю ми й зараз мусимо того додержувати, принаймні не в МіТУКові. Значця, в цім питанні ми потребуємо настанов Шрилі Прабгупади.  Ці настанови повинні пасувати до того МіТУКу, що його створив Шриля Прабгупада.  Настанови, що спираються на звичай взаємної перевірки ґура й учня та на обов'язок 'звернутися' до ґура тощо, сюди не пасують, бож сам Шриля Прабгупада такого не впроваджував. Він радше навчав того, що всякий такий чин слід передати його учням. Передано навіть взяття учня. Отже, Шриля Прабгупада не був причетний до жодних поверхово-обрядових дій, стосовних до висвячень. Шрилі'Прабгупадиним прикладом і діланням поступитися не можна, або ми зневажимо цілий його чин. Поправді, єдиний указ, що ним можна "здогнати двох зайців", себто який усправжнює висвячення, роблені Шрилею Прабгупадою, та рівночасно не дозволяє в той самий спосіб висвячувати зараз, мав би мати наступний зміст: дикша чинна лише в тім разі, коли дикша-ґуру присутній тілесно в мить проведення обряду духового висвячення. У тім указі має йтися рихтик про це. Будь-який инший вказ не зробить поточні висвячення чинними без того, аби не оголосити нечинними висвячення Шрилі Прабгупади. Звісно, такі вкази не існують у вайшнавському вченні. 

Парампара 'зупиниться'

Різновиди того самого заперечення такі, що 'парампара зупиниться' або 'парампара мусить тривати'. Звісно, всі ці заперечення припускають нездатність Шрилі Прабгупади самому продовжувати парампару. Такі припущення, знов-же, матимуть слушність лише в тім разі, якщо буде доведено, що парампара може тривати лише за умови, що її поточний відпоручник 'тілесно-присутній'. І такі припущення, знов-же,  годі уґрунтувати самим зверненням до прикладів з дієпису (див. вище), котрі насправді просто кажуть: "Воно завше робилося саме в такий спосіб". Річ не в тім, як воно завше робилося, а в тім, чи то ЄДИНИЙ спосіб, щоби те робити. Отож, ми знову потребуємо тих самих указів Шрилі Прабгупади, про які йшлося вище. Усі ці розважання щодо тілесної присутности виявляються ще більше безглуздими, якщо оглянутися на те, що Шриля Прабгупада навчав того, що тілесна присутність у перебігу духового життя неістотна. Багато є таких напучень, укладено цілі збірки, що містять тузіні таких напучень.

Отже, річ не в парампарі, котра має справу власне з наступством; річ у наступстві за тілесної відсутности відпоручника парамапри в окремій спільноті, себто, то є геть инакший предмет.

Дотичне заперечення, що наступник(и) мусять з'явитися десь НЕБАВОМ, або за певного часу, або зараз по відході, також не має глузду, бож як Шриля Прабгупада здатний заступати парампару протягом року по своїм тілеснім відбутті, то чом би не впродовж цілого часу існування свого товариства? У цім випадкові ми потребували б ось такої, ще безглуздішої, вимоги шястер:

'Відсутній тілом ачар'я може бути відпоручником парампари, прецінь тільки протягом часу, коротшого від часу існування будь-якого товариства, що його він потрафив закласти. Тяглість того часу не може бути надто великою; її має визначити Уповноважений виділ'.

Нема рації казати, що Шриля Прабгупада ніґде не навчав такої дурниці.

Насправді навіть дієписові приклади не свідчать, що тяг наступства залежить на тілесній присутності; ось найвідоміші приклади тяглости парампари навіть до тілесного відбуття ґура-попередника (тобто, ґуру ще тілесно присутній, а учень уже висвячує своїх власних учнів):

Брагма -> Нарада
Нарада -> В'яса
В'яса -> Мадгва

А нещодавно:

Бгактивінода Тхакура -> Ґавракішора Бабаджі

Бгаґавадґіта 4.1 є зразковим описом парампари, що містить міжпланидову дикшу, тобто передавання дикши за перебування вчителя й учня на різних планидах, і то є рихтик те, що може відбуватися й зараз, оскільки Шриля Прабгупада досі перебуває у матеріяльному всесвіті (лист до Джаяпатаки, 11.7.69).

Таким чином, ні дієпис, ані отакість парампари не містять нічого істотного на доказ того, що дальший тяг наступства в товаристві потребує тілесної присутности. У вченні Шрилі Прабгупади теж ніц такого нема. Навпаки, Шриля Прабгупада вчить, що тілесність не має жадного стосунку до перебігу духового життя.

Висновок

1. Отакість "Жодних змін у МіТУКові" застосовна в МіТУКові й у ділянці висвячень зокрема.
2. Жодних указів Шрилі Прабгупади щодо касування ЖоЗУМу, зокрема в ділянці висвячень, не існує.
3. Після всього, зміни в ділянці висвячень, що призвели до усунення Шрилі Прабгупади з його посади ачар'ї-висвятника МіТУКу, є необґрунтовані. 

(Додатки:
Заповіт 
Розказання від 9-го липня 
Лист Рамешвари від 21-го липня 
Листи до Кіртанананди й Гамсадутти від ЙС Тамалякришни Магараджі за 11-е й 31-е липня)

Будь-ласка, співайте Гаре Кришна, Гаре Кришна, Кришна Кришна,  Гаре  Гаре, Гаре Рама, Гаре Рама, Рама Рама, Гаре, Гаре й будьте щасливі!