Відбудовчий Рух Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни

ОСТАННІЙ НАКАЗ



Доводить, що Срила Прабгупада є ґуру-висвятник Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни 


творець - Кришнакант


Переднє слово від докторки Дани Нотт, старшої викладачки вірознавства у загальноосвітньому виші Лідсу (Велика Британія)


Розвідку
писано на прохання окремої ради Уповноваженого виділу Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни та подано їй на розгляд у жовтні 1996-го року



Зміст:

Переднє слово від пані Дани Нотт
Переднє слово до п’ятого англійського видання
Вступ
Відомості
Спростування закидів щодо способу та умов віддання Наказу
Слухозапис "настанови"

Спростування решти закидів проти ритвіцтва
Висновок
Хто такий ритвік
?
Зариси

Виписи з книжок, листів та обрад Срили Прабгупади

Чи повинен ґуру бути присутнім тілесно?
Пильнуйте настанов, а не тіла
Досить самих книжок
Срила Прабгупада  наш вічний ґуру

Додатки:

Лист від 9-го липня 1977-го року
Лист від 10-го липня 1977-го року
Лист від 11-го липня 1977-го року

Лист від 21-го липня 1977-го року
Лист від 31-го липня 1977-го року
Духівниця Срили Прабгупади
(від 4-го червня 1977-го року) та
Додаток до духівниці (від 5-го листопада 1977-го року)
Розмови
Визнаття Тамали Кришни Ґосвамія


Переднє слово до "Останнього наказу"
докторки Дани Нотт, старшої викладачки вірознавства у загальноосвітньому виші Лідсу (Велика Британія)

Вивчаючи працю "Як сприймають Срилу Прабгупаду спілчани та сторонні люди", я раптом помітила, що намагаюся зважити різні думки вірних Кришни щодо учнівського наступства й впливу ґурів, виниклі по відході Срили Прабгупади в 1977-ім році. Певна річ, я знала за постійні злами (кризи) вкупі з падінням окремих ґурів і тяжкою душевною вразою їхніх висвячених учнів, духових братів і сестер. Як і чимало людей, я плекала надію, що перевпорядження ґуруцтва наприкінці вісімдесятих років усуне складнощі у справі керування й висвячення в Товаристві. Розглянувши це питання знову в перебігові написання статті, я ознайомилася з деякими доводами "за" й "проти" заведеного ладу, а також з працями инших вчених у справі ґурів і наступства. Лиш одна річ певна - це питання надзвичайно цікаве й суперечне. Іван Бжежинський у своїй останній статті "Установа парампари", надрукованій у п'ятім числі часопису Вайшнавський навчальний щоденник, обмірковує різні боки цього питання й надає великого значення наявності у майбутніх керівників Товариства високої майстерности й чару (харизми). Це лише одна точка зору, проте вона показує присутність сталого зацікавлення даним предметом як усередині Товариства, так і поза ним. 

Наприкінці 1996-го року мені запропонували прочитати Останній наказ, висловити свою думку та взяти участь в обраді питань, знятих у цій праці. Прочитавши, я впевнилася, що з'ясувати ці питання є справою надзвичайної ваги для Товариства й багатьох вірних, яким цей предмет задосить настиглий. Гадаю, Останній наказ порушує важливі богослівські питання щодо: 1) духових повноважень та їх передання; 2) взаємин учня із заступником Кришни, себто ґуром; 3) належних предметів боготворіння. Як стороння спостерігачка, я не спроможна глибоко розібрати ці питання й порівняти наведені тут доводи на користь ритвіцтва з доводами на користь сучасного ачарництва. Однак я ставлюся до поданої тут праці як до вагомої спроби довести, що Срила Прабгупада встановив порядок висвячень - ритвіцтво, за якого ритвіки, як він задумав, висвячуватимуть на учнів від його імени. Сподіваюся, читач зважить на цю працю, і вона дістане широку обраду не тим, що я підтримую чи засуджую викладену в ній точку зору, а тим, що такі глибокі й важливі питання потребують всебічної обради на всіх рівнях. Це питання стосується до кожного вірного. Мабуть, не випадає сторонньому спостережникові писати передмову до подібної праці, але мене подвигнули щира увага до Товариства й доброзичливе ставлення до всіх вірних. 

Дана Нотт
лютий 1997-го року

Будь-ласка, дивіться увагу щодо особливостей перекладу наприкінці книжки.



Переднє слово до п’ятого англійського видання

Минуло десять років від виходу першого видання Останнього наказу в 1996-м році. Спершу я назвав цей твір "Міркуванням за настанови Срили Прабгупади щодо висвячень у Міжнародньому товаристві на усвідомлення Кришни". Будь-хто, обізнаний на сучаснім Русі свідомости Кришни, погодиться, що ця книжка викликала жваве "обмірковування", а отже, досягла своєї мети – зробити подані в ній відомості загальноприступними.

Уповноважений виділ (найвища керівна рада) Товариства вже не годен важити на забуток підписаних Срилою Прабгупадою службових листів, які виразно свідчать за його намір зоставатися єдиним ґуром-висвятником  (дикшею) в межах закладеного ним Руху. Саме ці правничі службові листи є підвалиною книжки Останній наказ, поширюваної у цілім світі й загальноприступної у Всемережжі (інтернеті). Щоправда, численними мовами Останній наказ наразі не перекладено (станом на вересень 2008-го року приступні переклади французькою, еспанською, німецькою, московською, хинською, гіндуською, бенґальською, канадською, чеською, волоською, угорською; незабаром будуть переклади иншими мовами). Проте провідники Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни (далі скорочено - МіТУК) суворо заказали поширювати цю книжку в осередках Товариства. З цієї причини багато пересічних членів Товариства подосі не знають за існування такої книжки, незважаючи на жваву обраду даного предмету серед переповідачів (медій) та безнастанний обмін думками. Принаймні для виконавчої влади МіТУКу й ґурів необізнання в наказі Срили Прабгупади щодо проведення обряду висвячення більше не може бути виправданням. У вступі до Останнього наказу ми зазначали:

"Ми вважаємо малоймовірним, що хтось умисне порушує чи закликає инших не підлягати безпосередньому наказові нашого надавця-ачар'ї".

Зважаючи на ухил Уповноваженого виділу МіТУКу від безпосередніх обрад, свідоме заплутування цього питання й підробку свідчень, а також ужиток тілесного ґвалту (насильства) й відвертих ошуканських заходів проти Останнього наказу, наведене твердження зараз можна передивитися наново.

Станом на сьогодні утворилося всесвітнє товариство, назване "Відбудовчим Рухом МіТУКу" (далі -ВРуМ), яке бере достотні відомості з Останнього наказу за підвалину своєї діяльности й намагається повсюдно ширити висновки даної книжки. Учасники Руху створили майданчик (http://www.iskconirm.com/), що містить понад сто статей творця Останнього наказу, а також упорядили що-чветь-річне видання часопису Вороття до Прабгупади, який безкоштовно отримують тисячі підписників у цілім світі. Міжнародні переповідачі (медії) нераз розповідали за діяльність ВРуМу, зокрема, друкувалися статті в часописах і звучали передачі Британського радіомовного товариства. Речники ВРуМу виголошували промови у найбільших наукових вічах, зокрема у зібраннях Міжнародної спілки вивчення віровизнань, Осередку вивчення нових віровизнань (CESNUR) та Американської школи віровизнань. Позатим, статті творця Останнього наказу надруковано у різних наукових та освітніх працях таких всесвітньо відомих видавництов, як "Видавництво Колюмбійського вишу", "Підприємство КЛМ", "Виш Мартина Лутра", "Міжнароднє видавниче товариство" та "Жмуток подій". Завдяки надрукованому доробкові Відбудовчий Рух добре знаний у наукових колах як спільнота, покликана перебудувати Товариство. По створенні ВРуМу чимдалі більше вірних Кришни й осередків Товариства в цілім світі погоджуються з висновками Останнього наказу.


Поширені запитання щодо Відбудовчого Руху МіТУКу

1. Що таке Відбудовчий Рух?

Відбудовчий Рух – це спільнота, в якій беруть участь мітуківські вірні з цілого світу, охочі відновити Товариство, закладене Срилою Прабгупадою, у згоді з його настановами.

2. Яка мета Відбудовчого Руху?

Духова чистота й добра слава МіТУКу значно потерпіли по тілеснім відході його надавця 14-го листопада 1977-го року. Срила Прабгупада саморуч заклав Товариство у 1966-м році, щоб дати світові неоціненний дарунок, і на час його відходу з цього світу Товариство було діяльним рухом, щирою духовою віхою людства. На жаль, зараз воно значною мірою порізнене, що визнано навіть в обіжнику, поширеному в 2000-ім році головою Уповноваженого виділу Равіндрою Сварупадасом:

"Одне питання подосі невирішене: "Як ми маємо керувати нашим багатобігуновим (багатополюсним) і пошматованим на окремі громади Товариством?" 

Цей занепад спричинено порушенням наказів і взірців, даних Срилою Прабгупадою, і передусім – усуненням його з посади єдиного дикша-ґура Товариства. Відбудовчий Рух МіТУКу ставить собі за мету повернути Товариству його колишню славу, прагнучи відновити всі накази та взірці, дані Срилою Прабгупадою, почавши з відновлення його на посаді найвищого знавця й дикша-ґура МіТУКу. Точку зору Відбудовчого Руху викладено у статутних листах ВРуМу: Останній наказ і Провідна думка: жодних змін у МіТУКові. Обидва розміщено на нашому майданчику http://www.iskconirm.com/

3. Відбудовчий Рух існує окремо від Товариства?

ВРуМ – рух усередині руху. Його учасники – члени МіТУКу, охочі перебудувати й відродити це Товариство.

4. Чи є створення нового товариства однією з цілей Відбудовчого Руху?

Ні. Мета Відбудовчого Руху – відновити первинне Товариство, залишене нам Срилою Прабгупадою. Досягнувши цієї мети, Відбудовчий Рух ураз припинить існування.

5. Що зміниться по відновленні Срили Прабгупади на посаді єдиного дикша-ґура?

Засадниче твердження духового життя наступне: духовий поступ можливий лише за умови правдивого виконання наказів духового вчителя. Якщо ґуру прохає молока, а ми приносимо йому воду, як може він бути вгоноблений (вдоволений)? А не догодивши ґурові, то як ми годні наблизитися до Пана Кришни?

Упродовж трицяти років Товариство не виконує накази Срили Прабгупади. Від часу тілесного відходу Срили Прабгупади ми не дозволили йому висвятити жодного учня шляхом затвердженого ним ритвіцтва (заступництва). Це єдиний спосіб висвячення в Товаристві, уповноважений ним на майбутність. Якщо члени Товариства знову виконуватимуть наказ Срили Прабгупади, вони догодять Панові Кришні, що природньо призведе до духового поступу. Крім того, коли всі матимуть безпосередні стосунки зі Срилою Прабгупадою як із ґуром, розокремлення Товариства сливе зникне. Тоді вперше за трицять років у Товаристві запанує дух одностайности, адже всі працюватимуть заради єдиної мети - служіння й прославляння Срили Прабгупади та Срі Кришни. Численні "ґури" Товариства стали жертвами скоєння тяжких гріхів й, опускаючи Товариство, частенько забирали зі собою сотні тисяч грошових одиниць і своїх послідовників. Цю раз-у-разну втрату майна, духової віри й членів МіТУКу буде зупинено, коли нашу віру буде спрямовано лише на Срилу Прабгупаду, а не на його замісників, схильних падати. Тоді й гроші витрачатимуться не на дакшину (даток) сливе вісімдесятьом "ґурам", а спрямовуватимуться на розвій біжниць (храмів).

6. Чому Відбудовчий Рух переконаний, що він має слушність, а МіТУК – ні?

Відбудовчий Рух вважає свою точку зору правдивою, бо вона ґрунтується на письмових, правничо засвідчених службових листах, звернених до цілого Товариства. З иншого боку, виділові (члени Уповноваженого виділу) надали принаймні три суперечні одна другій урядові точки зору (жодна з яких не потверджена писемними службовими листами) й тому, по правді казавши, взагалі не мають жодної точки зору, навіть чемної. Слід зазначити, що урядові статті Виділу суперечать не лише одна другій, а часом і самі собі. Наприклад, шукаючи в них відповідь на запитання: "Коли Срила Прабгупада уповноважив обійняти свою посаду дикша-ґура для цілого Товариства?" ми одержимо такі урядові відповіді Виділу:

а) З мого наказу (Виділ, 1995-ий рік): Срила Прабгупада віддав наказ ставати ґурами саме тоді, коли наказав був вірним заступати себе, й це сталося 7-го липня 1977-го року (Ґури й висвячення в МіТУКові, стор. 28, Виділ: 1995 ).
б) Учень мого учня (ЙС Умапаті Свамі́, 1997-ий рік): одинацять дикша-ґурів уповноважено 28-го травня 1977-го року, бо слово "ритвік" означає "ачар'я-священик", себто те саме, що й дикша-ґуру.
в) Наказ Прабгупади (Бадринараяндас, 1998-ий рік): 9-го липня 1977-го року одинацять учнів приділено за ґурів, а вони просто дотримувалися правил ґречности, висвячуючи учнів від імени Срили Прабгупади з огляду на його присутність на земній кулі.

У наведених витягах з видань Виділу, як бачимо, щоразу зазначена нова дата здогадного призначення наступників: а) посилається на розмову в садку; б) посилається на зустріч Срили Прабгупади з декотрими його старшими учнями, тоді як в) стверджує, що приділення було містилося аж у розказанні (директиві) щодо висвячень, розгляданому в Останнім наказі. Отже, в різних статтях Виділ подає геть суперечні пояснення щодо здогадного призначення ґурів-наступників. Хоч насправді все значно гірше.

У березні 2004-го року в щорічнім зібранні Виділу було урядово відкликано видання З мого наказу – Зрозуміли, щодо якого дехто з виділових неслужбово завідомляв, що воно містить "брехню" та "силувано тлумачить істину". Це саме те видання, у відповідь на яке було написано книжку Останній наказ (будь-ласка, див. Вступ), і, власне, відкликання видання, урядово схваленого Виділом, підтверджує точку зору ВРуМу.

Цілком очевидно, що виділові не годні визначити, коли в Товаристві було вповноважено нових дикша-ґурів. Відбудовчий Рух стверджує, що такі суперечності неминучі, бо Срила Прабгупада ніколи не запроваджував ґуру-наступництва, він запровадив саморуч лише ритвіцтво і не наказував припиняти його чинність. На цій підставі ми стверджуємо, що виділові спершу мусять дізнатися, якої точки зору вони, врешті-решт, дотримуються, а відтак можна гадати за її поправність (моск. правильность).

Шкода, що подосі будь-якого сміливця, охопленого сумнівом щодо суперечних заяв Виділу, брутально виганяли з Товариства.

Кришнакант,
вересень 2008-го року

Якщо ви бажаєте більше дізнатися за Відбудовчий Рух, зокрема, замовити безкоштовну підписку на наш часопис англійською мовою чи хочете задати запитання щодо змісту Останнього наказу, електронуйте, будь-ласка, творцеві книжки сюди: irm@iskconirm.com або відвідайте наш майданчик http://www.iskconirm.com/


Вступ

Це видання – незначна спроба змалювати в правдивому світлі настанови Срили Прабгупади Виділу про його наміри щодо тривання перебігу висвячень у Міжнародньому товаристві на усвідомлення Кришни. Хоча ми й посилатимемось на різні службові листи й знадоби (матеріяли) з цього питання, видані старшиною МіТУКу, проте головними предметами посилань будуть: 1) нещодавно оприлюднене урядове видання Виділу щодо висвячень з назвою Ґури й висвячення в МіТУКові (далі – ҐВиМ); 2) стаття З мого наказу – Зрозуміли, згадана в розділі 1.1 "Права МіТУКу":

"Уповноважений виділ МіТУКу схвалює статтю з назвою З мого наказу – Зрозуміли, яка устійнює як право МіТУКу остаточну сиддганту, погоджену з бажанням Срили Прабгупади щодо тривання ланцюгу учнівського наступства по відході Його Божої Ласки. (див. частину 2: Урядові статті Виділу в цій книжці).
(ҐВиМ, стор. 1)

У ҐВиМі Виділ виразно оголошує намір усунути невідповідності й суперечності з устав (положень) і законів щодо ґурів, учнів і загалом ґуру-таттви, устійнюючи тим остаточну сиддганту. Ми щиро молимося, щоб наше видання мало ту саму мету.

Задля послідовности викладення відомостей і мудристичної (філософічної) гострости ми хотіли би перш за все звернути вашу увагу на їдну-дві суперечності, неповно розглянені у ҐВиМі. Це допоможе у подальшому дослідженні й обмірковуванні. Хоча деякі доводи, на противагу цим суперечностям, видаються занадто рішучими, навіть болючими, ми гадаємо, що зважання на них у розгляді даного питання сприятиме цілковитому усуненню можливого сум’яття. Те, що ґуруцтво в Товаристві потребує досить рішучого перегляду, не є новиною. Там вже скасували знаки (символи), скоротили обряди, змінили способи втілення вчення й усе – без зайвого галасу.

Назагал Товариство є, безперечно, неповторним духовим рухом. Тому слід постійно пильнувати, щоб унеможливити відхилення навіть на мільйонну частину товщі волосини від зарису керування й мудристичних (філософічних) засад, запроваджених нашим надавцем-ачар'єю. Срила Прабгупада раз-у-раз наголошував, що ми маємо не змінювати, вигадувати чи винаходити, а безпосередньо розвивати те, що він створив так ретельно. Соті роковини Срили Прабгупади є найкращим приводом, аби ретельно дослідити, в який спосіб виконувано дане ним завдання.

Ми безумовно переконані, що сучасне ґуруцтво в Товаристві має бути цілковито узгоджене з останнім підписаним Срилою Прабгупадою розказанням з цього приводу – наказом щодо висвячень, виданим 9-го липня 1977-го року (див. Додатки). Деколи люди сумніваються у перевазі цього листа над иншими листами чи настановами. Щоб виправдатись, ми просто повторимо постулят, якого вживає сам Виділ у ҐВиМі:

"Згідно з послідовним мисленням, пізніші ухвали переважають попередні".
(ҐВиМ, стор.25)

Оскільки лист від 9-го липня дійсно є останньою настановою щодо висвячень у МіТУКові, зверненою до цілого Руху, то його треба розглядати, як лист, що не належить до жодного розряду. Він створює свій власний розряд. Ми доведемо, що цілковите визнання й виконання цього наказу жодним чином не суперечить настановам Срили Прабгупади.

Ми не цікавимося припущеннями про змови й не збираємося занурюватися в подробиці чиїхось безталанних духових пошуків. Що зроблено, те зроблено. Звісно, ми маємо вчитися на попередніх помилках, але ліпше докладімо зусиль до вторування шляху дальшого примирення й пробачення. Це багато краще, ніж надто довго збирати свою й вашу увагу на минулих бешкетах. Вірні в Товаристві щиро силкуються догодити Срилі Прабгупаді. Тому ми вважаємо малоймовірним, що хтось умисне порушує чи закликає инших не підлягати безпосередньому наказові нашого надавця-ачар'ї. Хоча дуже скидається на те, що певні відхилення у вченні та складових керування  позначилися на загальному перебігові розвитку Товариства в останні дев’ятнацять років. Ми молимося, аби бути в змозі абичим допомогти у вискоріненні цих непотрібних перешкод у нашій вірній службі Срилі Прабгупаді й Кришні.

У цім виданні ми покладемо доказами службові листи, написані Срилою Прабгупадою, записи розмов, а також решту листів, справдешність яких визнана навіть Виділом. Відтак ми докладно розглянемо як оточення, в якому з'явились ці знадоби, так і їхній зміст, щоб з'ясувати, чи слід їх розуміти дослівно, а чи є поправні вказівки, здатні змінити їхні значення й ужиток. Ми також обміркуємо всі дотичні мудристичні (філософічні) питання, повсталі через кожен довід, і відповімо на найпоширенінші заперечення, висунуті проти дослівного розуміння службового листа щодо висвячень з 9-го липня.

Всі наші доводи спиратимуться винятково на вчення й настанови Срили Прабгупади, викладені в його книжках, листах, відчитах (лекціях) і розмовах. Ми покірно благаємо всіх вайшнавів зласкавитися над нами, аби не зневажити кого чи бодай якось не зашкодити завданню Його Божої Ласки А.Ч. Бгактиведанти Свамія Прабгупади.

Відомості

Хто знав Срилу Прабгупаду, часто завважував його дуже пильне й ретельне ставлення до всіх сторін вірної служби. Це була одна з розпізнавчих рис Прабгупади; і  особистим служникам Срили Прабгупади його глибока любов і вірність щодо Пана Кришни була цілком очевидною. Все своє життя він присвятив виконанню настанов свого духового вчителя Срили Бгактисиддганти й понад усе пильнував цей обов'язок. Він нічого не кидав напризволяще, завжди поправляв, напучував і муштрував своїх учнів, таким чином зміцнюючи Товариство. Його завдання було його життям, він навіть сказав був, що Товариство – це його тіло.

Звісно, полишення такого важливого питання, як подальші висвячення у виплеканій ним спілці, завислим у повітрі, двозначним чи в будь-який спосіб відкритим для суперечок і мусувань (моск. измышлений) було не властиве вдачі Срили Прабгупади. А надто, якщо взяти до уваги те, що сталося із завданням його власного духового вчителя, чию працю було знищено, як часто зазначав Срила Прабгупада, неваговитим (неавторитетним) ґуруцтвом. Пам’ятаючи це, почнімо з даних, яких ніхто не заперечує:

9-го липня 1977-го року, за чотири місяці до свого відходу, Срила Прабгупада запровадив порядок висвячення за допомоги  ритвіків, або "заступників ачар'ї". Срила Прабгупада вказав, що устрій "ачар'їв-священиків" треба запровадити негайно та зробити чинним відтоді й надалі (див. лист від 9-го липня в Додатках). Цей наказ було надіслано до всіх виділових і голів біжниць Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни; у ньому писано, що одинацять названих пойменно ритвіків даватимуть новим учням духові ймення, ґаятрі-мантри й начитуватимуть їхні щаблівки. Ритвіки мали діяти від імени Срили Прабгупади, а всі нові учні ставали його висвяченими учнями. Отже, Срила Прабгупада надав ритвікам повне право самостійно вирішувати, кого висвячувати на учнів. Він виразно дав знати, що відтоді  до нього вже не треба звертатися за порадою в цій справі (див. розділ Хто такий ритвік з докладним описом обов’язків ритвіків).

Зараз по відході Срили Прабгупади 14-го листопада 1977-го року Виділ припинив чинність ритвіцтва. Проти Ґавра-пурніми 1978-го року ці одинацять ритвіків поклали на себе обов’язки теренових ачар'їв, дикша-ґурів, висвячуючи на учнів від свого імени. Аби довести правність такої діяльности, послались на наказ Срили Прабгупади, який свідчить, що вони єдині, кого слід вважати за його наступників та ачар'їв-висвятників. По декількох роках це теренове ачарництво на ділі показало цілковиту неспромогу, проте Виділ нічого не вчинив, аби відновити первісний порядок висвячень – ритвіцтво, – натомість додав більше тузіня (дванацятьох) нових ґурів укупі з ретельним наглядом за ухильниками від запроваджених законів. Уґрунтуванням цієї перебудови було те, що наказ стати ґурами, стосовний лише до тих одинацятьох вірних, як нам спершу казали, насправді був загальною вказівкою кожному, хто пильнує устійнених взірців і під час голосування отримав дві третини голосів Виділу. 

Вищенаведене свідчення – не громадська думка, а дієписна (історична) подія, визнана кожним, навіть Виділом.

Як ми вже згадували, лист від 9-го липня надіслано до всіх виділових і голів біжниць (президентів храмів), і він понині залишається єдиним підписаним Срилою Прабгупадою наказом щодо майбутніх висвячень з усіх, що аби-коли звернені до цілого Товариства. Пояснюючи розказання від 9-го липня, ЙС Джаядвайта Свамі нещодавно писав:

"Вага цього службового листа понад усякі сумніви (…) очевидно, що цей лист устійнює ритвіцтво".
(Джаядвайта Свамі, У чому помиляються ритвіки, 1996 р.)

Джерелом суперечки є два переиначення, внесені перегодом до цього виразного й ваговитого наказу:

Переиначення а) Настановлення заступників, або ритвіків, було лише тимчасовим заходом, чинність якого слід було скасувати в мить відходу Срили Прабгупади.

Переиначення б) Полишивши виконання своїх заступницьких обов’язків, ритвіки мусіли саморушно (автоматично) стати дикша-ґурами й висвячувати на учнів від свого імени, а не від імени Срили Прабгупади.

Перебудова теренового ачарництва 1987-го року не діткнулася до цих двох припущень, які є підвалинами нового порядку висвячень. Ми називаємо припущення а) і б)  переиначеннями, бо таких устав (положень) немає ні в самому листі від 9-го липня, ані в жодному службовому листі, підписаному Срилою Прабгупадою по виході цього наказу.

Видана Виділом книжка  Ґури й висвячення в МіТУКові (далі ҐВиМ) недвозначно обстає за вищезгаданими переиначеннями:

"Коли Срилу Прабгупаду спитали, хто висвячуватиме по його тілеснім відході, він заявив, що "запропонує" і "накаже" декотрим своїм учням, які за його життя висвячуватимуть від його імени, а потім – як "повноправні ґури", чиї учні стануть духовими внуками Прабгупади".
(ҐВиМ, стор. 14)

З плином часу все більше вірних почали цікавитися, в яку міру ці твердження обґрунтовані. Багато хто завше мав ці устави (положення) за недоведені як слід, і звідси зростало тривожне почуття сумніву й недовіри як усередині Руху, так і поза ним. Нині книжки, службові листи, повідомлення електропошти й майданчики Всемережжя (інтернету), сповіщаючи останні новини щодо ґуруцтва МіТУКу, називають його неваговитим (неавторитетним). Хто щиро дбає за Рух Срили Прабгупади, має вважати додатнім усе, що допоможе ухвалити хоч якесь рішення в цій суперечці.

Усі погодяться з тим, що Срила Прабгупада є чільним впливачем (авторитетом) щодо всіх мітуківських вірних, тому, яким би не був його наказ, ми повинні виконувати його до решти. Инша всевизнана річ та, що єдиною підписаною службовою заявою щодо майбутніх висвячень, надісланою всім провідникам Товариства, була заява, або наказ від 9-го липня.

Важлива заувага: у ҐВиМі навіть не згадано за існування розказання від 9-го липня, хоча це єдиний службовий лист, де вилічено перших одинацять "ачар'їв". Це замовчування споводує до недомислу (моск. недоумение), надто як зважити на те, що ҐВиМ покликана встановити "остаточну сиддганту" в цілій даній справі.

Роздивімось уважно лист від 9-го липня, аби з'ясувати, чи справді є там що на доказ вищенаведених переиначень а) і б):

Розказання від 9-го липня:

Як було згадано раніше, наказ від 9-го липня устійнює, що ритвіцтва слід дотримуватись "надалі". Вжите тут слово "надалі" має лиш їдне значення – "віднині, відтепер, у майбутнім часі". Розуміння цього слова Прабгупадою й значення його в англійській мові збігаються. На відміну від численних инших слів, слово "надалі" не є двозначним, оскільки, у згоді зі словником, має лише їдне значення. По розгляді решти вісімдесятьох шістьох випадків уживання Срилою Прабгупадою слова "надалі", знайдених у рахувацькій гуртівні (комп'ютеровій базі) даних "Піваркуш" ("Folio"), не виникає й натяку на сумнів у тому, що він міг вжити його в инакшому значенні, ніж "віднині, відтепер, у майбутнім часі". "Віднині, відтепер, у майбутнім часі" не означає "відтепер, надалі, допоки я не піду". Воно означає лише "відтепер, надалі". І лист не містить жодної згадки за те, що ритвіцтво має втратити чинність по відході Срили Прабгупади чи по заяві, в якій пише, що цей порядок має бути чинний лише за його присутности. Ба більше, довід, що ціле ритвіцтво "підперте" їдним словом "надалі", неслушний. Навіть коли ми приймемо це слово з листа, ніщо не зміниться. Ми все одно матимемо порядок висвячень, який Срила Прабгупада запровадив за чотири місяці до свого відходу й відтак не дав жодної наступної вказівки, покликаної скасувати його чинність. За відсутности такого касувального наказу цей лист слід вважати за остаточну вказівку щодо висвячень, і з цієї причини наказ від 9-го липня треба виконувати.

Потвердні настанови:

Є й инші заяви Срили Прабгупади та його писаря (секретаря) по виході листа від 9-го липня, які виразно свідчать, що не було наміру касувати чинність ритвіцтва:

"…з описом перебігу висвячень, якого треба дотримуватись у майбутності".
(лист від 11.7.77)

"…продовжуй ритвікувати та дій від мого імени".
(розмова 19.7.77)

"…продовжуй ритвікувати та дій від мого імени".
(лист від 31.7.77)

(Будь ласка, див. Додатки)

У цих листах знаходимо слова "продовжуй" та "в майбутності", вживання яких разом зі словом "надалі" показує на постійне існування ритвіцтва. Нема жодної заяви Срили Прабгупади, яка хоча би натякала на те, що ритвіцтво мусіло припинитися по його відході. 

Дальші вказівки:

По створенні ритвіцтва та надання йому чинности Срила Прабгупада ніколи не наказував припинити його чинність й не заявляв, що його треба скасувати по своїм відході. Можливо, усвідомлюючи, що це може статися внаслідок помилки чи з иншої причини, він наголосив на початку духівниці, що "керувати" Товариством треба так, як на той час, і змінювати нічого не можна. Цю вказівку він залишив незміненою у додаткові до духівниці, написаному ним лише за дев’ять днів до свого відходу. Безперечно, це було найкращою можливістю, щоб скасувати ритвіцтво, якби він мав такий намір (уміст духівниці та додатку до неї див. у Додатках). Те, що використання ритвіків на даття імен учням було "керуванням", можна простежити тут:

1975-го року їдною з попередніх постанов Виділ ухвалив, що "Виділ цілковито відповідатиме за справи керування". Нижче ми наводимо деякі справи "керування", які Виділ розглядав того року:

"Щоб отримати перше висвячення, висуванець має бути членом Товариства протягом півроку. Щоб висуванець міг отримати друге висвячення, має минути щонайменше рік по першім висвяченні".
(Постанова Виділу ч.9 від 25.3.75)

"Висвячення на саньясина".
(Постанова Виділу ч.2 від 27.3.75)

Срила Прабгупада особисто схвалив ці постанови. Вони остаточно доводять, що спосіб проведення висвячень вважали за "керування". І якщо цілий спосіб проведення висвячень Срила Прабгупада вважав за "керування", то їдну складову способу, а саме - використання ритвіків, які дають духові ймення, треба розглядати як належну до того ж розряду, себто до справ "керування". 

Отже, переиначення порядку висвячень, передше здійснюваних шляхом ритвіцтва, було безпосереднім порушенням духівниці Срили Прабгупади.

Духівниця Срили Прабгупади містить ще їдне свідчення того, що він припускав тривале існування ритвіцтва. Третий розділ духівниці стверджує, що виконавчий провід, покликаний керувати гіндуською власністю Товариства, слід обирати лише з-поміж його висвячених учнів:

"…В разі смерти будь-кого з вищеназваних керівників чи його нездатности виконувати свої обов'язки з аби-яких причин решта керівників можуть наставити керівника чи керівників-наступників за умови, що новий керівник є моїм висвяченим учнем, який пильнує всіх приписів і настанов Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни, викладених у моїх книжках".
(Срила Прабгупада, духівниця, 4.6.77)

Це можливо зробити лише за умови дальшої чинности ритвіцтва по відході Срили Прабгупади, адже в протилежнім випадку запас ймовірних керівників швидко вичерпається.

Ба більше, щоразу, згадуючи за висвячення після 9-го липня, Срила Прабгупада підтвержував поважність ритвіцтва. Він ніколи не закидав про скасування чинности ритвіцтва по своїм відході чи про існування прихованих ґурів, готових посісти посаду дикша-ґура. Отже, безпосередній довід свідчить, що вищезгадані припущення а) і б) нічим не підперті. Як було сказано, ці припущення (слід скасувати чинність ритвіцтва в мить відходу Срили Прабгупади, й відтак ритвіки повинні стати дикша-ґурами) є підвалиною сучасного мітуківського ґуруцтва. По доведенні їхньої необґрунтованости постане потреба в рішучому переосмисленні правочинности ґуруцтва з боку Виділу.

Отже, можна сказати, що власне лист від 9-го липня, потвердні настанови й наступні вказівки лише підтримують дальше існування ритвіцтва. Усі зацікавлені сторони визнають, що Срила Прабгупада не наказував позбавити ритвіцтво чинности по своїм тілеснім відході. Усі також визнають, що Срила Прабгупада запровадив порядок висвячень шляхом ритвіцтва з 9-го липня й надалі. Отож, ачар'я:

Щоби знехтувати цими наказами, учень мусить мати значні підстави, аби так вчинити. Єдине, що Срила Прабгупада справді казав нам – це додержувати ритвіцтва. Він ніколи не казав нам припинити дотримання ритвіцтва чи за потребу дотримуватися його лише за своєї присутности. Тягар доводження лягає на охочих позбавити чинности будь-який закон, ухвалений нашим ачар'єю до виконання "надалі". Очевидно, що ніхто не може припинити виконувати навід ґура лише з власної примхи.

"…це так, що ви не можете змінити наказ духового вчителя".
(Срила Прабгупада, відчит за Чч, Аді-ліла 7.76-81, 2.2.67, Святофранківськ, Злучені Держави Америки (далі скорочено - ЗДАм)

Учень не повинен шукати виправдань, аби й далі виконувати безпосередній наказ ґура, зокрема, якщо йому звеліли й "надалі" виконувати його. Це очевидь. Це й є значенням слова "учень".

"Коли людина стає учнем, їй заборонено нехтувати наказ духового вчителя".
(Срила Прабгупада, відчит за Бґ, 11.2.75, Мехико)

Оскільки безпосереднє свідчення, яке потверджує потребу відмовитися від ритвіцтва по тілеснім відході Срили Прабгупади, відсутнє, відмова може спиратися тільки на посередній довід. Посередній довід може бути зумовлений певними обставинами, дотичними до достотного й виразного наказу. Ці обставини, якщо є, беруть за підставу для переиначення виразного наказу. Зараз ми дослідимо обставини, дотичні до наказу від 9-го липня, аби поглянути, чи є там що на підтримку припущень а) і б).


Спростування закидів щодо способу та умов віддання Наказу

1. "Лист з’ясовує, що даний наказ стосується лише до часу тілесної присутности Срили Прабгупади".

Цей лист не містить нічого, що показує на чинність цього розказання лише за тілесної присутности Срили Прабгупади. Насправді всі наші відомості підпирають дальший тяг чинности ритвіцтва по відході Срили Прабгупади. Важить, зокрема, та річ, що в листі тричі пише, що щойновисвячені стають учнями Срили Прабгупади. Доводячи правочинність сучасного ґуруцтва, Виділ стверджує, що напередодні підписування цього листа Срила Прабгупада вже був пояснив, що ніхто з його учнів не має права висвячувати за його присутности – це безвідмінний закон. Отже, потреба ще раз застерегти право власности Срили Прабгупади на майбутніх учнів показує, що наказ призначено натоді, коли це право власности могло стати предметом суперечки, а саме – по його тілеснім відході.

Протягом декількох років Срила Прабгупада користався з допомоги заступників, щоб начитувати щаблівки (чотки), розпалювати багаття яґ'ї, давати ґаятрі-мантри тощо. І нікому навіть питання не виникало, до кого належать висвячені учні. На початку листа від 9-го липня наголошено, що одинацять наставлених вірних є "заступниками" Срили Прабгупади. Єдиною, як на той час, новиною в листі було викінчення (оформлення) образу заступника; навряд це сплутаєш з безпосереднім наказом стати повноправними дикша-ґурами. Наголос Срили Прабгупади на тім, що щойновисвячені учні будуть його учнями, був би геть зайвий у разі чинности закону лише за його присутности, зокрема з тої причини, що, бувши при тім особисто, Срила Прабгупада й сам годен був подбати, щоб ніхто не поважився на його учнів. Як ми вже згадували, у досить короткому листі ця річ наголошена тричі, що означає: 

"Наголошене тричі - остаточне ".
(Срила Прабгупада, відчит за Бґ, 27.11.68, Янголів
, ЗДАм)

У листі від 9-го липня пише, що ймення щойновисвячених учнів слід надіслати Срилі Прабгупаді. Чи означає це, що порядок висвячень може бути чинний лише за тілесної присутности Срили Прабгупади?

Дехто з вірних намагався довести: оскільки вже неможливо надіслати ці ймення Срилі Прабгупаді, то ритвіцтво слід вважати нечинним.

Найперше слід утямити мету передавання Срилі Прабгупаді ймен вірних із наступним занесенням їх до книжки "Висвячені учні". Ми знаємо з розмови від 7-го липня 1977-го року (див. Додатки), що Срила Прабгупада не записував імен до книжки власноруч, це робив писар. Ба більше, свідченням того, що ймення слід було надсилати НЕ Срилі Прабгупаді особисто, а для запису до книжки, є лист до Гамсадутти, написаний Тамалою Кришною Ґосвамієм просто наступного дня, в якому він пояснює Гамсадутті його обов’язки на новій посаді ритвіка:

"..ймення тих, кого ти вважаєш годящими й висвятив у цей спосіб, варто надіслати для занесення до книжки Срили Прабгупади "Висвячені учні".
(Лист Тамали Кришни Ґосвамія до Гамсадутти від 10.7.77)

І жодної згадки за потребу надсилати ймення щойновисвячених учнів саме Срилі Прабгупаді. Це легко можна продовжити робити по його тілеснім відході. Останній наказ не містить жодної згадки за те, що через тілесне відокремлення книжки "Висвячені учні" від Срили Прабгупади всі висвячення слід припинити.

Подалі. Відправлення ймен щойновисвячених учнів Срилі Прабгупаді в будь-якім разі здійснювано по висвяченні. За ритвіцтва ймення новонавернених можна відсилати лише по отриманні ними висвячення. Тому настанови щодо дій після висвячення не можна вжити з метою якось змінити чи скасувати дії, здійснювані під час проведення обряду висвячення, а до нього й поготів (обов'язок ритвіка цілковито завершений перед обрядом висвячення). Жодного стосунку до висвячення не має відсилання ймен Срилі Прабгупаді безпосередньо чи посередньо, бо на час відправлення ймен висвячення вже відбулось.

Урешті-решт, якби відправлення ймен Срилі Прабгупаді було обов'язковою складовою обряду, то ще навіть до тілесного відходу Срили Прабгупади ритвіцтво випадало-б уважати за нестійне (неслушне) або, принаймні, за таке, що будь-коли може нестійним стати. Звісно, Срила Прабгупада приготувався полишити тіло будь-коли, тому загроза відсутности відборця надісланих імен існувала з найпершого дня - дня підписання листа від 9-го липня. Себто, погодившись із цим запереченням, маємо приклад: якби Срила Прабгупада опустив планиду Землю наступного дня по висвяченні учня, то цього учня не слід уважати дійсно висвяченим шляхом ритвіцтва, бо пошта не дійшла. У книжках Срили Прабгупади ми не знаходимо жодної згадки за те, що нездала робота пошти може завадити позасвітньому перебігові дикши, здатному тривати багато життів, аж завершиться. Безперечно, ніщо не може перебити занесення ймен щойновисвячених учнів до книжки "Висвячені учні" Його Божої Ласки навіть зараз.

Відтак книжку можна запропонувати Срилі Прабгупаді.

2. "У листі безпосередньо не зазначено наступне: "Даний порядок мусить тривати по тілеснім відході Срили Прабгупади", тож позбавлення ритвіцтва чинности по відході Срили Прабгупади було правним вчинком".

Будь-ласка, зверніть увагу на таке:

Отже, Виділ наполягає на такому:

Таких рішень нема ні в листі від 9-го липня, ані в будь-якому иншому наказі, проте вони стали підвалиною як теренового ачарництва, так і чинного нині "Численного ачаронаступства". (В цьому словооточенні ми вживаємо слово "ачар'я" в головному значенні – духовий учитель-висвятник, дикша-ґуру).

Це геть непослідовно - вважати, що з причини відсутности в листі окресленого речінця його придатности чинність листа треба скасувати в мить відходу Срили Прабгупади. Лист також не містить окресленої вказівки щодо чинности ритвіцтва від дня підписання наказу, 9-го липня, отже, з цього погляду, даний наказ взагалі ніколи не треба виконувати. Навіть визнання того, що "надалі" може протривати в часі до кінця дня, в який розказання було зроблено, не свідчить, що його треба виконувати й десятого липня, тож нащо взагалі виконувати цей наказ?

Вимога щодо чинности ритвіцтва лише протягом обмеженого відтинку часу суперечить визнанню його чинности впродовж ста двацятьох шістьох окремих часових відтинків по двацять чотири години кожен (себто чотирьох місяців), бо жоден з цих ста двацятьох шістьох часових відтинків не застережено в листі. Проте всі охоче погоджуються вважати його чинним у межах зазначеного часу. Якби ми не тлумачили слово "надалі" буквально – себто "необмежено в часі", – ми б могли скасувати чинність ритвіцтва будь-коли після дев’ятого липня, але чому тоді саме в мить відходу?

У вісімдесятьох шістьох випадках ужитку Срилою Прабгупадою та в цілім існуванні англійської мови відсутні приклади уживання слів "віднині, надалі, у майбутнім часі" у значенні

будь-якого часового відтинку перед тілесним відходом особи, що наказала.

Незважаючи на це, Виділ гадає, що вжиток слова "надалі" в листі від 9-го липня є підставою саме так його тлумачити. Весь уміст листа свідчить, що ритвіцтва слід дотримуватися "віднині й надалі". Чому ж його скасовано?

3. "Очевидно, що деякі накази неможливо виконати по тілеснім відході Срили Прабгупади, тому зрозуміло, що їх призначено до виконання за присутности Срили Прабгупади. Наприклад, комусь приділено щоденне розминання тіла Срили Прабгупади "надалі". Можливо, до таких наказів належить і наказ щодо ритвіцтва?"

Коли незмога виконати наказ, приміром, пропонову Срилі Прабгупаді щоденного розминання по його тілеснім відході, то не постає жодних питань щодо його виконання.  Обов’язок учня – виконувати накази, допоки є спромога чи допоки духовий учитель сам не скасує їх. Тут постає питання: чи є змога дотримуватися ритвіцтва за тілесної відсутности закладача?

Насправді ритвіцтво закладено власне на тривання без жодного тілесного залучення Срили Прабгупади. Якби чинність ритвіцтва тривала по відході Срили Прабгупади, воно з усіх поглядів було б таке, як і за присутности Срили Прабгупади. Після дев'ятого липня, коли втручання Срили Прабгупади сливе не було знати, ритвіцтво діяло так, немовби він уже опустив цю планиду (планету). Отож, ми не можемо вважати ритвіцтво недієздатним чи нечинним на підставі тілесного відходу Срили Прабгупади, позаяк його відхід жодним чином не впливає на працю даного устрою. Инакше кажучи, оскільки ритвіцтво було запроваджено, щоб воно тривало за відсутности Срили Прабгупади на земній кулі, то власне його відхід не годен зробити цей устрій недієздатним.

4. "Те, що наказ було викладено в листі, а не в книжці, дає нам право тлумачити його посередньо".

Довід щодо "листа, а не книжки" не можна вжити в цім випадку, бо лист від дев’ятого липня – непересічний лист. Звичайно Срила Прабгупада відповідав листовно на пекуче запитання учня, пропонуючи окремий дороговказ чи здійснюючи догану. Звісно, тоді запитання, обставини чи збочення окремого вірного можна тлумачити по-різному. Не все з листів Срили Прабгупади стосується до всіх. Наприклад, в їдному листі він радив вірному, що не надто добре розумівся на прянощах, класти до страв менше соли й куркуми; звісно, його порада не призначалася цілому Рухові. Проте останнє розказання щодо висвячень не можна тлумачити таким робом, бо воно не було відповіддю на особисте запитання. Лист від 9-го липня 1977-го року був правничою вказівкою чи зарядовим (адміністративним) листом, його було надіслано до кожного провідника Товариства.

Лист викінчено (оформлено) так само, як і будь-який инший важливий  наказ, який Срила Прабгупада ухвалював, коли хотів, аби його виконували без тлумачень – він виклав свої настанови письмово (через писаря, як і в більшості подібних випадків), підписав листа й відтак надіслав його до всіх провідників Товариства. Приміром, так само викінчено лист "ДО ВСІХ ГОЛІВ БІЖНИЦЬ", надісланий 22-го квітня 1972-го року:

"Обов’язок кожного теренового писаря – наглянути за належним додержанням духових засад у всіх біжницях його терену. У решті питань біжниця має залишатись незалежною й самодостатньою".
(Лист Срили Прабгупади до всіх голів біжниць, 22.4.72)

Срила Прабгупада не друкував нову книжку щоразу, як ухвалював важливий наказ, незалежно від того, чи мусіла тривати чинність наказу по його відході, чи ні. Отже, власне викінчення (оформлення) листа від 9-го липня не дозволяє тлумачити його посередньо чи намагатися в будь-який спосіб принижати його вартість.

5. "Здогадно, вихід наказу від дев'ятого липня супроводився певними обставинами, які усувають потребу в його виконанні по тілеснім відході Срили Прабгупади".

Якби існували такі обставини, Срила Прабгупада заявив би про них листовно. Він завжди надавав усі відомості, щоб забезпечити належне виконання своїх наказів. Безперечно, він не тримався тої гадки, що всі голови біжниць мають таємничу кебету до читання думок, і тому досить ухвалити часткові чи незавершені рішення, які буде втямлено згодом шляхом читання думок. Приміром, якби Срила Прабгупада намірявся позбавити ритвіцтво чинности, він дописав би наступні шість слів до листа від 9-го липня: "Позбавити ритвіцтво чинности по моїм відході". Втім, навіть побіжне читання листа свідчить, що Срила Прабгупада хотів, аби цей устрій тривав "віднині, надалі, у майбутнім часі" (див. Додатки).

Иноді подають довід, що ритвіцтво запроваджено лише через недугу Срили Прабгупади.

Чи мали змогу вірні дізнатися за перебіг недуги Срили Прабгупади, чи не мали, проте звідки вони дізналися, що ця недуга – єдина підстава на появу наказу, позатим, що в наказі взагалі не йдеться за хворобу? Хіба Срила Прабгупада казав коли-небудь, що тлумачення будь-яких його наказів завжди залежить від останніх звітів за його здоров’я? Чому б отримувачам останнього наказу щодо висвячень не припустити, що лист є безпосереднім розказанням (директивою), яке треба виконувати без тлумачень? 

Срила Прабгупада вже був оголосив, що приїхав до Вриндавану опускати тіло. Бувши знавцем минувшини, теперішности й будущини, він, найпевніше, знав, що покине цей світ за чотири місяці. Він ухвалив останні рішення, що забезпечували дальше існування Товариства на усвідомлення Кришни. Він уже склав духівницю та впорядкував службові листи, стосовні до видавництва "Книжкова спілка Бгактиведанти" та до Уповноваженого виділу МіТУКу, покликаних безпосередньо забезпечувати провід над Товариством по його тілеснім відході. Нез’ясованим було лише питання щодо того, як висвячувати за його відсутности. Наразі тут була невизначеність. Наказ від 9-го липня з'ясував для кожного спосіб, у який відбуватимуться висвячення за його відсутности.

І на завершення: не можна тлумачити наказ на підставі недосяжних вам відомостей. Навіщо Срилі Прабгупаді ухвалювати наказ, якщо наперід звісно, що ніхто не годен виконувати його, як слід, бо він не виклав у нім відповідні відомості? Якщо ритвіцтво запроваджено лише внаслідок його недуги, Срила Прабгупада повідомив би це будь-яким супровідним листом. Поведінка Срили Прабгупади ніколи не була підкреслено двозначною й потаємною, надто в тім разі, коли його накази стосувалися до цілого Товариства. Срила Прабгупада ніколи нічого не підписував, наперід не розваживши, і тому, хто усвідомлює всю вагу цієї справи, навіть розмови не може бути, що Срила Прабгупада забув залишити будь-які істотні вказівки з цього приводу.

6. "Хіба "Слухозапис "настанови" не містить відповідні відомості, покликані з'ясувати, що розказання від 9-го липня чинне лише за тілесної присутности Срили Прабгупади на земній кулі?"

У книжці Виділу Ґури й висвячення в МіТУКові єдиним доводом щодо правности переиначень а) і б) є посилання на витяги з розмови, що відбулася 28-го травня 1977-го року. До суття справи, ҐВиМ стверджує, що нема жодного иншого доводу, безпосередньо дотичного до обов'язків ритвіків по тілеснім відході Срили Прабгупади:

"Хоча Срила Прабгупада не повторював своїх попередніх заяв, він, ясна річ, припускав, що ці учні надалі висвячуватимуть".
(ҐВиМ, стор. 35)

Оскільки це єдиний довід, ми розберемо його в окремім розділі – "Слухозапис "настанови" від 28-го травня 1977-го року. Наразі досить, що лист від 9-го липня не відсилає своїх читачів до вмісту розмови, і що Срила Прабгупада не вимагав, аби запис даної розмови надсилали разом з листом, що містив його останній наказ щодо висвячень у Товаристві. На цій підставі ми можемо переконливо виснувати, що цей запис не містить жодних поправних відомостей задля правильного розуміння останнього наказу. Слід також зазначити, що вміст розмови від 28-го травня не видано ще на протязі кількох років по тілеснім відході Срили Прабгупади. У такий спосіб нам вкотре пропонують переиначити виразний письмовий наказ на підставі відомостей, недосяжних його отримувачам. Ба більше, далі з’ясується, що травнева розмова нічим не суперечить умісту листа від 9-го липня.

Усі відомі, що останні накази ґура завжди переважають попередні. Останній наказ – це остаточний наказ, і його слід виконувати:

"Я можу казати багато-що, прецінь коли звертаюсь безпосередньо до тебе, роби те, що кажу. Твій найперший обов’язок – виконувати, а не сперечатись: "Пане-добродію, напередодні ви мені говорили що-инше". Хай це тебе не обходить, виконуй те, що кажу тобі зараз, у цьому полягає послух, несумісний із суперечкою".
(Срила Прабгупада, відчит за Сримад-Бгаґаватам-ом (далі - СБ), 14.4.75, Гайдербат)

У Бгаґавад-ґіт-і Пан Кришна довго настановляв Арджуну, повідаючи за види йоґи від Дґ'яни до Ґ'яни, проте скасував їх усі останнім наказом:

"Завжди думай за Мене й стань Моїм вірним" – останній наказ Бога, й саме його слід виконувати".
(Вчення Пана Чайтан'ї, гол. 11)

Останній наказ Шанкарачар'ї – "бгаджа Ґовіндам – теж заперечує його попередні твердження, і то всі. У вступі писало, що виділові самі визнають це за постулят науки мислення:

"Згідно з послідовним мисленням, пізніші ухвали переважають попередні".
(ҐВиМ, стор. 25)

Безперечно, "найпізнішою" настановою є остання. Тому, йдучи за твердженням власне Виділу, ми маємо дотримуватися ритвіцтва.

7. "Срила Прабгупада багато разів заявляв, що всі його учні мають стати ґурами. Безперечно, це потверджує, що він не припускав тривалого існування ритвіцтва".

Срила Прабгупада ніколи нікого не настановляв дикша-ґуром і нікому не наказував коли-будь ставати дикша-ґуром по своїм відході. Досі ніщо не свідчить на доказ таких тверджень. Ба більше, багато старшин Товариства визнали наступне:

"Безперечно, Срила Прабгупада ніколи не казав: "Гаразд, ось наступний ачар'я чи наступні одинацять ачар'їв, і їх уповноважено бути ґурами для Руху в цілому світі". Він такого не чинив".
(Джаядвайта Свамі, осередок МіТУКу в Південному Льондоні, 1993 р.)

Срила Прабгупада недвозначно наголосив, що дикша-ґуру – це мага-бгаґавата (найвищий щабель усвідомлення Бога) і нарочитий відпоручник (спеціяльний уповноважений) свого духового вчителя. Він завжди гостро засуджував охочих обійняти посаду ґура за відсутности належної вдачі й повноважень. Нижче ми надаємо витяг з книжок Срили Прабгупади з описом ґурової майстерности:

"Мага-бгаґавата-срештго брагмано вай ґурур нринам
сарвешам ева локанам асав пуджйо ятга гарих
мага-кула-прасуто' пі сарва-яґ'єшу дикшитах
сагасра-сакгадг'яї ча на ґурух сьяд авайшнавах

Ґуру мусить усталитися на найвищім щаблі вірної служби. Є три стани вірних, і ґура мусово узяти з найвищого стану. (…) Коли людина досягла найвищого стану – стану мага-бгаґавати – її мусово узяти за ґура й шанувати достоту так, як Гарія, Бога-Особу. Лише така особа варта посади ґура".
(Чч, Мадг'я, 24.330, пояснення)

Срила Прабгупада вчив, що до постання дикша-ґуром необхідно, крім майстерности, отримати також особливі повноваження від ачар'ї-попередника:

"Назагал ти маєш знати, що він невизволена душа, тому нікого не годен навернути на свідомість Кришни. Для цього слід певним чином поблагословитися у духових впливачів".
(Срила Прабгупада, лист до Джанардани, 26.4.68)

"Слід отримати висвячення від щирого духового вчителя з ланцюгу учнівського наступства, який одержав належні повноваження від свого духового вчителя. Це називається дикша-відганою".
(СБ, 4.8.54, пояснення)

                          Гіндус: Коли Ви стали духовим провідником над Рухом свідомости Кришни?
Срила Прабгупада:
Що він каже?
          Брагмананда: Він запитує, коли Ви стали духовим провідником над Рухом свідомости Кришни.
Срила Прабгупада: Коли мій Ґуру Магараджа наказав мені. Це ґуру-парампара.
                          Гіндус: Ви стали…
Срила Прабгупада: Спробуйте втямити. Не кваптесь. Ґурові вільно стати ґуром з наказу свого ґура. Тільки так. Инакше нікому не дозволено ставати ґуром.
(Срила Прабгупада, відчит за Бґ, 28.10.75)

Отже, на думку Срили Прабгупади, людина може стати ґуром за наявности вправности й уповноваження. Срила Прабгупада не уповноважував таких ґурів і не називав жодного свого учня досить вправним, аби почати висвячувати зараз по його відході. Ба більше, лише за два місяці до 9-го липня 1977-го року він погодився з тим, що вони є "зумовленими душами" і зазначив, що слід пильнувати, аби хтось не вдав із себе ґура (див. у Додатках обраду від 22-го квітня 1977-го року).

Доводи на підтримку протилежного до ритвіцтва порядку висвячень можна розділити на три головні різновиди:

Передусім розгляньмо перший різновид:

Настанову кожному стати ґуром можна знайти у вірші з Чайтанья-чаритамрит-и, що його Срила Прабгупада часто наводив:

"Напучуй кожного виконувати накази Срі Кришни, викладені у Бгаґавад-ґіт-і та Сримад-Бгаґаватам-і. У такий спосіб стань духовим учителем та визволи всіх громадян своєї країни".
(Чч, Мадг'я, 7.128)

Однак різновид ґура, яким Пан Чайтанья закликає стати кожного, виразно окреслено в докладному поясненні:

"Себто, треба зоставатися вдома, повторювати Гаре-Кришна-мантру й проповідувати настанови Кришни так, як їх викладено у Бгаґават-ґіт-і та Сримад-Бгаґаватам-і".
(Чч, Мадг'я, 7.128, пояснення)

"Можна залишатися ґаздою, лікарем на ділі (лікар, що практикує), будівничим тощо. Це не важить. Але слід виконувати накази Срі Чайтаньї Магапрабга, повторювати Гаре-Кришна-мага-мантру та навчати родину й друзів Бгаґавад-ґіт-и та Сримад-Бгаґаватам-у. (…) І краще не брати жодних учнів" .
(Чч, Мадг'я, 7.130, пояснення)

Як бачимо, ці настанови не вимагають від ґура попереднього досягнення хоч-якого рівня усвідомлення перед початком проповіді. У проханні йдеться за негайне виконання. Звісно, кожного просто спонукають проповідувати те, що він знає, й таким чином стати шикша-ґуром, або ґуром-напутником. Це з'ясовано остаточно,  оскільки далі шикша-ґурові дано пораду залишатися на тій же посаді, а не ставати відтак дикша-ґуром:

"І краще не брати жодних учнів".
(Чч, Мадг'я, 7.130, пояснення)

Брати учнів головна справа дикша-ґура, тимчасом як шикша-ґуру має просто далі виконувати свої обов'язки й проповідувати свідомість Кришни якнайліпше. Пояснення Срили Прабгупади показують, що в цім вірші Пан Чайтанья закликає всіх стати шикша-ґурами, а не дикша-ґурами.

Це виразно показано також у численних инших посиланнях, де Срила Прабгупада спонукає кожного стати ґуром:

"Яре декга, таре кага, кришна-упадеша. (Чч, Мадг'я, 7.128). Нічого не вигадуйте, повторюйте вже сказане Кришною. І все. Нічого не додавайте. Тоді ви станете ґурами. (…) Може, я йолоп, негідник. (…) Тому ми маємо йти цим шляхом; визволяючи своїх сусідів, приятелів, ви станете ґурами, одно вживайте впливових слів Кришни. Тоді буде вислід. (…) Будь-хто здатен це робити. Навіть дитина може".
(Вечірній даршан Срили Прабгупади, 11.5.77, Гришикеш)

"Люди перебувають у невігластві, тому ми потребуємо багато мільйонів ґурів, аби просвітити їх. Це завдання Чайтаньї Магапрабга. (…). Він казав: "Усі ставайте ґурами".
(Срила Прабгупада, відчит, 21.5.76, Ґонулу)

"Одно промовте (…) "Просто завжди думай за Мене, - сказав Кришна, - й просто стань Моїм вірним. Просто боготвори Мене та вшановуй". Будь-ласка, робіть це". Отже, якщо вам вдасться переконати когось робити це, ви станете ґуром. Хіба це важко?"
(Срила Прабгупада, розмова, 2.8.76, Паризів)

"Справжній ґуру той, хто навчає слів Кришни. Ви маєте лише промовити: "Так і так". Нічого більше. Хіба це так тяжко?"
(Срила Прабгупада, відчит, 21.5.76, Ґонулу)

"… "Алеж я нічого не вмію. Як я годен бути ґуром?" Не треба жодного вміння… Кого стрінете, просто перекажіть слова Кришни. І край. Ви стаєте ґуром".
(Срила Прабгупада, відчит, 21.5.76, Ґонулу)

(Вражає, що деякі вірні вжили цих витягів також для позначення т. зв. "найменш вправного дикша-ґура"1, жодного разу передше не згаданого в будь-яких книжках, відчитах і розмовах Срили Прабгупади).

Приклад не надто вправного ґура, який годен лише повторити почуте, можна знайти в будь-якім обсягові знань для новонавернених Товариства. Цілком зрозуміло, що вищенаведені настанови поправді є запрошенням стати духовими вчителями-напутниками, шикша-ґурами. У своїх книжках Срила Прабгупада навів значно суворіші вимоги до того, хто стає дикша-ґуром:

"Коли людина посіла найвищий стан – стан мага-бгаґавати – її слід узяти за ґура й шанувати достоту так, як Гарія, Бога-Особу. Лише така особа варта посади ґура".
(Чч, Мадг'я, 24.330, пояснення)

"Слід отримати висвячення від щирого духового вчителя з ланцюгу учнівського наступства, що одержав належні повноваження від свого духового вчителя. Це називається дикша-відганою".
(СБ, 4.8.54, пояснення)

У цім витязі Срила Прабгупада стверджує, що наказ стати ґуром-висвятником слід отримати від свого ґура. Наказ Пана Чайтаньї "амара аґ'яя ґуру ганя" існує протягом пятьох сотень років. Очевидно, Срила Прабгупада вважає, що його не треба застосовувати саме щодо дикша-ґура, бо нащо тоді ще їден, окремий наказ від свого безпосереднього ачар'ї? Ця загальна настанова Пана Чайтаньї стосується до шикша-, а не дикша-ґура. Дикша-ґуру – це виняток, а не припис, тимчасом як Срила Прабгупада завбачав появу мільйонів шикша-ґурівсеред яких – чоловіки, жінки й діти.

Розгляньмо тепер другий різновид:

Свого часу існував гурт надто зарозумілих вірних, стурбованих можливістю висвячувати власних учнів за присутности Срили Прабгупади. Срила Прабгупрада трохи листувався з ними. Ці листи деколи повертають на підтримку численного ачаронаступства. Срила Прабгупада виробив певне ставлення до таких гонорових самолюбів. Звичайно він радив їм пильнувати перебігу навчання, кажучи їм, що в цім разі, у будущині, по його відході, вони зможуть узяти учнів:

"Найперше застерігаю Ач'ютананду від спроб висвячувати. Наразі ви не на тім рівні, щоби когось висвячувати. (…) Не спокушайтеся такою маєю. Я вчу всіх вас, як стати в будущині духовими вчителями, прецінь не поспішайте".
(Лист Срили Прабгупади до Ач'ютананди та Джаї Ґовінди, 21.8.68)

"Напередодні ти просив у мене дозволу висвячувати своїх власних учнів; незабаром ти матимеш численних учнів завдяки твоїй проповіді".
(Лист Срили Прабгупади до Ач'ютананди, 16.5.72)

"Я чув, що дехто з вірних певною мірою вшановує тебе. Звісно, вшанувати вайшнава – сприятливий вчинок, але не за присутности духового вчителя. Так буде по відході духового вчителя, прецінь наразі слід зачекати. Инакше це стане причиною звади".
(Лист Срили Прабгупади до Гамсадутти, 1.10.74)

"Наполегливо навчайся й далі, тоді будеш правдивим ґуром і подужаєш брати учнів, підпершись тією ж засадою. Прецінь доки живий твій духовий учитель, ти, у згоді з правилами ґречности, маєш приводити здогадних учнів до нього, а за його відсутности, себто по його відході, ти можеш брати учнів без жодних обмежень. Це право учнівського наступства. Я хочу бачити, як мої учні стають досконалими духовими вчителями та скрізь поширюють свідомість Кришни, це дуже втішить мене й Кришну".
(Лист Срили Прабгупади до Тушти Кришни, 2.12.75)

Цікаве те, що, хоча ҐВиМ і повертає вищезгадане "право" на підтримку устав (положень) численного ачаронаступства, те саме видання стверджує, що насправді це ніяке не право:

"Святі читанки містять численні приклади дання учнями висвячень за присутности їхнього ґура, (…) У читанках відсутній припис, що учень не має права висвячувати за тілесної присутности свого ґура".
(ҐВиМ, стор. 23)

Прагнення духового вчителя отримувати шану й мати послідовників насправді означає відсутність у нього вправности. Дивує сила оманного себелюбу (еґо), що навіть за присутности наймогутнішого з-поміж всіх ачар'їв, які коли-будь відвідали нашу планиду, спонукала певних осіб вважати себе управненими висвячувати власних учнів просто під боком у Срили Прабгупади2!

Запевне, Срила Прабгупада у своїх листах дозволяв цим вірним брати учнів за умови, що вони зроблять це перегодом, аби-тільки втримати їх у вірній службі. Вчинивши так, він, принаймні, припускав ймовірність того, що вони по якімсь часі позбудуться свого гонору.

Покірні вірні, слугуючи свому духовому вчителеві пильно, самозречено й жертовно, ніколи не одержували листів з описом своєї яскравої будущини на посаді дикша-ґура. Хіба міг Срила Прабгупада насправжки пропонувати посаду дикша-ґура лише найпихатішим, а отже, найменш вартим?

Об’явки, що вони вільно висвячуватимуть учнів по його тілеснім відході, справедливі. Так само будь-який англієць по досягненні сімнацятьох років має право шоферувати, прецінь пам’ятаючи за дві уваги. Перша – це вміння; він має вміти шоферувати. Друга – шоферська посвідка, видана державною управою, себто дозвіл шоферувати. Читач має змогу порівняти. Наступний витяг з листа, який повертають на підтримку численного ачаронаступства, твердить:

"До 1975-го року ті, хто склав усі вищевказані іспити, одержать окремі повноваження на висвячення й збільшення кількости послідовників свідомости Кришни".
(Лист Срили Прабгупади до Кіртанананди, 12.1.69)

Хіба ця заява дозволяє скасувати чинність останнього наказу щодо висвячень?

Оскільки це спроба уґрунтувати позбавлення ритвіцтва чинности шляхом посилання на особисті листи, ми вдамося тут до "права учнівського наступства" Срили Прабгупади. Перший розділ "права" стверджує, що учень не повинен ставати ачар'єю-висвятником за присутности на планиді власного ґура. Оскільки це "право", розумно, що вищенаведений лист не може означати, що учні Прабгупади висвячуватимуть від себе, адже в 1975-м році Срила Прабгупада ще перебував на планиді. Зважаючи на це, можна лише виснувати, що вже 1969-го року він міркував за щось на кшталт способу висвячення через заступників. Дійсно, станом на 1975-ий рік Срила Прабгупада мав "уповноважених" чи "ваговитих" вірних, як, приміром, Кіртанананда, покликаних начитувати щаблівки й висвячувати від нього. Отож, вищенаведений лист віщує майбутню появу заступників Срили Прабгупади на проведення висвячень. Перегодом він назвав цих заступників ритвіками й затвердив їхні посадові обов’язки наказом від 9-го липня 1977-го року. Припущення, що Срила Прабгупада справді вповноважив Кіртанананду стати ачар'єю-висвятником сампрадаї по кількох складених іспитах, нерозважливе.

"Будь-хто, виконуючи наказ Пана Чайтаньї під проводом Його щирого заступника, може стати духовим учителем, і я бажаю, щоб за моєї відсутности всі мої учні ставали щирими духовими вчителями-поширювачами свідомости Кришни в цілім світі".
(Лист Срили Прабгупади до Мадгусудани, 2.11.67)

Посилаючись на цей витяг, дехто з вірних запевняє: оскільки Срила Прабгупада говорить за своїх учнів, що ставатимуть духовими вчителями за його відсутности, він має на увазі дикша-ґурів, бо шикша-ґурами вони вже стали. Проте Срила Прабгупада міг просто ще раз закликати своїх учнів ставати добрими духовими шикша́-вчителями й за його відсутности також. Цей витяг не містить жодного спомину про його учнів, покликаних висвячувати чи брати власних учнів. Вираз "щирий духовий учитель-поширювач свідомости Кришни в цілім світі" так само стосовний і до шикша-ґура.

Втім, якщо подібні до вищенаведених листи й натякали на якийсь инакший різновид ґуруцтва, їх, проте, неможливо вжити на переиначення останнього наказу від 9-го липня 1977-го року, бо з ними не ознайомили инших членів Руху. Ці листи навіть не видано до 1986-го року. Казано, що деякі особисті листи Срили Прабгупади читано деким з Товариства. Хай так, але слід зауважити, що Срила Прабгупада ніколи не запроваджував такого різновиду поширення наказів. Ми не можемо довести, що Срила Прабгупада  коли-будь загадував оприлюднити його особисте листування. Раз він припустив, що його листи можна надрукувати "принагідно", проте ніколи не казав, що без них ніхто не дізнається, як має працювати численне ачаронаступство по його відході.

Аби уявити, як слід було вчинити 1977-го року, можна вжити тільки наявного в тім часі свідчення, і це свідчення мусить бути виразним і легкоприступним. Якби такі листи направду містили ключ до тлумачення намірів Срили Прабгупади щодо способу висвячень протягом наступних десятьох тисяч років, він, звісно, зробив би їхнє видання та найширше оприлюднення справою першорядної ваги. Також слід зважити на ймовірність необізнаности всіх провідників Товариства з його особистим листуванням, і, як наслідок, нерозуміння ними способу висвячення по його відході. Ми знаємо, що так, очевидно, й було, бо аж до 28-го травня 1977-го року виділові й досі не були відомі за наміри Срили Прабгупади (див. Додатки).

З погляду вищевикладеного будь-яку спробу переиначити наказ від 9-го липня 1977-го року на підставі нечисленних листів можна вважати геть недоречною. Якби подібні листи справді були важливими додатками до його останнього наказу, то Срила Прабгупада, звісно, дав би це на здогад або в самому розказанні, або в иншому супровідному листі.

Отже, єдиною посадою для здійснення висвячень, яку Срила Прабгупада вповноважив посісти, була посада заступника ачар'ї, ритвіка

Наприкінці розгляньмо третій різновид:

Відібрано різноманітні витяги з книжок і відчитів Срили Прабгупади, щоб уґрунтувати скасування ритвіцтва. В книжках Срили Прабгупади ми знаходимо лише описи вправности дикша-ґура, викладені загальними мовними одиницями. Й нема жодного окремого спомину за його власних учнів, готових стати дикша-ґурами. Радше, витяги просто повторюють головне: слід бути надзвичайно добре підученим і мати повноваження навіть перед спробою стати дикша-ґуром:

"Нинішній учень у будущині сам стане духовим учителем. Щирим, уповноваженим духовим учителем годі стати без цілковитого послуху перед своїм духовим учителем".
(СБ, 2.9.43, пояснення)

Наведений витяг ледве чи дає комусь дозвіл висвячувати лише тому, що його ґуру опустив планиду. Тут навіть не згадано, що він її покида. Зазначено лише, що учні мусять отримати повноваження та в усьому слухатися. Ми знаємо також, що спершу вони мають сягнути рівня мага-бгаґавати. Дехто з вірних стверджує, що розділ книжки "Легка мандрівка до инших планид", де йдеться за "ґурів"-старостів (стор. з2), виправдовує скасування ритвіцтва й доводить правність запровадження численного ачаронаступства. Проте це вдале порівняння зі старостою невеликої кляси виразно окреслює посаду шикша-, а не дикша-ґура. В цім уривку староста діє від імени вчителя. Сам він не є вчитель. Він здатен опанувати вчителювання, прецінь то є такий перебіг, який не означає саморушного обіймання цієї посади у мить відходу вчителя (який, безперечно, зіставляється з дикша-ґуром). Ґуру-староста у згоді зі своїми обов'язками може мати тільки шикша-учнів, і тільки обмежене число. По впануванню вчительства, себто по досягненні щаблю мага-бгаґавати, і наступним уповноваженням від свого ачар'ї вже нема рації й далі називати його старостою; він природньо стане вчителем. І, оскільки він повноправний учитель, він подужає взяти необмежене число учнів. Отож, староста – це шикша-ґуру, а вчитель – це дикша-ґуру, і шляхом неухильного виконання наказів дикша-ґура шикша-ґуру здатен поступово дійти рівня, необхідного, щоби стати дикша-ґуром. Ба більше, староста-напутник просто допомагає вчителеві за його присутности. Це знову суперечитиме "праву" учнівського наступства, тлумаченому на користь численного ачаронаступства, якщо вважати старостів, згаданих  Срилою Прабгупадою, за щирих дикша-ґурів. Инакше кажучи, староста не заступає чи спадкує по вчителеві, а працює рівночасно чи обік нього. Звісно, наведений тут приклад відверто суперечить припущенням Виділу а) і б), у згоді з якими якими ритвіцтво позбавлено чинности зараз по відході Срили Прабгупади, а ритвіки саморушно стають дикша-ґурами.

Крім особистого листування Срили Прабгупади, наводять инші висловлювання, покликані уповажнити його послідовників стати дикша-ґурами:

"Отже, десятий, одинацятий, дванацятий. Мій Ґуру Магараджа числом десятий від Чайтаньї Магапрабга, я – одинацятий, ви – дванацяті. Тож поширюйте це знання".
(Промова по прибутті, 18.5.72, Янголів, ЗДАм)

"Одночасно я прохаю їх усіх стати духовими вчителями. Надалі кожен з вас має стати духовим учителем".
(В'яса-пуджа Срили Прабгупади, 5.9.69, Гамбур)

У першому витязі пише, що учні Срили Прабгупади ВЖЕ дванацяті: "ви – дванацяті". Отже, це не своєрідний дозвіл стати дикша-ґурами в будущині, а визнання того, що вони вже поширюють послання парампари. Наступний витяг казано в той самий лад. Звісно, там наголошено, що його учні є наступні в ланцюгові парампари. І в першім витязі йдеться за те, що це наступство вже справдилося через потужну проповідь учнів. У будь-якім разі тут немає виразної вказівки брати учнів, є лише заклик проповідувати. Прохання Срили Прабгупади до своїх учнів стати в будущині духовими вчителями не означає, що він хотів, аби вони стали духовими вчителями-висвятниками зараз по його відході. Наполягати, що він саме це мав на оці, є справжнісіньким мусуванням (моск. измишление). Це омилення, бо останній наказ щодо висвячень у Товаристві, як ми відомі, з'ясовує, що учні Срили Прабгупади можуть бути лише заступниками ачар'ї, а не дикша-ґурами.

Довід, що наведені витяги касують наказ на запровадження ритвіцтва, нічим не підперто й може бути легко спростовано наведенням инших висловів Срили Прабгупади щодо подій по його тілеснім відході:

                     Новинар: Що буде з Рухом свідомости Кришни у Злучених Державах Америки по вашій смерті?
Срила Прабгупада:
Я ніколи не помру.
                              Вірні: Джая! Гарибол!(сміх)
Срила Прабгупада:
Я житиму в своїх книжках, а ви з них користатимете.
(Новинарське віче, 16.7.75)

Якби Срила Прабгупада хотів, щоби по його відході запровадили численне ачаронаступство, він би мав чудову нагоду оприлюднити свої наміри, відповідаючи на це запитання новинаря. Проте замість сказати, що учні посядуть місце дикша-ґура по його відході, Срила Прабгупада каже, що ніколи не вмре, і що його книжки зроблять все необхідне. Його слова можна зрозуміти так, що він є чинним духовим учителем, який не припиняє давати позасвітнє знання (головний складник дикши) через свої книжки, й це триватиме, допоки існує МіТУК. Обов’язок його учнів – забезпечити це.

"Не ставайте ачар'єю передчасно. Передусім виконуйте накази ачар'ї, так ви дійдете розуму. Краще стати ачар'єю опісля. Ми зацікавлені у вишколі ачар'їв, але у згоді з правилами ґречности не слід ставати ачар'єю, принаймні, за присутности ґура. Неґречно ставати ачар'єю, навіть якщо досконалий, а коли хтось приходить по висвячення, то обов'язок полягає в тому, щоб цього майбутнього висуванця привести до свого ачар'ї".
(Срила Прабгупада, відчит за Чч, 6.4.75, Маяпур)

Вищенаведений витяг визначає засаду, що показує, як його учні можуть стати ачар'єю. Однак наголошено на тім, що зараз їм не слід цього робити. Видається, ніби Срила Прабгупада взагалі згадує за постання своїх учнів ачар'ями лише тоді, коли переконує їх не робити цього за його присутности. Це співзвучне також із вищенаведеним особистим листуванням. Розумно, що це не окремий наказ певним особам брати власних учнів, а, мабуть, загальне устійнення засади. Як буде показано в розділі "Слухозапис "настанови", покладеного у ҐВиМі головним доводом на користь численного ачаронаступства, Срила Прабгупада не наказував ставати дикша-ґурами навіть у травні 1977-го року ("З мого наказу", (…), "Але з мого наказу", (…), "Коли я накажу"). Ці умовини залишалися невідмінними до його тілесного відходу. До речи, перегодом він у тім самім відчиті підтримує прагнення своїх учнів стати ачар'ями в такий спосіб:

"І стати ачар'єю зовсім неважко. (…) амара аґ'яя ґуру ганя тара' ей деша, яре декга, таре кага 'кришна'-упадеша: "Виконуючи Мій наказ, станьте ґурами" (…). Відтак, у будущині… припустімо, наразі вас десять тисяч. Збільшимо до ста тисяч. Ось як воно має бути. Відтак від ста тисяч до мільйону, й від мільйону до десятьох мільйонів".
(Срила Прабгупада, відчит за Чч, 6.4.75, Маяпур)

Як допіру було з’ясовано, Пан Чайтанья наказав кожному невсипуще проповідувати, готуючи численних послідовників свідомости Кришни, прецінь учнів не брати. Срила Прабгупада потверджує цей наказ, спонукаючи своїх учнів готувати набагато більше вірних. Важить заява Срили Прабгупади: "Приміром, наразі вас десять тисяч…" (себто за присутности Срили Прабгупади). Звідси бачити, що він веде мову за послідовників свідомости Кришни, а не за "учнів його учнів", адже головним предметом відчиту було те, що їм не слід висвячувати за його присутности на планиді. Просто була думка, що на той час було, здогадно, десять тисяч вірних Кришни, а в будущині до них приєднаються мільйони. Ритвіцво мусіло стати запорукою в тому, що ці послідовники, ставши підучені належним чином, аби отримати висвячення,  матимуть змогу одержати дикшу від Срили Прабгупади достоту так, як вони мали змогу одержувати її тоді, коли він давав вищезгаданий відчит. 

На завершення:

Підтвердження, що Срила Прабгупада осібно наказав своїм учням стати дикша-ґурами, запровадивши таким робом устрій, відмінний від ритвіцтва, не існує.

Усе, що ми маємо, це декілька неоприлюднених (на той час) особистих листів, надісланих лише тим, хто, незважаючи на присутність на планиді Срили Прабгупади, прагнув стати дикша-ґуром, подекуди щойно долучившись до Руху. Тоді їм казали, щоби вони, перш ніж справдити свої наміри, бодай трохи заждали, допоки Срила Прабгупада не опустить цієї планиди. Неоприлюднення листів на час виходу наказу від 9-го липня означає, що не було наміру вжити їх у будь-якому безпосередньому стосункові до майбутніх висвячень у Товаристві.

Ба більше, книжки Срили-Прабгупади й розмови з ним містять лише навід учням щодо того, як стати шикша-ґурами. Хоча загальну засаду за постання учня дикша-ґуром згадано, проте Срила Прабгупада не дає своїм учням окресленого наказу брати власних учнів.

Вищенаведені витяги аж ніяк не можуть заміняти виразний наказ від 9-го липня, поширений у цілім Товаристві як осібний лист. Запевне немає такого ж виразного рівновартого наказу, покликаного встановити чинне ґуруцтво в Товаристві.

Отже, гадка, що Срила Прабгупада часто казав, що всі його учні повинні негайно стати дикша-ґурами в мить його тілесного відходу, незабаром по відході чи ще коли-будь, ніщо инше, як грушка на вербі.

Зазвичай стверджувано, що Срила Прабгупада не потребував пояснювати в листі від 9-го липня, як слід було вчинити з майбутніми висвяченнями, бо він уже докладно й нераз розтлумачив це у своїх книжках, відчитах і розмовах. Журно, що це твердження, позатим, що воно геть хибне, також просто стає джерелом наступних нісенітниць:

Хоч ми дещо засуджуємо виділове видання ҐВиМ, у нім є уривок, який, на нашу думку, остаточно з'ясовує направу, покликану з'єднати родину Срили Прабгупади:

"Єдиним обов’язком учня є пошана до духового вчителя й служіння йому. Хай розум учня не переймається тим, як і собі стати ґуром. Якщо вірний справді бажає духово поступати, йому слід стати учнем, а не духовим учителем".
(ҐВиМ, стор. 25, Виділ, 1995 р.)

Ми цілковито згідні з цим.


1На такім тлумаченні наполягає Аджаміладас  у статті "Завсідник чи ритвік", надрукованій у виділовому часописі МіТУК за 1990-ий рік.
2Ми хочемо зауважити, що більшість згаданих вірних визнали свої помилки, тому ми перепрошуємо за ймовірні зневагу чи перепони, спричинені нами. Може, вони зважать на те, що їхні особисті листи, в яких Срила Прабгупада звертається до їхніх особистих анартег, наразі покладено доказами на користь численного ачаронаступства в МіТУКові.

8. "Ймовірно, у своїх книжках Срила Прабгупада згадує шастрову засаду, яка заказує передавати дикшу, якщо ґуру відсутній на тій планиді, де перебуває учень".

Такого твердження нема в книжках Срили Прабгупади, а що книжки Срили Прабгупади містять усі необхідні засади шастер, то такого обмеження не може бути в нашому вченні. 

Вжиток ритвіцтва по відході Срили Прабгупади відповідає його численним настановам, які устійнюють тлінність тілесного спілкування ґура й учня (див. Додатки). Прочитавши ці витяги, зауважуєш, що кілька літ потім дехто з виділових намалював дещо инше маливо:

"Срила Прабгупада вчив нас бачити учнівське наступство як живу злуку (…) Закон учнівського наступства приписує учневі визнати живого духового вчителя, себто присутнього тілесно".
(Шиварама Свамі, часопис МіТУК, стор. 31, 1990 р.)

Тяжко погодити вищенаведену заяву з наступними твердженнями:

"Тілесна присутність не важить".
(Срила Прабгупада, хатня розмова, 6.10.77, Вриндаван)

або

"Тілесна присутність неістотна".
(Лист Срили Прабгупади, 19.1.67)

Звісно, ми мусимо спілкуватись із зовнішнім проявом ґура, бо на зумовленім щаблі дарма числити лише на спілкування з Наддушею, прецінь ніде Срила Прабгупада не вчить того, що цей тілесно втілений ґуру повинен ще й тілом перебувати поряд з учнем:

"Тому слід скористатися ванієм, а не тілесною присутністю".
(Чч, Антья, висновок)

Срила Прабгупада сам пересвідчив цю засаду, висвятивши на учнів багато тих, кого й на очі не бачив. Це доводить, що дикшу можна отримати й без тілесної участи ґура. Ні в шастрах, ані у Срили Прабгупади нема нічого, що доконче злучає дикшу з тілесною присутністю. Отже, дальша чинність ритвіцтва цілком погоджена і з шастрами, і з прикладом нашого ачар'ї, який він дав, ще бувши тілесно присутнім.

У книжках Срили Прабгупади, в їдному з головних розділів, присвячених дикші, устійнено, що єдиною вимогою для отримання дикши є згода ґураЦю засаду без змін передано ритвікам:

"Отже, не чекайте мого схвалення щодо тих, кого вважаєте вартими. Це на ваш розсуд".
(Срила Прабгупада, хатня розмова, 7.7.77, Вриндаван)

Срила Прабгупада напучує нас:

"Щодо часу дикши (висвячення) – все залежить від погляду ґура. (…) Якщо сад-ґуру, щирий духовий учитель, згідний, на учня висвячують одразу, без очікування на слушний час чи місце".
(Чч, Мадг'я, 24.331, пояснення)
 

Зауважмо – відсутня умова, що вимагає тілесної зустрічі дикша-ґура й здогадного учня чи обов’язкової тілесної присутности дикша-ґура для надання ним своєї згоди (цікаве й те, що Срила Прабгупада приподоблює мовник "сад-ґуру" до мовника "дикша-ґуру"). Срила Прабгупада нераз казав, що вимогою на отримання висвячення є пильнування даних ним приписів і настанов, яких він навчав знову й знову:

"Такий перебіг висвячення. Учень повинен пристати на те, щоби більше не грішити (…) Він присягає виконувати накази духового вчителя. Тоді духовий учитель піклується ним і провадить його до духового визволення".
(Чч, Мадг'я, 24.256)
 

                          Вірний: Багато важить зовнішнє висвячення?
Срила Прабгупада: Зовнішнє висвячення означає службову згоду пильнувати настанови Кришни та Його заступника.
(Срила Прабгупада, відчит, 22.2.73, Дубрівка, ЗДАм)

Срила Прабгупада: Хто мій учень? Передусім хай він пильнує приписів, наказаних учневі.
                            Учень: Поки він пильнує, він тоді…
Срила Прабгупада: Тоді в нього все гаразд.
(Ранкова прохідка, 13.6.76, Протока, ЗДАм)

"…якщо нема карности (дисципліни), то й розмови не може бути за учня. Учень – це той, хто кориться карності".
(Срила Прабгупада, 8.3.76, Маяпур)

Чи означає слово "дикша" злуку з тілесно присутнім на планиді вчителем?

"Дикша - це спосіб, що уможливлює пробудження свого позасвітнього знання та здолання всіх відгуків, породжених грішними вчинками. Знавець явленого Святого Письма називає цей спосіб дикшею".
(Чч, Мадг'я, 15.108, пояснення)

(див. зарис "Дикша́")

Ця визнака дикши не містить жадних підстав на те, щоб вважати присутність ґура на їдній планиді з учнем обов'язковою, аби перебіг дикши відбувався добре. Навпаки, настанови Срили Прабгупади та його особистий приклад доводять, що складники дикши не вимагають тілесної присутности ґура:

"Одержанню духового знання не можуть завадити жадні речові умови".
(СБ, 7.7.1, пояснення)

"Могутність позасвітнього звуку ніколи не в'яне, навіть як джерела його на позір нема".
(СБ, 2.9.8, пояснення)
  

Отож, всі складники дикши: позасвітнє знання, отримання мантри тощо – можна передати й без тілесної присутности ґура.

Підсумувавши все, можемо бути цілком певними, що нема шастрових засад, згаданих у будь-якій книжці Срили Прабгупади, які забороняють передання дикши по опусканні ґуром Землі. Деколи кладуть запереченням схожий випадок з минувшини, алеж схожий випадок не є шастровим приписом. Наше вчення ґрунтується на пильнуванні приписів шастер, а не на дієписних звичаях. Власне, це й відрізняє МіТУК сливе від усіх инших товаристов Ґавдія-вайшнавів. В Індущині є численні впливові смарта-брагмани, раді гостро засудити Срилу Прабгупаду за недостатнє прихилля до звичаїв.

Шастрові приписи укупі з прикладом на ділі самого Срили Прабгупади цілковито підтверджують, що дикша жадним робом не залежить від тілесної присутности ґура.

+

9. "Цей наказ спричинить встановлення досі небувалого устрою, що не має дієписного ґрунту (історичної підстави), отже, наказ треба відкинути".

Це не може бути підставою для заперечення наказу від 9-го липня, бо Срила Прабгупада запровадив багато небувалих новин: скоротив кількість обов’язкових щоденних кіл джапи з 64-рьох до 16-тьох; бувши саньясином, освячував шлюби між своїми учнями; дозволив жінкам мешкати у біжницях; давав ґаятрі-мантри шляхом звукозапису тощо. Назагал це притаманне ачар'ям нашого ряду, адже всі вони без винятку запровадили свої власні дієписні новини. Ачар'ї мають повне право так чинити, рівночасно не порушуючи засади шастер. Вище тлумачено, що ритвіцтво за тілесної відсутности ґура не порушує жадних шастрових засад. Книжки Срили Прабгупади містять усі важливі шастрові засади, а що в його книжках не вказана потреба присутности ґура на планиді під час проведення висвячень, то це не може бути засадою. Отже, дальший вжиток  ритвіцтва по відході Срили Прабгупади означає зміни в дрібницях, а не в засадах.

Срила Прабгупада робив багато такого, зокрема стосовного до висвячень, що можна вважати досі небувалим, але ми нічого не відкидаємо (див. зарис). Можна заперечити, що деякі зміни він розтлумачив у своїх книжках. Так і є. Проте численні зміни не розтлумачені в книжках. Крім того, Срила Прабгупада не мусів пояснювати, як працює ритвіцтво, у своїх книжках, бо він протягом багатьох років вже показував його знамено (моск. прообраз), й наказом від 9-го липня остаточно викінчив (оформив) цей устрій. Срила Прабгупада ніколи не вчив нас безвіч пильнувати звичаїв:

"Наш єдиний звичай полягає в тім, як угонобити Вішна".
(Срила Прабгупада, відчит за Бґ, 30.7.73, Льондон)

"Ні. Звичай, віровизнання – це все речове. Все це теж позначки".
(Срила Прабгупада, хатня розмова, 13.3.75, Тегран)

І зовсім не важить, чи достоту такий навід, отриманий нами від Срили Прабгупади, вже був дав хтось з ачар'їв-попередників. Наша єдина повинність – пильнувати наводу нашого власного ачар'ї.

Якщо спосіб висвячень можна відкинути лише на тій підставі, що передше не було подібного випадку в дієписові, то з цієї ж причини нам доведеться відкинути й чинне мітукове ґуруцтво.

Ніколи ще численні дикша-ґури не підлягали повноважній раді, управненій призупинити чи припинити їхню висвятницьку працю. Жодного з попередніх ачар'їв нашого ряду не затверджувано на посаді двома третинами голосів присутніх виділових, і жоден з них відтак не ставав жертвою брутальної грішної діяльности, внаслідок чого його хутенько прибирали з "ланцюгу учнівського наступства". Ми відкидаємо такий неваговитий чин не на підставі відсутности подібного випадку в дієписові, а тому, що він грубо суперечить численним ґрунтовним засадам вайшнавського вчення, викладеним у книжках Срили Прабгупади, та є жахливим порушенням його останнього наказу.

Те, що устрій, подібний до ритвіцтва, безпосередньо не згадано у шастрах чи вікодавніх відійських письмах (текстах), також не важить. У згоді з деякими відійськими настановами, шудрів і жінок взагалі заказано висвячувати на рахманів (брагманів):

"Шудрі не можна пропонувати дикшу (…). Це висвячення пропоновано усупір відійським настановам, оскільки дуже важко відшукати вправного рахмана".
(Срила Прабгупада, відчит за Бґ, 29.3.71, Бомбей)

Отже, по правді кажучи, Срилі Прабгупаді заказано висвячувати жодного свого західнього учня, бо всі вони родом нижчі за найнижчий стан відійського суспільства.  Проте Срила Прабгупада спромігся відкинути ці відійські закони шляхом звернення до вищих відійських приписів. Деколи він так справджував ці приписи, як ніхто до нього:

"Як Гарі не обмежений світськими приписами й настановами, так і ущедрений Ним владою духовий учитель не мусить їм підлягати".
(Чч, Мадг'я, 10.136, письмо (текст) й пояснення)

"Отже, ласка Найвищого Бога-Особи й Ішвари Пурія не підлягає будь-яким відійським приписам і настановам".
(Чч, Мадг'я, 10.137)

Зауважмо, що хоча ритвіцтво, принаймні, наскільки нам відомо, самобутнє, воно рівночасно не порушує найвищих шастрових засад. Свідченням виняткової обдарованости Срили Прабгупади є його здатність ужити шастрових засад по-новітньому, відповідно до місця, часу й умовин.

Ймовірно, ми ще не цілком усвідомили неповторність Срили Прабгупади. Подосі не було такого ачар'ї. Жоден з ачар'їв-попередників не оголошував свої книжки чинним правом на десять тисяч років. Ніколи передше не було чогось подібного до МіТУКу. Чому ж ми дивні, що така самобутня особа здатна закласти дещо незвичний для нас спосіб висвячень?

10. "Оскільки Срила Прабгупада окремо не згадував за ритвіцтво до 9-го липня 1977-го року, це свідчить, що він не припускав дальшого тягу його чинности по своїм тілеснім відході".

Підвалиною цієї переки є притаманна Срилі Прабгупади риса ніколи не запроваджувати у Товаристві новини, попередньо не підготувавши її. За послівного  тлумачення це – безглуздя, бо тоді можна відкинути будь-який наказ ґура, якщо він новий чи дещо відмінний від попередніх. Розуміється, що в останні місяці життя Срила Прабгупада не повинен був ухвалювати далекосяжні рішення щодо Товариства, крім добре знаних усіма.

Ми вже пояснювали, що ритвіцтво в будь-якім разі не новина. До липня 1977-го року до проведення дикша-висвячень в Міжнароднім товаристві на усвідомлення Кришни залучено переважно заступників. Срила Прабгупада був дикша-ґуром Товариства, і більшість обрядів висвячення, зокрема за останніх років, виконувано головою біжниці (храму) чи иншим заступником Срили Прабгупади від його імени.

Найважливішою відміною по виході розказання від 9-го липня було брання заступниками нових учнів без узгодження зі Срилою Прабгупадою. Лист щодо взяття в учні, передше надсиланий щойновисвяченим учням, Срила Прабгупада вже не підписував, і духові ймення учням вибирали ритвіки. Також цей обряд було злучено з дещо незнаним доти словом "ритвік".

Отримання висвячення від щирого ачар'ї через заступників було добре знане тисячам учнів. Лист від 9-го липня тлумачить слово "ритвік" як "заступник ачар'ї". Розумно, що спосіб висвячення нових учнів через залучення заступників Срили Прабгупади не був новиною. Це був лише дальший тяг того, чого він навчав і що робив відтоді, як Рух свідомости Кришни зачав швидко зростати.

Чому мав статися аж такий страшний грець через дальший тяг чинности ритвіцтва після 14-го листопада 1977-го року?

Чимало хто не знає слова "ритвік", хоча воно й не нове. Це слово та його похідні вже згадане в книжках Срили Прабгупади трицять два рази. Власне, "новиною" було те, що устрій, чинний протягом багатьох років, тепер викінчено (оформлено) писемно з необхідними поправами на будущину. Це не дивне, бо тоді Срила Прабгупада ухвалював багато рішень щодо будущини свого Руху. Розказання від 9-го липня вкотре підтвердило вагу ладу, який для всіх уже став звичним.

Як на глум, "новиною" стало цікаве обертання ритвіків у "щирих ачар'їв, речових (матеріяльних) і духових наступників Срили Прабгупади". Ця новина спричинила такий грець, що сотні учнів опустили Товариство незабаром по з’яві нового устрою, а тисячі рушили за ними.

Висновок:

Ми засвідчили, що нема безпосереднього доводу, який би обґрунтовував позбавлення ритвіцтва чинности по відході Срили Прабгупади, а також наступного перевертання ритвіків у дикша-ґурів припущення а) і б). Навіть за існування надважних посередніх доводів на підтвердження цих двох припущень нехтування безпосередніми доводами малоймовірне, бо останні завжди переважають. Втім, як ми вже казали вище, нема й найменшого посереднього доводу, покликаного уґрунтувати відмову від дальшого вжитку ритвіцтва по відході Срили Прабгупади. Отже:

Зважаючи на вищенаведений розбір, насміємо стверджати, що скасування останнього наказу Срили Прабгупади щодо висвячень у Товаристві після 14-го листопада 1977-го року було, принаймні, спірним та неправосильним вчинком. Ми не годні відшукати доводи на певність припущень а) і б), які, як ми казали, є підвалиною сьогочасного поводження Товариства у справі ґурів. Знову скоритися наказові Срили Прабгупади це наш єдиний можний вибір як учнів, послідовників і слуг Срили Прабгупади.

Аби посприяти цьому, ми зараз розглянемо розмову зі Срилою Прабгупадою з 28-го травня 1977-го року та деякі дотичні до неї переки, здатні збентежити.

 

Слухозапис "настанови"

У виданні Ґури й висвячення в МіТУКові (ҐВиМ) Уповноважений виділ стверджує, що єдиною підставою для внесення переиначень а) і б) до останнього наказу від 9-го липня є запис розмови , що відбулась у Вриндавані 28-го травня 1977-го року. Нижче для придоби читача наведені ці переиначення, на які ми часто посилатимемося:

Переиначення а): Призначення заступників, або ритвіків, було тимчасовим заходом, реченець чинности якого обмежено часом перебування Срили Прабгупади на цій планиді (планеті).
Переиначення б): Припинивши виконувати обов’язки заступників, ритвіки саморушно стануть дикша-ґурами, висвячуючи на учнів від свого імени, а не від імени Срили Прабгупади.

Цей розділ створено на докладний розбір розмови з 28-го травня, аби з’ясувати, чи може вона бути законною підставою для запровадження вищенаведених переиначень а) і б).

Оскільки постава (позиція) Уповноваженого виділу спирається саме на цей однісінький довід, то видання виділовими, принаймні, п’ятьох різних одмін (варіянтів) крилатого письма (стеноґрами) цього звукозапису змушує нащурити вуха. Різні відчитання (розшифрування) розмови з 28-го травня з'явилися в наступних виданнях:

1983 рік: Срила'Прабгупада-ліламрита, книжка 6 (Сатсварупа дас Ґосвамі, Книжкова спілка Бгактиведанти)
1985 рік: З мого наказу (Равіндра Сварупа дас)
1990 рік: Часопис МіТУК (Уповноважений виділ)
1995 рік: Ґури й висвячення в МіТУКові (Уповноважений виділ)

Через наявність п’ятьох надрукованих одмін їдної обради мимоволі постає кілька поважних запитань. Наприклад, цілком слушне запитання: яка відміна правдива? І передусім, чому ці відміни неоднакові? Чи складається цей запис із кількох розмов? Чи склали стрічку з більш ніж їдної розмови? Чи було видано більше за їдну відміну цієї стрічки? Якщо це так, то чи можемо ми бути певні, що хоч-яка з цих одмін справжня? Тому вже перед вивченням даного свідчення ми опиняємося в абиякому становищі, покладаючи переиначити зміст підписаного листа шляхом розбору відчитання звукозапису, у справдешності якого маємо всі підстави сумніватися.

А втім, більша ділянка відчитання звукозапису всіх п'ятьох одмін збігається, тому ми розглянемо відчитання, побудоване з п’яти різних одмін. Нижче ми наводимо розмову з 28-го травня в різних одмінах прочитання, позначених дужками:

(1)    Сатсварупадас Ґосвамі: Наше наступне запитання – щодо майбутніх висвячень,
(2)
                                                        зокрема тоді, коли Вас уже не буде з нами. Нам би дізнатися,
(3)
                                                        як відбуватимуться перше й друге висвячення?
(4)              Срила Прабгупада: Так. Я пропонуватиму декого з вас. Після того, як це буде вирішено…
(5)
                                                        Я попрошу декого з вас виступити ачар'єю(ями)-священиком(ами).
(6) Тамала Кришна Ґосвамі: Це зветься ритвік-ачар'я?
(7)              Срила Прабгупада: Ритвік. Так. (Так, ритвіки)
(8)    Сатсварупадас Ґосвамі: (Тоді) Які стосунки між тим, хто дає висвячення та…
(9)               Срила Прабгупада: Він є ґуру. Він є ґуру.
(10)  Сатсварупадас Ґосвамі: Проте він виступає від Вашого імени.
(11)             Срила Прабгупада: Так. Є така вимога. Оскільки за моєї присутности не слід ставати ґуром,
(12)                                                        тому – від мого імени. З мого наказу, амара аґ'яя ґуру ганя, (він є) (стане) справжнім ґуром.
(13)                                                         Але з мого наказу.
(14)
  Сатсварупадас Ґосвамі: Отже (тоді) (вони) (вони стануть) (їх можна) також уважати Вашими учнями?
(15)             Срила Прабгупада: Так, вони учні (їхні учні), (але) (чому) вважати…хто
(16)Тамала Кришна Ґосвамі: Ні. Він запитує за цих ритвік-ачар'їв, вони виступають заступниками, дають дикшу,
(17)                                                        (їхні)…люди, котрим вони дають дикшу, чиї вони учні?
(18)             Срила Прабгупада: Вони його (учні висвятника) учні.
(19)
Тамала Кришна Ґосвамі: Вони його учні (?)
(20)             Срила Прабгупада: Хто висвячує…(його) (він є) духовий онук…
(21)   Сатсварупадас Ґосвамі: ак)
(22)Тамала Кришна Ґосвамі: (Зрозуміло)
(23)Тамала Кришна Ґосвамі: ровадьмо далі)
(24)   Сатсварупадас Ґосвамі:
М
и ще маємо запитання щодо…
(25)             Срила Прабгупада: Коли я накажу: "Ти стань ґуром!" – він стане щирим ґуром.
(26)                                                        І край. Він стає учнем мого учня. (Ось так). (Розумієте).

Як ми передше згадували, ні наказ від 9-го липня, ані жоден наступний службовий лист, підписаний Срилою Прабгупадою, ніколи не спрямовував своїх одержувачів до вищенаведеної розмови. Звучить химерно, бо головний довід ҐВиМу полягає в тім, що ця коротка розмова є остаточно-вирішальною для поправного розуміння наказу від 9-го липня.

Прабгупада не мав звички давати навід своєму величезному товариству, розтяглому на цілий світ, ухвалюючи неповні й здатні спантеличити письмові розказання, які можна втямити належним чином лише за допомоги нишпорення в розмовах, записаних у стрічку напередодні.

Якщо зважати на значення обраджуваного наказу, в якому йдеться за санкіртану упродовж наступних десятьох тисяч років, і згадати, що сталося з Ґавдія-Матгом саме через питання наступства, то неможливо збагнути те, що Срила Прабгупада ухвалював рішення у такий спосіб. Однак ми змушені повірити саме в такий стан речей, якщо визнаємо сьогочасну точку зору Виділу. Тепер, якщо ваша ласка, почнімо ретельний розбір запису розмови, особливо зважаючи на ті рядки, яких ҐВиМ уживає на виправдання вищенаведених переиначень у наказі від 9-го липня.

Рядки 1-3: тут Сатсварупадас Ґосвамі задає Срилі Прабгупаді згусле (конкретне) запитання щодо проведення висвячень у будущині,"зокрема тоді, коли Вас уже не буде з нами". Що б не відповів Срила Прабгупада, ми знаємо, що його відповідь стосуватиметься саме до часу по його відході, адже власне цей часовий відтинок цікавий Сатсварупі"коли Вас уже не буде з нами".

Рядки 4-7: тут Срила Прабгупада відповідає на заитання Сатсварупадаса Ґосвамія. Він каже, що призначить декотрим учням виступати "ачар'ями-заступниками", або ритвіками. Давши зрозумілу відповідь, Срила Прабгупада замовк. Він нічого не додає до своєї відповіді, не доповнює її й не намагається доповнити. Отже, ми маємо розуміти це, як повну відповідь. До цієї точки зору можуть бути лише дві иншини (альтернативи):

1) Срила Прабгупада зумисне відповів нещиро;
2) він не розчув запитання й припустив, що Сатсварупадас Ґосвамі запитує, що має бути зроблено, заким він ще присутній
.

Жоден учень Срили Прабгупади навіть не розглядатиме иншини 1), а якби иншина 2) була вірною, тоді в цій розмові не йдеться за висвячення по відході Срили Прабгупади; отже, тоді маємо непереиначений наказ від 9-го липня за єдине розказання щодо майбутніх висвячень. 

Деколи кажуть, що повну відповідь як слід з’ясовано лише в перебігу решти розмови. Проте дещо негаразд із цим припущенням, а саме те, що Срила Прабгупада, пояснюючи в такий спосіб, відповів би на перше запитання Сатсварупи даса Ґосвама поправно за дотримання наступних умов:

Важко уявити, щоби хтось відповідав на запитання в такий химерний спосіб, адже мова йде, зокрема, за керування міжнароднім товариством. Це, принаймні, геть не притаманне Срилі Прабгупаді. Звісно, якщо все й справді так, як нам подає Виділ, а саме – Срила Прабгупада завдав собі клопіт написати лист до цілого Руху з наводом щодо висвячень, чинний лише до його відходу, себто протягом чотирьох місяців, то він би не давав настанови щодо керування Товариством упродовж десятьох тисяч років за допомоги таких невиразних відповідей.

Звісно, якщо ми намагатимемося відшукати в цім відчитанні неспростовні докази доцільности переиначень а) і б), то нам це не вдасться. У Срили Прабгупади запитують, як відбуватимуться висвячення саме тоді, коли він піде, й він відповідає, що призначить ритвіків. Ця відповідь цілком заперечує два переиначення, запропоновані Виділом, та доводить, що наказ від 9-го липня слід виконувати відтепер і надалі. Читаймо далі:

Рядки 8-9: тут Сатсварупадас Ґосвамі запитує за стосунки між особою, котра дає висвячення, й тим, хто висвячення отримує. Сатсварупадас Ґосвамі ще навіть не скінчив запитувати, як Срила Прабгупада вже відповідає: "Він ґуру". Оскільки ритвіки визначально не висвятники, Срила Прабгупада бере це на свій карб, адже він є ґуру для тих, кого висвячують. За те йдеться й у наказі від 9-го липня, де тричі устійнено, що ті, кого висвячують, є учні Срили Прабгупади.

Инколи висловлюють дивне припущення, що слова Срили Прабгупади "Він ґуру" насправді стосовні до ритвіків. Це безглуздо, оскільки Срила Прабгупада щойно назвав ритвіка "ачар'єю-священиком" – достотно дияконом, покликаним відправляти певні побожні обряди. У листі від 9-го липня Срила Прабгупада виразно вказує на обрядові повинності, які ці священики виконуватимуть. Вони повинні давати новим учням духові ймення в першім висвяченні, а в другім – начитувати на їхніх щаблівках ґаятрі-мантру, й робити  все це від імени Срили Прабгупади. І край. Нема жадного спомину за те, що вони є дикша-ґури, висвятники своїх власних учнів, чи що вони духові вчителі, які чинять від свого імени. Лист виразно визначає ритвіка як "заступника ачар'ї". Ритвіки мусіли чинити від імени ачар'ї, а не як уповноважені ачар'ї. З якої причини Срилі Прабгупаді тмити розуміння справи, називаючи ритвіків "ґурами"? Якби всі вони таки були ґурами-висвятниками, чому б не назвати їх саме так, щоб уникнути непорозумінь?

За обговорень навчальних чи керівних засад, стосовних до його посади Ачар'ї, Срила Прабгупада часто говорив про себе в третій особі. Безперечно, так само він чинить і тут, адже Сатсварупадас Ґосвамі запитує саме в третій особі.

Отже, ця розмова може мати зміст тільки за умови визнання нами того, що Срила Прабгупада є ґуру, який висвячує нових учнів через своїх заступників - ритвіків.

Хоча відповіді Срили Прабгупади цілком змістовні й послідовні, запитувач, схоже, чогось не второпає. Це проглядає в запитаннях Сатсварупадаса Ґосвамія з десятого рядка: "Проте він виступає від Вашого імени". Під словом "він" Сатсварупадас Ґосвамі розуміє ритвіка, а Срила Прабгупада, як ми з’ясували, – себе, бо він є одиноким висвятником у ритвіцтві. Незважаючи на помітний нетям учнів, Срила Прабгупада зіставляє свою наступну відповідь з істотою запитання Сатсварупадаса Ґосвамія, а саме – з місцем майбутніх ритвіків.

Рядки 11-13: ось та ділянка в розмові, яка, на думку творців ҐВиМу, є підставою для внесення переиначення а). Прецінь перш ніж з'ясовувати, чи справді ці рядки є такою підставою, згадаймо розбір рядків 1-7.

Якщо рядки 11-13 дійсно доводять правність переиначення а), то це можливе лише за умови заперечення рядків 1-7, де Срила Прабгупада вже виразно відповів, що ритвіків буде призначено "зокрема" на час по його відході. Тому, якщо переиначення а) ґрунтується на рядках 11-13, то висновок такий: Срила Прабгупада заперечив своє щойно зроблене твердження. Це вкотре з'ясовує, що надруковані відчитання розмови не годні вирішити питання щодо майбутніх висвячень, бо дві протилежні точки зору зарівно стверджувано в їдній розмові. Тому нам доведеться повернутися до непереиначеного останнього наказу від 9-го липня.

Як ви пам’ятаєте, ми шукаємо доводи, покликані уґрунтувати зупин виконання ритвіками своїх обов’язків зараз по відході Срили Прабгупади. Инакше кажучи, вони мали виконувати ці обов'язки лише за його присутности. Розберімо, чи так це насправді.

Читаючи рядки 11-13, бачимо, що стверджувано лише те, що ритвіки мають працювати за його присутности, бо за його присутности їм заказано бути ґурами. Отже, він просто повторив важливу засаду, часто ним тлумачену в розмовах з надто заносистими учнями. У згоді з цією засадою, за присутности ґура можна чинити лише від його імени. Проте Срила Прабгупада не каже, що цей "чин від його імени" мусить припинитися в мить опущення ним цієї планиди. Так само він не каже, що "чин від його імени" повинен тривати лише за його присутности. Справді, в перебігу розібраної ділянки розмови Срила Прабгупада ніде безпосередньо не злучає свою тілесну присутність з чином від свого імени, радше уживає це як довід, покликаний перешкодити його учням ставати ґурами. Це є те саме "не слід ставати ґуром", що стосовне до праці на посаді ритвіка.

Инакше кажучи, на протязі цієї розмови їдною з причин, через яку вони не могли бути дикша-ґурами, була тілесна присутність Срили Прабгупади. Проте, як свідчить наступний рядок, це не єдина перешкода для учнів, яким кортить стати ґуром.

Рядок 12 з’ясовує нам: аби стати ґуром, слід отримати виразний наказ від Срили Прабгупади "З мого наказу". Він повторює цю умову в рядку 13"Але з мого наказу" та в рядку 25"Коли я накажу". Авжеж, це не може бути саме тим безпосереднім наказом, бо навіщо тоді казати: "Коли я накажу"? Якби й справді був наказ стати ґурами по його відході, як запевняє Уповноважений виділ, то він, звісно, промовив би щось на кшталт такого: "Мій вам наказ: зараз по моїм відході ви припините бути ритвіками й станете дикша-ґурами". Така заява, безперечно, зміцнила би сьогочасне становище Виділу та впровадженого ними численного ачаронаступства. Проте, як бачимо, розмова від 28-го травня не містить навіть натяку на таку заяву.

Далі стверджувано, що вжиток вірша амара аґ'яя в цім випадку показує на давніше даний безпосередній навід стати дикша-ґурами, бо цю настанову Пана Чайтаньї Срила Прабгупада нераз наводив. Однак настанова амара аґ'яя стосовна лише до шикша-ґурів. Ми відомі, що її не можна розуміти як навід стати дикша-ґурами через вимовлені Срилою Прабгупадою слова: "Коли я накажу". Тому вжиток тут цього вірша є лише нагадуванням, що перш ніж стати ґуром, не важить, шикшею чи дикшею, треба одержати наказ.

Запевне, рядки 11-13 не містять жодних чинників, здатних як-будь переинакшити виразну відповідь Срили Прабгупади Сатсварупі (рядки 1-7). Отже, наше розуміння рядків 1-7 залишається передшим. Срила Прабгупада не суперечив сам собі, наказ від 9-го липня не переиначено.

Що справді устійнено в рядках 11-13, так це те, що ритвіцтво мусить працювати за присутности Срили Прабгупади, а не те, що воно могло працювати лише до його відходу. У листі від 9-го липня це питання з’ясоване через ужиток слова "надалі". Слово "надалі" означає відтинок часу від того дня й надалі, без стосунку до тілесної присутности Срили Прабгупади. Читаймо далі:

Рядки 14-15: цікаве те, що тут Сатсварупадас Ґосвамі запитує від першої особи: "Отже, тоді їх можна також уважати Вашими учнями?" Срила Прабгупада відповідає: "Так, вони учні…" Вкотре доведено, кому належать майбутні учні. Незрозуміло, що Срила Прабгупада хоче казати далі, але його безпосередня відповідь цілком певна. Його запитали безпосередньо від першої особи, й він відповідає: "Так".

Сподівання Уповноваженого виділу на підтвердження переиначень а) і б) були б виправдані, якби Срила Прабгупада відповів щось на зразок: "Ні, вони не мої учні". Ніхто не годен знати, що він збирався казати. Ми знаємо лише те, що на запитання, чи є висвячувані його учнями, він відповів ствердно. Відповідь знову не до пари переиначенням а) і б).

Рядки 16-18: Тамала Кришна Ґосвамі ніби чує певний нетям та перериває Срилу Прабгупаду. Він вияснює запитання Сатсварупадаса Ґосвамія́, запитуючи Срилу Прабгупаду, чиїми учнями є ті, кому дикшу дають ритвіки. І знову Срила Прабгупада відповідає від третьої особи, бо й запитали його від третьої особи: "Вони його учні". Як ми вже розважали, Срила Прабгупада бере це на свій карб, бо ритвіки засадничо не мають власних учнів. Ще одним підтвердженням цього припущення є його відповідь в однині ("Його учні…висвятника"), хоча його щойно запитали за ритвіків у множині ("цих ритвік-ачар'їв").

Побутує гадка що в цій ділянці обради Тамала Кришна Ґосвамі питається за неокреслений час у нез’ясованій будущині, де ритвіки якимсь робом вже стали дикша-ґурами. Відповідно до цієї гадки, Срила Прабгупада у незбагненний спосіб схопив біг думки Тамали Кришни Ґосвамія та й відповів йому, що майбутні учні будуть "його учнями", тобто учнями ритвіків, які на той час вже будуть не ритвіками, а дикша-ґурами. Опріч того, що такий "збіг думок" належить до речей недоведених і гаданих, є принаймні ще їдна зачіпка в цім припущенні:

Подосі Срила Прабгупада не казав, що ритвіки, наразі ним навіть не призначені, колись обіймуть иншу посаду. Тоді з якої причини Тамала Кришна Ґосвамі припускав, що їхнє становище зміниться?

Рядки 19-20: Тамала Кришна Ґосвамі повторив отриману відповідь, і Срила Прабгупада провадить далі: "Висвятника…його духовий онук". Ми прекладаємо відміну "його духовий онук" над одміну "він – духовий онук". З-поміж инших відмін ця найбільш подібна до гучання на нашій відбитці (копії) звукозапису, а також відповідає істоті розмови (инакше вважатимеш, що висвятник одночасно стає духовим онуком! – "Висвятник… він – духовий онук").

Те, що Срила Прабгупада під третьою особою розуміє не себе, а ритвіків, можна перевірити. Замінімо мову 17-20 рядків від третьої особи мовою від першої особи, яку візьмемо в дужки:

                                ТКГ: Чиї вони учні?
Срила Прабгупада: Вони (ритвіка) учні.
                                ТКГ: Вони (ритвіка) учні.
Срила Прабгупада: (Ритвік) висвячує… духовий онук (ритвіка)

На підставі засновку (моск. предпосылка), що ритвіки є лише заступники, й повинність їхня лише заступницька, таке тлумачення рядків 17-20 є нісенітниця, що має бути очевидним для читача. Розбіжність у тім, що ритвік засадничо не має навіть власних учнів, а духових онуків і поготів.

Нас можна звинуватити в тім, що ми певною мірою спотворюємо слова Срили Прабгупади, взявши слова від третьої особи за слова від першої особи. Прецінь ми чуємо, що наше тлумачення погоджене з тим завданням, яке Срила Прабгупада поклав на ритвіків. Є лише два можливих тлумачення цієї розмови:

1) Всі вірні, висвячені в будущині, стануть учнями ритвіків-священиків, які засадничо є не дикша-ґури, а обрядарі, покликані виконувати обрядові повинності.
2) Всі вірні, висвячені в будущині, стануть
учнями дикша-ґура – Срили Прабгупади.

Перше тлумачення – несусвітенність. Отже, ми вибрали друге, як єдино-притомне, й у згоді з ним розібрали запис.

Рядки 25-26: Срила Прабгупада недвозначно висновує, що тільки з його наказу хтось годен стати ґуром. Лише в цім випадку вірний, який отримує висвячення, стане "учнем мого учня".

Щонайбільший пожиток пробувано отримати від виразу "духовий онук". Для багатьох ужиток Срилою Прабгупадою цього виразу став переломовим доводом, бо висвятити духового внука Срили Прабгупади може лише дикша-ґуру-висвятник. Так і є. Проте, на жаль, часто нехтують словами Срили Прабгупади, які він каже зараз по тім виразі, а саме: учень учня, а отже, й дикша-ґуру, з’являться лише тоді, коли Срила Прабгупада накаже своєму учневі стати дикша-ґуром. Инакше кажучи, Срила Прабгупада просто говорить, що лише по тому, як ґуру накаже своєму учневі стати дикша-ґуром, він отримає духових онуків ("його духовий онук"), адже тоді новопризначений дикша-ґуру зачинає висвячувати від свого імени ("він стає учнем мого учня").

Ми вважаємо це тлумачення невідпорним. Де ж наказ стати ґурами? Звісно, його нема ні в рядках 25-26, ані будь-де в перебігу розмови.

Насправді розмова з 28-го травня 1977-го року взагалі не містить жодних настанов щодо будь-якої роботи ні для кого зокрема. Срила Прабгупада просто повідомляє свій намір призначити ритвіків колись у будущині. Відтак він відповідає на дещо плутані запитання щодо взаємин ґура з учнем у межах ритвіцтва. Наприкінці він пояснює стан речей в разі ухвалення ним безпосереднього наказу котромусь зі своїх учнів стати дикша-ґуром. Прецінь розумно, що наказ окремим людям виконувати обов’язки ритвіків уперше ухвалено 7-го липня (див. Додатки) та засвідчено в листі від 9-го липня. Проте по читанні листа від 9-го липня легко пересвідчитись, що в нім ніде не йдеться за те, що одинацять призначених ритвіків колись стануть дикша-ґурами, чи що чинність ладу висвячень за допомоги ритвіків колись буде припинено.

По нашім вичерпнім розборі розмови з 28-го травня з’ясовано, що пропонова Уповноваженого виділу є пересічним зачарованим колом:

Аби виправдати переиначення а) і б), конечно потрібні на збереження сьогочасного ґуруцтва в Товаристві, нам казано, що слід поправити лист від 9-го липня за допомоги "наказу", ухваленого Срилою Прабгупадою в розмові з 28-го травня. Проте, прочитавши уважно запис розмови, розуміємо зі слів Срили Прабгупади, що їм дозволено стати ґурами лише тоді, "коли я накажу". Де ж пак можна стверджувати, що слова "коли я накажу" є власне тим наказом, який був даний остаточно 7-го й 9-го липня? Адже в наказі, окресленому в листі від 9-го липня, йдеться винятково за призначення ритвіків, і саме цей наказ Виділові довелося поправляти, аби виправдати свої надзвичайно істотні переиначення а) і б).

На жаль, визнавши висновки ҐВиМу, ми опиняємося в глухому мовному куті (див. Зарис).

Зрештою, найбільший негаразд у цілій вибудові (теорії) "переиначення", поза відсутністю будь-якого очевистого стверджального доводу, полягає в тім, що неможливо у законний спосіб переиначити настанови Срили Прабгупади, вживши відомості, неприступні тим людям, що мали ці настанови виконувати.

Якби розмова з 28-го травня містила виразно окреслений навід, що підпирав унесення переиначень а) і б), то останній лист щодо висвячень запевне містив би, принаймні, спомин за цей навід. Насправді розмова мала з’ясувати, яким чином відбуватимуться висвячення по відході Срили Прабгупади. А проте нам пробувано довести, що Срила Прабгупада, ухваливши своє останнє розказання щодо цього питання, мав на увазі відтинок часу перед своїм відходом.

Инакше кажучи, у справі, яка нікого не цікавила, Срила Прабгупада дав виразний навід, тоді як вирішенням направду важливого й цікавого кожному питання щодо майбутніх висвячень віднині й на протязі наступних десятьох тисяч років, він у своїм останнім підписаннім велінні цілком знехтував.

Ми не годні відшукати приклад, який би показував, що бодай-коли Срила Прабгупада керував своїм Товариством у такий спосіб, а саме:

1) ухвалюючи накази, головна мета яких невиразна;
2) свідомо втаївши конечно потрібні відомості щодо переходу до нового способу врядування;
3) надіючись загадкової здатности одержувачів його наказів читати думки, аби поправно виконувати ці накази.

Звичайна перека на це: Срила Прабгупада не потребував докладно викладати у своїм останнім листі напучування щодо майбутніх висвячень, бо він вже докладно з'ясував це все у своїх книжках та відчитах, де він висловив бажання, щоб кожен став дикша-ґуром. Невлучність цього доводу спростовано відповіддю на сьомий закид (див. вище).

Рядовою спробою ҐВиМу вишукати в розмові з 28-го травня бодай щось на підтвердження переиначень а) і б) є посилання на вжиток Срилою Прабгупадою вірша "амара аґ'яя ґуру ганя" у 12-ім рядкові. У перебігу розмови з 28-го травня цього вірша повторено ще раз по обраді щодо перекладу його книжок. У згоді з цією точкою зору, наказ стати ритвіком тотожний наказові стати ґуром лише тому, що Срила Прабгупада згадав славетну настанову Пана Чайтаньї "кожен має стати ґуром" у розмові, коли казав за ритвіківАле все, що каже Срила Прабгупада, це те, що:

"…хто тямить наказ свого ґура, своєї парампари, той годен стати ґуром. І тому я виберу декого з вас".
(Розмова, 28.5.77)

Слід зважити на такі істотні речі:

1) Який саме "наказ ґура" вони повинні втямити? – Виступати ритвіками ("Я попрошу декого з вас виступити ачар'ями-священиками").
2) За кого їх урешті-решт приділено? – За ритвіків (див. лист від 9-го липня в Додатках).
3) Виконуючи наказ свого ґура, яким різновидом ґура вони стають? – Докладний розбір наказу Пана Чайтаньї "стати ґуром" засвідчив, що кожного щирого виконавця цього наказу саморушно розцінено як шикша-ґура.

ҐВиМ робить розбіжну заяву, що, виконуючи наказ ґура виступати лише ритвіком (а не дикша-ґуром), треба саморушно виступити дикша-ґуром.

Якщо так, то будь-який виконавець будь-якого наказу свого ґура так чи так отримав окремий наказ стати дикша-ґуром! На жаль, ҐВиМ нічим не може цього довести. Як вже з'ясовано передше, вжиток вірша "амара аґ'яя" є лише наказом кожному стати шикша-ґуром, ото й усе ("І краще не брати жодних учнів").

Наприкінці:

1) 9-го липня 1977-го року Срила Прабгупада наставив одинацять ритвіків на проведення  першого й другого висвячень "надалі".
2) Розмова з 28-го травня не містить жодного доводу, який можна вжити на переиначення наказу від 9-го липня таким робом, щоби наставлені ритвіки припинили виконувати свої обов'язки в мить відходу Срили Прабгупади.
3)
Також розмова з 28-го травня не містить жодного доводу, який можна вжити на переиначення наказу від 9-го липня - переиначення, відповідно до якого ритвіки стають дикша-ґурами зараз по опущенні планиди Срилою Прабгупадою.
4) Єдиний дійсний випадок в розмові з 28-го травня той, що ритвіки повинні працювати по відході Срили Прабгупади.

Слід зауважити, що є, принаймні, п’ять різних відчитань запису й чотири розбіжні "урядові" тлумачення Виділом їдної й тієї самої розмови. Численні вірні чують, що лише з цієї одинокої причини розмову з 28-го травня не слід вважати остаточним доводом. Якщо читач теж погоджується з цим, він не має робити нічого иншого, як звернутися знову до листа від 9-го липня як до остаточного наказу щодо висвячень, оскільки це підписане, виразне й звернене до цілого Руху розказання. Таким самим був би й вирок суду: посвідчений підписом писемний довід завжди переважує слухозаписи. Ми ретельно розібрали розмову з 28-го травня 1977-го року лише тому, що Виділ сперся на неї, як на єдиний довід, покликаний підтвердити слушність переиначень а) і б).

Отже, ми змушені цілком відкинути переиначення а) і б) – головне підпертя погляду Уповноваженого виділу на справу висвячень у Товаристві, – бо ніщо не доводить їхню правність. Тому розказання, що міститься у провідній ухвалі від 9-го липня, запевне є остаточним наказом Срили Прабгупади щодо висвячень, і з цієї причини його необхідно виконувати.

Гадаємо, варто розглянути ще деякі переки.


Решта закидів

1. "Срила Прабгупада не згадував за вживання ритвіцтва у своїх книжках".

 1) Слово "ритвік" (у значенні священик, жрець) та його різні похідні насправді окремо згадано в книжках Срили Прабгупади трицять два рази, що ненабагато менше, ніж ужиток слова "дикша" та його похідних, які окремо згадано в книжках Срили Прабгупади сорок їден раз. Отже, у книжках Срили Прабгупади ритвікам цілком дозволено брати участь в обрядах:

Ритвік: 4.6.1/ 4.7.16/ 5.3.2/ 5.3.3/ 5.4.17/ 7.3.30/ 8.20.22/ 9.1.15

Ритвіджах: 4.5.7/ 4.5.18/ 4.7.27/ 4.7.45/ 4.13.26/ 4.19.27/ 4.19.29/ 5.3.4/ 5.3.15/ 5.3.18/ 5.7.5/ 8.16.53/ 8.18.21/ 8.18.22/ 9.4.23/ 9.6.35

Ритвіджам: 4.6.52/ 4.21.5/ 8.23.13/ 9.13.1

Ритвіґбг'ях: 8.16.55

Ритвіґбгіх: 4.7.56/ 9.13.3
(Усі посилання - на Сримад-Бгаґаватам)

2) У книжках Срили Прабгупади докладно розтлумачено духові засади, та лише вряди-годи описано супровідний до них прикладовий чин (приміром, щодо вшанування Божищ). Звичайно такі супровідні знання передавалися в инший спосіб, себто листовно чи живовидячки. Отже, слід розрізняти засаду дикші, чи висвячення, та подробиці її прикладного (практичного) супроводу. Срила Прабгупада завжди тлумачив дикшу не як власне обряд, а як одержання позасвітнього знання, що провадить до визволення:

"Инакше кажучи, духовий учитель пробуджує у сплячій живій істоті її первинну свідомість, аби вона подужала вшановувати Пана Вишна. Це мета дикши, або висвячення. Висвячення означає отримання чистого знання щодо духової свідомости".
(Чч, Мадг'я, 9.61, пояснення)

"Насправді дикша означає висвячення учня позасвітнім знанням, завдяки якому учень визволяється з цілого речового (матеріяльного) споганення".
(Чч, Мадг'я, 4.111, пояснення)

"Дикша – це спосіб, що уможливлює пробудження свого позасвітнього знання та здолання відгуків (реакцій), спричинених грішними вчинками. Знавець явлених Від називає цей спосіб дикшею".
(Чч, Мадг'я, 15.108, пояснення)

Зазвичай розуміється, що дикша – це обряд, але обряд є радше звичай, а не істота справи:

"Позатим, я не мав звичаєвого висвячення з 1922-го по 1933-ий рік, однак я відчув прагнення поширювати вчення Чайтаньї Магапрабга. Я розважав про це. Власне це й було висвяченням від мого Ґура Магаformalityраджа".
(Срила Прабгупада, відчит, 10.12.77, Гайдербат)

"Висвячення – це звичай. Якщо ви поважні, то це і є справжнє висвячення. Мій дотик – просто звичай. Ваша рішучість осьде висвячення".
(Часопис "Вороття до Бога", ч.49, Шукавши побожність)

"…учнівське наступство не завше означає, що треба бути висвяченим, як звичай велить. Учнівське наступство означає погоджуватися з висновками, переданими через наступство".
(Лист Срили Прабгупади до Динеша, 31.10.69)

"Повторювати "Гаре Кришна" – це наша головна справа, це щире висвячення. І оскільки ви всі виконуєте цей мій наказ, висвятник уже поряд вас".
(Лист Срили Прабгупади до Тамали Кришни Ґосвамія, 19.8.68)

"Далебі, є висвячення чи нема висвячення – на чільнім місці знання… знання. Висвячення – це лише звичай. Схоже на те, як ви йдете до школи, щоб набувати знань, а залічення – це звичай, бо так заведено. Це не надто важить".
(Розмова Срили Прабгупади з новинарем, 16.10.76, Чандиґарг)

Срила Прабгупада: Хто мій учень? Передусім хай він пильнує приписів, наказаних учневі.
                            Учень: Поки він пильнує, він тоді…
Срила Прабгупада: Тоді в нього все гаразд.
(Ранкова прохідка, 13.6.76, Протока, ЗДАм)


"
…якщо нема карности (дисципліни), то й розмови не може бути за учня. Учень – це той, хто додержує карности".
(Срила Прабгупада, 8.3.76, Маяпур)

"Якщо він не додержує карности, він не учень".
(Срила Прабгупада, відчит за СБ, 21.1.74)

Отже, обряд висвячення – лише звичай, здійснюваний задля усталення в розумі учня поважности обов’язків, узятих ним на себе щодо перебігу дикши. До цих обов’язків належать такі:

Срила Прабгупада виразно устійнив, що урядовий обряд є лише звичай, і він неістотний. Ба більше, це звичай щодо обрядового висвячення налічує декілька вимог:

1) характеристика від урядовця-зверхника, звичайно від голови біжниці;
2) схвалення дієвого ритвіка
;
3) участь в огняній яґ'ї
;
4) взяття духового ймення.

Лише дії друга й четверта потребують обов’язкової участи ритвіка. Решту зазвичай виконує голова біжниці або инший вправний рахман.

Як уже згадано, ніде ніколи не було такої вимоги, щоб ґуру й учень мусово перебували на їдній планиді, аби учень отримав будь-який складник дикши, такий, як позасвітнє знання, знищення грішних відгуків (реакцій), обряд огняної треби та духове ймення. З иншого боку, кожен складник дикши (знання, яґ'я тщ) можна легко дати й без тілесної присутности ґура. Срила Прабгупада навіч показав це, давши всі складники дикши через посередників – своїх учнів та книжки. Отож, за уживання ритвіцтва жодних духових засад не змінено, змінено лише обставини.

Отже, щодо вживання ритвіцтва, ми бачимо, що маємо справу лише з двома складниками обряду; обряду, який на свій пай є складником, до того ж, не конечно мусовим,  позасвітнього перебігу дикши.

Можна помітити, що Срила Прабгупада ставився до цих складових домірно до їхньої ваги.



Назва


Чи розтлумачено в книжках?


Чи дотримано звичаю?


Найважливіші переиначення в звичаях?


Чи зміни у звичаях розтлумачено в книжках?



Дикша





ТАК




НІ


Знання надано переважно через вані́, а не шляхом тілесної зустрічі


Осібної парикши сливе не вживано


Нові взірці висвячень





ДЕЯКІ



Перебіг обряду висвячення




НІ




НІ


Щаблівки начитувано заступниками


Ґаятрі-мантру давано за допомоги слухозапису





НІ


Перебіг надання ймення



НІ



НІ


Ім’я давано під час гаринама-дикши


Уживання заступництва на даття ймення




НІ

Отже, відсутність окремого спомину в книжках Срили Прабгупади щодо вжитку ритвіцтва в перебігу висвячення, як у минувшині, так і за сьогочасности, погоджено з його звичним ставленням: що поважніша новина щодо висвячень, то частіше Срила Прабгупада згадує за неї у своїх книжках.

2. "Як можна здійснювати парикшу (взаємну перевірку учня й ґура), істотний складник дикши, без тілесної зустрічі?"

Це запитання має підставою устійнені вимоги: учень мусить "вдаватися", "випитувати" й "служити" ґурові (Бгаґавад-ґіта, 4.34), а ґуру мусить "дозирати" учня (Чч, Аді-ліла, 24.330). Якщо ми ретельно дослідимо ці вірші, то стане очевистим наступне:

"У нашому Русі свідомости Кришни є вимога, відповідно до якої людина має бути охоча відмовитись від чотирьох підвалин грішного життя  (…) Найперше ми дивимось, зокрема в західніх країнах, чи здогадний учень охочий додержувати впорядкувальних засад".
(Чч, Мадг'я, 24.330, пояснення)

Ймовірність уживання заступництва знову згадана по кількох рядках уділ, де йдеться за вимоги, обов'язкові до виконання висуванцями на друге висвячення:

"Так учень вірно слугує під проводом духового вчителя чи його заступника на протязі від шістьох місяців і до року".
(Чч, Мадг'я, 24.330, пояснення)

По кількох рядках уділ пересвідчуємося у тім, що годі було уникнути уживання заступництва:

"Духовий учитель мусить досвідчити допитливість учня протягом, принаймні, шістьох місяців чи року".
(Чч, Мадг'я, 24.330, пояснення)

Можна заперечити, що вилучення особистої парикши виправдане присутністю ґура на планиді. Тоді особиста парикша принаймні вибудовно (теоретично) можлива. Проте такий довід безпідставний, бо:

а) Нема жодного спомину в жодній святій читанці за такий виняток з припису щодо особистої парикши. Цей довід є просто вивертом, спробою видати бажане за чинне.
б) Описуючи вжиток заступництва у здійсненні особистої парикши
, Срила Прабгупада ніколи не запевняв у тім, що ритвіки можуть працювати винятково за його присутности на планиді. Яка подосі незгадана засада шастер забороняє призначати заступників на участь ув обрядах, які відбуваються від імени їхнього вповноважника по його тілеснім відході? 
в) Вище з'ясовано, що наявність особистої парикши
не є вимогою шастер. Настановлення заступників – учнів та книжок – замість особистої парикши підтримує сам Срила Прабгупада. Тому не виникає навіть питання щодо того, коли особиста парикша може чи не може бути вилучена. 
г) Те, що дикшу здійснювано без тілесної присутности ґура, само із себе доводить, що перебіг дикши може відбуватися без особистої парикши.

д) Власне те, що до особистої парикши не завше вдавано навіть тоді, коли була змога, доводить, що вона не може бути необхідною умовою для перебігу дикши.

Срила Прабгупада дуже добре устійнив взірці, яким повинен відповідати його учень; голів біжниць (храмів) і ритвіків приділено на догляд за тим, як учень додержує цих приписів. Нинішні вимоги щодо висвячення тотожні встановленим Срилою Прабгупадою. Тому, якщо він вимагав, аби до нього не звертались по пораду за його присутности, то що змушує нас вважати, ніби він дуже хотів би втрутится до цієї справи нині? Наш єдиний клопіт полягає в тім, аби устійнених Срилою Прабгупадою взірців додержувано без змін і визиску.

3. "Ми спроможні взяти Срилу Прабгупаду за вчителя, прецінь як ми взнаємо, що він узяв нас за учнів, за його тілесної відсутности?"

Запровадивши ритвіцтво 7-го липня 1977-го року, Срила Прабгупада стверджує, що ритвіки спроможні брати вірних за його учнів без погодження з ним. Отже, Срилу Прабгупаду не залучали до перебігу відторгнення чи брання нових учнів. Ритвіки мали всі необхідні повноваження й чинили на власний розсуд. Не було потреби у безпосереднім втручанні Срили Прабгупади:

             Срила Прабгупада: Отже, не чекайте на моє схвалення щодо тих, кого вважаєте вартими. Це на ваш розсуд.
Тамала Кришна Ґосвамі: На власний розсуд.
             Срила Прабгупада: Так.
(Хатня розмова, 7.7.77, Вриндаван)

Ба більше, ймення, дані ритвіками, Тамала Кришна Ґосвамі мав записувати до книжки "Висвячені учні". Отже, принаймні ззовні, скидалось на те, що Срила Прабгупада навіть не знав, що учень існує. І зараз було би так само, як тоді, бо в цім питанні ритвік має всі повноваження заступати Срилу Прабгупаду. 

4. "Лише у тім випадкові, коли дикшу-висвячення отримано до опущення ґуром планиди, є змога вдаватися, випитувати й слугувати ґурові за його тілесної відсутности".

Ця перека, принаймні, припускає можливість вдаватися, випитувати й слугувати відносно до тілесно відсутнього духового вчителя. Довід, що це можливе "лише у тім випадкові, коли дикшу-висвячення отримано до опущення ґуром планиди" є справжнісінький вигад без жодних посилань на книжки Срили Прабгупади, тому на нього не слід зважати. Аби справдитись, дикша не потребує навіть звичаєвого обряду висвячення; це передання позасвітнього знання від ґура до похіпного учня (поряд знищення грішних відгуків):

"…учнівське наступство не завше означає, що треба бути висвяченим, як звичай велить. Учнівське наступство означає погоджуватися з висновками, переданими через наступство".
(Лист Срили Прабгупади до Динеша, 31.10.69)

"Далебі, є висвячення чи нема висвячення – на чільнім місці знання… знання. Висвячення – це лише звичай. Схоже на те, як ви йдете до школи, щоб набувати знань, а залічення – це звичай, бо так заведено. Це не надто важить".
(Розмова Срили Прабгупади з новинарем, 16.10.76, Чандиґарг)

Безглуздо доводити, що позасвітній перебіг дикши годі здійснити, як належить, в разі тілесної відсутности ґура під час виконання огняної яґ'ї, а надто за врахування того, що:

Перека проти цього така: хоча Срила Прабгупада й не відвідував ті висвятні обряди, проте був тілесно присутній на цій планиді під час їх проведення. Чи справді тілесна присутність ґура на тій самій планиді під час проведення обряду висвячення надістотна? Аби надати ваги цьому доводові, ми мали б відшукати  в книжках Срили Прабгупади наступне твердження:

"Дикша може справдитися лише у тім разі, коли під час звичаєвого обряду висвячення ґуру перебуває від свого учня на відстані не більшій за прогін (діяметер) Землі".

Подосі ніхто не відшукав такого твердження. Ба більше, наступний витяг свідчить, що є відомий у нашім вченні приклад передання дикши, який суперечить вищезгаданому твердженню:

"Тому поспілкуватися з Маном чи сином Мана, Ікшваком, не завдавало жодного клопоту. Був такий знаменитий "короткохвильник" (радіо), який забезпечував злуку їдної планиди з иншою".
(Срила Прабгупада, відчит за Бґ, 24.8.68)

Отже, тілесна відстань між ґуром та учнями не впливає на перебіг передання дикши.

5. "Пропоноване вами підозріло схоже на християнство".

1) Ритвіцтво пропонуємо не ми, а сам Срила Прабгупада в останнім наказі щодо висвячень. І навіть якщо це й схоже на християнство, ми мусимо це виконувати, бо це наказ ґура.

2) Срила Прабгупада в-очевидьки схвалював намір християн і далі коритися відсутньому Йсусові, як свому ґурові. Він учив, що кожен послідовник вчення Йсусового є його учнем і досягне обіцяного Христом визволення:

                             Мадгудвіша:  Чи впорається християнин без допомоги духового вчителя? Чи подужає він сягнути духового неба, повіривши словам Ісуса Христа й
                                                           виконуючи його настанови?
              Срила Прабгупада:  Не розумію.
 Тамала Кришна Ґосвамі:
 Чи спроможний сучасний християнин, вивчаючи свою святу читанку й додержуючи наводу Йсуса, проте без духового вчителя,
                                                           досягти…
              Срила Прабгупада:  Читаючи святу читанку, ти слухаєш духового вчителя. Як можеш ти казати, що без учителя? Вивчаєш святу читанку християн,
                                                           отже, виконуєш накази Пана Йсуса Христа. Це означає, що ти йдеш за духовим учителем. Де тут буття без духового вчителя?
                             Мадгудвіша:  Я мав на увазі живого духового вчителя.
               Срила Прабгупада:  Духовий вчитель – це не про… духовий вчитель вішний… а ти запитуєш, як без нього. На будь-якім щаблі життя ти ні на віщо не здатний
                                                           без духового вчителя. Ти можеш вибрати того чи иншого духового вчителя. Це другий бік справи. Але ти мусиш взяти. Ти
                                                           кажеш – "читаючи святу читанку". Читання святої читанки означає, що ти йдеш за духовим учителем, якого заступає будь-який                                                                                    священик в ряді Пана Йсуса Христа.
(Ранкова прохідка, 2.10.68, Сетлів, ЗДАм)

"Щодо мети, якої досягають вірні Пана Йсуса Христа, то вони подужають втрапити до раю, і край. Це планида речового (матеріяльного) світу. Вірним Пана Йсуса Христа є той, хто пильнує десятьох заповідей (…) Отже, висновок такий, що вірні Пана Йсуса Христа підносяться до райських планид у межах речового світу".
(Лист Срили Прабгупади до Бгаґавана, 2.3.70)

"Під проводом Ісуса Христа людину, безумовно, буде визволено".
(Досконалі запитання, досконалі відповіді, розділ 9-ий)

"…або як християни йдуть за Христом, видатною особою, магаджано єна ґатах са пантгахКорися магаджанові, видатній особі (…) Ступай у слід ачар'ї, як християни, що ступають у слід ачар'ї Христа. Мусульмане йдуть за ачар'єю Магометом. Це добре. Ти повинен іти за будь-яким ачар'єю (...) евам парампара-праптам".
(Хатня розмова зі Срилою Прабгупадою, 20.5.75, Мелбур)

3) Перека "схоже на християнство" – просто поглумка, оскільки, власне, сьогочасне ґуруцтво у Товаристві певною мірою працює на християнський копил:

"Хід голосування (…) за висуванця на посаду ґура (…), якого буде затверджено виборцями, що голосують (…) в ході голосування за ґура (…) двома третинами голосів Уповноваженого виділу (…) всі члени Уповноваженого виділу є висуванці на посаду ґура".
(Постанови Уповноваженого виділу)

Ісус ніколи не навчав таких "християнських" способів, а Срила Прабгупада їх гостро засуджував:

"Світове голосування не має жодної правної сили вибирати ачар'ю-вайшнава. Ачар'я-вайшнав є самосвідомий, і будь-який рішенець суду зайвий".
(Чч, Мадг'я, 1.220, пояснення) 

"Срила Джива Ґосвамі рає не вибирати духового учителя на підставі спадкового, пересічно-суспільного чи побожного звичаю".
(Чч, Аді, 1.35, пояснення)

6. "Ритвіки дають дикшу. Срила Прабгупада лише наш шикша-ґуру".

1) Завдання ритвіка відмінне від завдання дикша-ґура. Єдине завдання ритвіка – допомагати дикша-ґурові висвячувати учнів, а не привласнювати їх.

2) Ритвік лише наглядає за здійсненням висвячення, дає духове ймення; він навіть не мусить робити огняну яґ'ю. Звичайно її робив голова біжниці, який стеменно не дикша-ґуру.

3) Чому б не дозволити Срилі Прабгупаді бути тим, ким він хоче бути? Звісно, він наш шикша-ґуру, а також намірявся залишатися нашим дикша-ґуром, виразно засвідчивши це листом від 9-го липня.

4) Оскільки Срила Прабгупада – наш головний шикша-ґуру, він у будь-якім разі справді наш дикша-ґуру, бо:

Вірні вільні допомагати йому в цих двох різновидах чину (проповідь, поширення книжок тщ), прецінь вони є вартма-прадаршака-ґури, а не дикша-ґури, хоча завдяки такому чинові вони також спроможні стати визволеними душами. 

5) Головний шикша-ґуру вірного зазвичай стає його дикша-ґуром:

"Срила Прабгупада є головний шикша-ґуру для всіх вірних у Товаристві (…) Настанови Срили Прабгупади мають найбільшу вагу для кожного вірного у Товаристві".
(Постанова Уповноваженого виділу ч.35, 1994 рік)

"Звичайно духовий учитель, який весь час дає учневі навід у духовій науці, згодом стає його духовим учителем-висвятником".
(Чч, Аді, 1.35, пояснення)

шикша-ґуру, й дикша-ґуру зобов’язані справляти учня на правдивий шлях, а учень зобов’язаний ним простувати. Відповідно до шастер, нема жодної відмінности між шикша-ґуром і дикша-ґуром, і зазвичай шикша-ґуру згодом стає дикша-ґуром".
(СБ, 4.12.32, пояснення)

7. "Якщо Срила Прабгупада є для всіх шикша-ґуром, то як він може рівночасно бути дикша-ґуром?"

Замішка щодо втямків (понять) дикша- й шикша-ґура виникає тоді, коли ці посади хибно зіставляють з їхніми обов’язками. Гадають, що шикшу годен дати лише шикша-ґуру й аж ніяк не дикша-ґуру. Проте вищенаведений витяг з’ясував, що дикша-ґуру теж дає науку. Це має бути річ очевидна, бо як инакше можна передати див'я-ґ'яну?

               Прадьюмна:  Ґуру-падасраях."Найперше духовий учитель мав би статися нам притулком". Тасмат кришна-дикшаді-шикшанам. Тасмат,                                                                                       "від нього", кришна-дикшаді-шикшанам, "треба отримати кришна-дикшу, себто висвячення, та шикшу".
Срила Прабгупада:  Дикша означає – див'я-ґ'янам кшапаяті іті дикша. Те, що з'ясовує див'я-ґяну, позасвіт, і є дикша.  Ди – див'я, дикшанам. Дикша. Тому                                                                     див'я-ґ'яна, позасвітнє (трансцендентне) знання... Якщо ви не визнаєте духового вчителя, як ви отримаєте позасвіт... Вас навчатимуть тут і там, тут і                                                 там, і ви змарнуєте час. Ви змарнуєте час на так званих вчителів. Тому вас має провадити вправний духовий учитель. Прочитай оце.
               Прадьюмна:  Кришна-дикшаді-шикшанам.
Срила Прабгупада:  Шикшанам. Ми повинні вчитися. Якщо ти не вчишся, то як ти поступатимеш? Далі?
(Срила Прабгупада, розмова, 27.1.77, Бгубанесвар)

Те, що позасвітня шикша є істотою дикши, з’ясовує відоме письмо (текст), в якім йдеться за взаємини ґура й учня (Бгаґавад-ґіта, 4.34). Згідно з послівним перекладом, "упадекш'янті" означа "висвячувати". А змістовний переклад з’ясовує, що це "висвячення" означає "уділення знанням", для чого учень повинен "випитувати". Отже, описаний тут перебіг висвячення тотожний "уділенню знанням". 

Таким чином, захисники твердження, що Прабгупада це шикша-, а не дикша-ґуру, втрапляють до власноруч виготовленої пастки послідовного мислення. Якщо Срила Прабгупада здатний "уділяти знанням" за своєї відсутности на планиді, то він засадничо є передавець див'я-ґ'яни – позасвітнього знання. Отже, якщо Срила Прабгупада є тілесно відсутнім шикша-ґуром, то чому він не годен бути також дикша-ґуром? Безглуздо стверджувати, що Срила Прабгупада, не бувши на планиді, здатний шикшувати лише тоді, коли перебуває на посаді шикша-ґура, коли ж ми змінимо його посаду, він стане неспроможним шикшувати.  Власне те явище, що він годен шикшувати, не бувши на планиді, доводить те, що він рівночасно спроможний дикшувати. 

Дехто пішов далі, доводячи неспроможність Срили Прабгупади дати навіть позасвітню шикшу без речового (матеріяльного) тіла. Якщо цей довід справедливий, чому тоді Срила Прабгупада доклав таких зусиль, щоб написати численні книжки, та заклав міжнароднє видавництво лиш на те, щоби видавати їх у наступні десять тисяч років? Якщо більше нема змоги отримувати позасвітню (трансцендентну) науку з книжок Срили Прабгупади, чому тоді ж ми поширюємо їх, і чому подосі люди щиро здаються на Пана-Бога через їхній вплив?

8. "Ви запевняєте в тім, що Срила Прабгупада не виховав чистих вірних".

Ні, ми запевняємо єдино в тім, що Срила Прабгупада запровадив ритвіцтво для дальшого тривання висвячень. Виховав він чи не виховав чистих вірних– це не стосується до його виразного й недвозначного наказу. Наш учнівський обов’язок полягає тільки у виконанні настанов ґура. Цілком недоречно, знехтувавши наказом ґура, гадати, як багато чистих вірних є наразі чи буде в майбутності.

Якщо й припустити найгірше, себто відсутність наразі чистих вірних, то слід придивитися до обставин по відході Срили Бгактисиддганти Сарасватія. Сливе сорок років по тому Срила Прабгупада показав, що насправді з Ґавдія-Матгу постав лише їден ваговитий ачар'я-висвятник:

"Насправді жоден з моїх духових братів не такий вправний, аби стати ачар'єю1 (…) замість надихати наших послідовників та учнів, вони инколи споганюють їх. (…) Вони великі майстри шкодити нашому природньому поступові".
(Срила Прабгупада, лист до Рупануґи, 28.4.74)

"Я виберу декількох ґурів. Я скажу: "Ти стаєш ачар'єю". (…) Можеш підвозити москаля, прецінь нічого не вдасться. Поглянь на наш Ґавдія-Матг. Кожен хтів стати ґуром, осьде маленька біжниця, а в ній - "ґуру". Що це за ґуру?"
(Срила Прабгупада, ранкова прогулянка, 22.4.77)

Можуть взяти це за недоріб Срили Бгактисиддганти у проповіді. Прецінь запевняти, буцім Срила Бгактисиддганта зазнав поразки – надзвичайно нерозважливо. Відомий вислів Срили Бгактисиддганти: "Якщо завдяки моїй праці постане бодай їден чистий вірний, я вважатиму, що мені поталанило".

Ба більше, ритвіцтво не вилучає ймовірного існування чистих вірних. Є міркування й обставини, що чудово погоджують і ритвіків, і чистих вірних, приміром:

                             Гість:  Чи намірені ви приділити наступника, який продовжить вашу справу?
Срила Прабгупада:
 Мою справу зроблено.
                             Гість:  Проте хтось мусить усім орудувати.
Срила Прабгупада:  Авжеж. Ми працюємо над цим. Ми виховуємо таких вірних, які керуватимуть.
                      Гануман:  Цей пан цікавиться, і я теж хотів би знати, чи назвали Ви свого наступника, чи вашим наступником буде…
Срила Прабгупада:  Моїм наступником буде вислід моєї праці.
(Срила Прабгупада, розмова, 12.2.75, Мехико)

"Отже, я не скажу вам жодної новини. Що мав сказати, я вже сказав у своїх книжках. Просто втямте їх та простуйте цим шляхом. Не важить, присутній я чи ні".
(Срила Прабгупада, промова по прибутті до Вриндавану, 17.5.77)

                      Новинар:  Що буде з Рухом свідомости Кришни у ЗДАмі по вашій смерті?
Срила Прабгупада:  Я ніколи не помру.
                              Вірні:  Джай! Гарибол! (сміх)
Срила Прабгупада:  Я житиму в своїх книжках, а ви їх вивчатимете.
(Срила Прабгупада, новинарське віче, 16.7.75, Святофранківськ, ЗДАм)

                      Новинар:  Ви готуєте наступника?
Срила Прабгупада:  Так, це мій Ґуру Магарадж.
(Срила Прабгупада, новинарське віче, 16.7.75, Святофранківськ, ЗДАм)

"Тільки Пан Чайтанья може стати на моїй посаді. Він подбає за цей Рух".
(Срила Прабгупада, розмова, переклад з гіндуської, 2.11.77)

                     Новинар:  Що буде, як трапиться неминуча прикрість і знадобиться наступник?
               Рамешвара:  Він запитує за майбутність, хто керуватиме Рухом у будущині.
Срила Прабгупада:  Вони керуватимуть, я навчаю їх.
                     Новинар:  Чи буде їден духовий провідник?
Срила Прабгупада:  Ні. Я готую Провід, вісімнацять по цілому світі.
(Срила-Прабгупада, розмова з новинарем, 4.6.76, Янголів, ЗДАм)

                      Новинар:  Чи намірені Ви назвати їдну особу за свого наступника? Чи вже назвали?
Срила Прабгупада:  Наразі не думаю за це. Проте їдну особу не треба.
(Срила Прабгупада, розмова з новинарем, 4.6.76, Янголів)

                      Новинар:  Мене цікавить, чи має він наступника… Ви маєте наступника, який посяде ваше місце по вашій смерті?
Срила Прабгупада:  Наразі не ухвалено. Наразі не ухвалено.
                      Новинар:  Яким чином? Чи будуть "Гаре'Кришни"
Срила Прабгупада:  Ми маємо писарів. Вони урядують.
(Срила Прабгупада, розмова з новинарем, 14.7.76, Новойорк, ЗДА)

Те, що Срила Прабгупада жодного свого учня не приділив за дикша-ґура, не обов'язково свідчить за відсутність серед них чистих вірних. Ймовірно, намір Кришни не вимагав од них обіймати таку посаду. Проте послідовники Срили Прабгупади важать так само багато, як і за його присутности. Їхня вага полягає в тім, щоби бути його заступниками, а не дикшами-наступниками:

"Усі виділові мають бути ґурами-напутниками. Я – ґуру-висвятник, а ви маєте бути ґурами-напутниками, навчаючи того, чого я вчу, й роблячи те, що я роблю".
(Срила Прабгупада, лист до Мадгудвіши, 4.8.75)

"Трапляється таке, що дикша-ґуру не завжди присутній. Тому можна вчитися й отримувати настанови від величного вірного. Це називається шикша-ґуру".
(Срила Прабгупада, відчит за Бґ, 4.7.74, Ґонулу)

Отже, річ не тім, чи виховав Срила Прабгупада чистих вірних, а в тім, що він запровадив ритвіцтво. Те, що дикша-ґуру нині тілом не присутній, не означає, що він не дикша-ґуру. За його відсутности ми маємо слухати настанови правдивих шикша-ґурів, яких, ймовірно, мільйони.

1Срила Прабгупада вживав назви "ачар'я" та "ґуру" взаємозамінно 

9. "Допоки ґуру пильнує всіх засад, його поступ не важить, бо врешті-решт він стане вправним і забере своїх учнів навспак до Бога".

Як мірковано передше, аби обійняти посаду дикша-ґура, слід спершу опанувати найвищий рівень вірної служби – мага-бгаґавату – та отримати повноваження для висвячення від попереднього ачар'ї. Стосовно до ґура устава (положення) за такий собі виказ (чек), який буде оплачено в майбутності, є зневагою:

"Хоча Притгу Магараджа – це вірутне втілення Найвищого Бога-Особи, він відкинув ті вихваляння, бо на той час ще не показав вдачі (якостей) Найвищої Особи. Цим вчинком він хотів наголосити, що не-посідач божої вдачі не повинен дозволяти своїм послідовникам та учням звеличати себе, важачи на появу цієї вдачі у майбутності. Якщо той, хто не має вдачі достойника, дозволяє своїм чтителям вихваляти себе з надією на набуття такої вдачі рано чи пізно, то це вихваляння є зневагою".
(СБ, 4.15.23, пояснення)

Так само буде зневагою звертатися до сліпого "О льотосоокий"; говорити за зумовлену душу, як за "подібну до Бога" ("добрий, як Біг" – ҐВиМ, стор. 15, с. 8), – теж зневага. І зневага не лише стосовно до обєкта лестивости, а й стосовно до нестеменного (істинного) ланцюгу учнівського наступства справджених (зреалізованих) душ аж до Самого Найвищого Бога-Особи.

"Пильнування" - це перебіг, завдяки якому учень дістає належну вправність, проте властиво цей перебіг іще не є вправністю. Вірні часто змішують перебіг та вправність, деколи навіть запевняють, що це їдне й те саме. Навіть якщо хтось пильнує перебігу, це ще не означає, що він є мага-бгаґавата, чи що його духовий учитель прохав його висвячувати инших. А надто, якщо учень сам зачинає висвячувати до того, як розвинув належну вдачу (якості) й отримав повноваження, не можна вважати, що він "пильнує".

Инколи вірні наводять пояснення до пятого письма (тексту) з Нектару настанов, аби довести, що "вайшнав-початківець чи вайшнав-переступник (на проміжнім рівні) також може брати учнів…". Однак вони чомусь не помітили, що решта речення попереджує учнів таких "ґурів", що "вони не подужають поступати (бути успішними) на шляху до найвищої мети життя під його невистачним проводом". Далі усталюється:

"Тому учень має пантрувати, аби вибрати собі за духового вчителя уттама-адгікарія".

Невправних ґурів також попереджено:

"Не варто ставати духовим учителем, не сягнувши рівня уттама-адгікарія".
(Нек
тар настанов, письмо 5, пояснення)

Якщо ґуру може запропонувати лише "невистачний (недостатній) провід", він засадничо не годен бути дикша-ґуром, бо потрібне передання цілої див'я-ґ'яни. "Невистачний" означа "нецілий". Звісно, таких ґурів-висвятників, нездатних підняти учня до належного рівня, найліпше оминати.

10. "Ритвіцтво означа кінець ланцюгу учнівського наступства".

Ланцюг учнівського наступства, чи ґуру-парампара́, вішний; в жоднім разі мова не йде за його припинення. Срила Прабгупада запевняє, що Рух Санкіртани, а отже, й МіТУК, існітимуть протягом наступних дев’ятьох з половиною тисяч років. Проти вішности дев’ять з половиною тисяч років – ніщо, просто спалах у всесвітовім часі. Під цей час Срила Прабгупада тим-же ходом залишатиметься "поточною ланкою ланцюгу учнівського наступства" в межах Товариства, допоки він сам чи Кришна не скасують наказ від 9-го липня, чи допоки окремі зовнішні умовини спричинять немогу виконувати цей наказ (приміром, через цілу теплоядерну руїну). Ачар'ї-попередники залишалися "поточними ланками" протягом тривалих часових відтинків – тисяч (Срила В'ясадева) чи навіть мільйонів років (див. витяг нижче). Ми не бачимо причини, з якої тривалість чину Срили Прабгупади як "поточної ланки", хай аж до завершення Руху Санкіртани, мусить створювати такі ускладнення:

"Щодо парампари, то це не дивина, що в ній є значні відстані (…) ми дізнаємося з Бгаґавад-ґіт-и, що її розповіджено сонцебогові кілька мільйонів років тому, проте Кришна поменув лише три ймення в цій парампарі: Вівасван, Ману та Ікшваку; отже, ці перерви не руйнують згоди парампари. Ми маємо вибрати видатного ачар'ю та слухатись його. (…) Ми маємо коритися ваговитому ачар'ї незалежно від того, до якої сампрадаї ми належимо".
(Срила Прабгупада, лист до Даянанди, 12.4.68)

Наказ від 9-го липня дуже важить, бо він означає, що Срила Прабгупада буде найвизначнішим ачар'єю, принаймні, для членів МіТУКу, допоки існіє це Товариство. Лише безпосереднє втручання Срили Прабгупади чи Кришни на силі скасувати цей наказ, і це втручання мусить бути принаймні так само виразним та недвозначним, як і відіслане цілому Товариству підписане розказання (директива). Отже, допоки нема супротивного наказу, наука вірної служби й далі передаватиметься від Срили Прабгупади до наступних поколінь його учнів. Це звичне явище для нашої сампрадаї, тож нема чим клопотатися. Ланцюг учнівського наступства слід вважати розірваним лише тоді, коли науку вірної служби втрачено. У таких випадках Пан Кришна зазвичай зіходить Сам, аби відновити засади побожности. Ця наука залишатиметься неспотвореною та цілком приступною, допоки поширюватимуться книжки Срили Прабгупади.

11. "Ритвіцтво означає кінець дотримання тисячолітнього звичаю у взаєминах ґура й учня".

Ритвіцтво припускає злуку з найвидатнішим ачар'єю, який коли-будь благословляв Землю, а саме - зі Срилою Прабгупадою, необмеженої кількости щирих учнів. Ці учні побудують стосунки зі Срилою Прабгупадою через вивчення його книжок і службу йому в його Товаристві, де є досить можливостей для існування необмеженого розмаю взаємин межи учнем та шикша-ґуромЯк тоді можна казати про кінець звичаєвих взаємин  ґура й учня?

Подробиці викінчення (оформлення) взаємин ґура й учня ачар'я властен достосувати до місця, часу й умовин, проте засада невідмінна:

"Сриман Вірараґгавачар'я, духовий учитель з Рамануджа-сампрадаї, у своїм поясненні до Сримад-Бгаґаватам-у пише, що за певних обставин можна дати духове висвячення навіть чандалові, чий суспільний стан нижчий за стан шудри. Заради навернення таких людей на вайшнавів можна порушити окремі звичаї й у дечому оминути заведений порядок".
(СБ, 4.8.55, пояснення)

Достоту так само засаду щодо отримання висвячення від щирого духового вчителя у жодний спосіб не спотворено й не послаблено ритвіцтвом.

Дехто показує на звичайних ґурів з гіндуського села як на живовзір для МіТУКу. Кожен ґуру сам навчає декількох своїх учнів. Звучить гарно, проте геть не причетне до завдання всесвітньої ваги, передбаченого Паном Чайтаньєю та виконаного Срилою Прабгупадою. Відповідно до цього завдання Срила Прабгупада – ачар'я для цілого світу з тисячами, ймовірно, мільйонами учнів. Срила Прабгупада заклав усесвітній Рух, де кожен здолає "вдатися" до нього, "служити" йому й "випитувати" його, де б хто не мешкав. Навіщо запроваджувати у Товаристві сільське ґуруцтво всупереч наказові Срили Прабгупади й тому, що він устійнив?

За яку єдність йдеться, якщо кожен зосереджений на сотнях різних ґурів з різними переконаннями й рівнями дійшлости (реалізації)? Як ми вже показали, на противагу цим "духовим льосам" (льотереї), Срила Прабгупада дав нам пересвідчений і перевірений устрій, який полегшує підлягання безпосередньо йому та має стовідсоткову запоруку. Ми знаємо, що він ніколи не підманить нас, і тому Товариство залишатиметься цілісним не лише за назвою, але й за річчю (сутністю).

Дехто з вірних гадає, що без живого наступства тілесно присутніх дикша-ґуру-висвятників науку вірної служби буде втрачено. Прецінь Срила Прабгупада ніколи не устійнював такої засади, отже, у нашім вченні її не може бути. Допоки ритвіцтво чинне (звісно, якщо його колись буде відновлено), існітиме (існуватиме) наступність живих шикша-ґурів, що діють іменем живого, хай і відсутнього тілесно мага-бгаґавати. Допоки ці шикша-ґури нічого не міняють, не вигадують нового вчення, не порушують засадничих наказів, не проголошують себе дикша-ґурами, наука вірної служби залишатиметься ціла. Якщо ж їхня негожа поведінка заважатиме переданню нетлінної науки бгактію, то Кришна, звісно, втрутиться та, ймовірно, пришле мешканця Ґолоки закласти нове щире Товариство. Подбаймо разом, аби такого не трапилось.

12. "Ритвіцтво – це хибний спосіб дальшого тягу ланцюгу учнівського наступства. Правдивий спосіб той, що тілесно присутній ґуру навчає учня всього, що той має знати щодо Кришни. Ледві ґуру опустить планиду, його вірні учні зараз мусять зачати висвячувати своїх власних учнів, аби ланцюг учнівського наступства тривав. Треба вжити цього взірцевого способу".

Без заторкання двох важливих попередніх умов, стосовних до кожного висвятника (вправність і вповноваження), розумно, що здійснення дикши в нашій парампарі надрізноманітне. Завважмо, що є, принаймні, п’ять головних різновидів порушень так званого "взірцевого" способу, хоч ми й не заперечуємо проти існування инших:

а) Межичас:

Це всі випадки, коли парампаровий ачар'я йде, не залишивши наступної ланки, себто того, хто здатний одразу почати висвячувати. Чи особа, яка має стати наступною ланкою, отримує від свого духового вчителя наказ висвячувати не зараз по його відході, а перегодом. Приміром, наша сампрадая перебувала в такій двацятирічній прогалині між відходом Срили Бгактисиддганти й наступним справжнім висвяченням у ній. Межичас у сто років і більше межи членами ланцюгу учнівського наступства не є надзвичайним явищем.

б) Зворотній межичас:

Це випадки, коли ачар'я ще не опустив тіло, а його учні зачинають висвячувати. Пан Брагма, приміром, ще не опустив тіло, а покоління ґуру-наступників уже висвятили мільйони й мільйони учнів. Срила Бгактисиддганта висвячував за тілесної присутности Срили Бгактивіноди та Срили Ґаври Кішори. Відповідно до ҐВиМу (стор. 23), це звичне явище у нашій сампрадаї.

в) Взаємини шикша/дикша́:

Це приклади визнаття учнем тілесно відсутнього на планиді ачар'ї за свого головного духового вчителя. Важко розрізнити, ким є ачар'я в засвітах (ачар'я, що відійшов) для учня – шикша- чи дикша-ґуром. Срила Прабгупада не з’ясовує істоту таких духових стосунків. Наприклад, істота взаємин межи Срилою Вішванатгою Чакравартієм Тгакуром і Нароттамою дасом Тгакуром, який жив поза сто років раніше, не з’ясована Срилою Прабгупадою. Наше припущення, що це є шикша-стосунки – мусування (моск. измышление), бо Срила Прабгупада каже з цього приводу просто:

"Срила Нароттама дас Тгакур узяв собі за слугу Срилу Вішванатгу Чакравартія".
(Чч, Аді-ліла, 1)

"...Вішванатга Чакраварті Тгакур. Він визнав Нароттаму даса Тгакура за свого ґура".
(Срила Прабгупада, відчит за СБ, 1.4.76, Бомбей)

Хоча такі учні звичайно відбувають певний обряд за участи тілесно присутньої особи, це не означає, що ачар'я в засвітах не є їхній дикша-ґуру, і так само обряд за участи ритвіка не означає, що ритвік чи голова біжниці є дикша-ґуру. Такі учні звичайно отримують від тілесно присутнього впливача (авторитета) дозвіл на визнаття відсутнього на планиді сад-ґура. За умови відновлення ритвіцтва нових учнів Срили Прабгупади у такий самий спосіб схвалять голова біжниці й ритвік напередодні висвячення.

г) Спосіб висвячення:

Висвячення може бути незвичайним, коли вживано неповторного чи незбагненного способу передання дикши. Приклад: Пан Кришна висвячує Пана Брагму чи Пан Чайтанья шепоче у вухо буддивцеві. Ймовірно, сюди належить і міжпланидова дикша́, коли висвячують, себто передають дикшу, учневі, що перебуває на иншій планиді, наприклад, від Мана до Ікшвака (Бгаґавад-ґіта, 4.1).

д) Способи передання наступства:

Це стосується до різних способів передання наступства, вжитих ачар'ями нашої сампрадаї. Приміром, Срила Бгактивінода Тгакур вибрав спосіб, де наступним ачар'єю стане "могутній син-вайшнав". Срила Бгактисиддганта передбачив передання наступства "самоявному ачар'ї". Скільки нам відомо, Срила Прабгупада вибрав спосіб "ритвік – заступник ачар'ї на проведення висвячень", за спомогою якого "щойновисвячені є учнями Його Божої Ласки А.Ч Бгактиведанти Свамія Прабгупади". Нинішній спосіб, упроваджений Уповноваженим виділом, – "Численне ачаронаступство".

Отже, кожен ачар'я має власне неповторне ставлення до цієї справи, тому нема рації говорити за "взірцевий" спосіб продовження парампари.

13. "Що завадить нам безперешкодно отримати висвячення від будь-якого попереднього ачар'ї по визнанні ритвіцтва, приміром, у Срили Бгактисиддганти Сарасватія?"

На заваді стануть дві речі:

а) Срила Бгактисиддганта та инші попередні ачар'ї не закладали ритвіцтво, аби воно було чинне "надалі".
б) Ми маємо визнати того, хто є поточною ланкою ланцюгу учнівського наступства.

"Аби збагнути зміст вчення Сримад-Бгаґаватам-у, слід звернутися до духового вчителя, який є поточною ланкою в ланцюгові учнівського наступства".
(СБ, 2.9.7, пояснення)

 Запевне, Срила Прабгупада є наступним ачар'єю нашої сампрадаї, який слідкує за Срилою Бгактисиддгантою. Отже, Срила Прабгупада є нашою поточною ланкою і тією особою, від якої слід отримувати висвячення.

14. "Аби бути поточною ланкою в ланцюгові учнівського наступства, слід бути присутнім тілесно".

Ніколи Срила Прабгупада не казав такого.

Поміркуймо, чи здатний духовий учитель бути "поточною ланкою" за своєї тілесної відсутности?

а) Виразу "поточна ланка"  ужито в книжках Срили Прабгупади лише в їднім місці. Уживши цього виразу, Срила Прабгупада нічого не пише за потребу в тілесній присутності. Якби тілесна присутність була істотною умовою, Срила Прабгупада, звісно, згадав би за неї.

б) Словникові значення слова "поточний" (сьогочасний, теперішній, сучасний) не стосується до тілесної присутности.

в) Словникових значень слова "поточний" можна вільно вжити щодо тілесно відсутнього духового вчителя та його книжок: "найновіший", "широковідомий, загальновживаний", "поширений", "обіжний, чинний" (Англійський словник Коллінза). Скільки ми бачимо, всі ці назви можна вжити щодо Срили Прабгупади
та його книжок.

г) Власне мета визнання "поточної ланки" цілком досяжна через читання книжок Срили Прабгупади
:
"Аби збагнути зміст вчення Сримад-Бгаґаватам-у, слід звернутися до духового вчителя, який є поточною ланкою в ланцюгові учнівського наступства".
(СБ, 2.9.7, пояснення)


д) Срила Прабгупада
вживає також вираз "безпосередній ачар'я" як рівнознаку (синонім) до виразу "поточна ланка". Слово "безпосередній" означає: "за невтручання посередника", "найближчий чи найбезпосередніший щодо впливу чи стосунку" (Англійський словник Коллінза)

Такі визначення додають уґрунтування безпосереднім взаєминам зі Срилою Прабгупадою без жодних посередників, незважаючи на його тілесну присутність чи відсутність.

е) А що є приклади учнів, які висвячують за тілесної присутности на планиді їхнього ґура, то стає очевистою відсутність безпосереднього стосунку між станом поточної ланки та тілесною присутністю чи відсутністю духового вчителя. Инакше кажучи, якщо можна бути наступною поточною ланкою навіть за тілесної присутности свого ґура, то чому ачар'я в засвітах не годен бути поточною ланкою?

Отже, як на наш погляд, залежність існування поточної ланки в ланцюгові учнівського наступства від тілесної присутности чи відсутности не доведена.

15. "Численні духові брати Срили Прабгупади по відході Срили Бгактисиддганти стали ачар'ями-висвятниками, отже, що поганого в тім, що учні Срили Прабгупади вчинили так само?"

Ставши ачар'ями-висвятниками, учні Срили Бгактисиддганти брутально порушили останній навід свого духового вчителя (створити Уповноважений виділ і чекати на самоявного ачар'ю). Срила Прабгупада гостро засуджував своїх духових братів за непокору до свого ґура, кажучи, що вони нездатні навіть проповідувати, а висвячувати й поготів:

"Жоден з моїх духових братів не має вправности на те, щоби стати ачар'єю".
(Срила Прабгупада, лист до Рупануґи, 28.4.74)

"У цілості ти маєш знати, що він (Бон Магараджа) - невизволена душа, тому він нікого не годен навернути на свідомість Кришни. Для цього потрібне осібне духове благословенство від найвищих впливачів".
(Срила Прабгупада, лист до Джанардани, 26.4.68)

"Якщо кожен лише висвячуватиме, наслідки будуть протилежні. Допоки це триватиме, триватиме й неталан".
(Срила Прабгупада, 
Пгалґун Кришнан Панчамі, вірш 23, 1961)

Ми нещодавно пересвідчились, як навіть їдна така особа здатна сплюндрувати справу Срили Прабгупади. Вшануймо їх з найбільшої можливої відстани. Безумовно, ми не можемо допуститися брання їх за взір того, як учень має надалі виконувати завдання свого духового вчителя. Вони зруйнували справу свого духового вчителя та ладні зробити з Товариством те саме, якщо ми їм це дозволимо:

Щодо ґуруцтва в Ґавдія-Матзі, то його можна взяти за схожий випадок у минувшині лише тим боком, що цей устрій, як і численне ачаронаступство, запроваджено всупереч виразного наводу Надавця-Ачар'ї.

16. "Коли Срила Прабгупада казав, що їм не варто ставати ачар'ями, він мав на увазі "Ачар'ю" з великої букви "А", себто Ачар'ю-очільника Товариства".

Де Срила Прабгупада розрізняє маленьку "а" й велику "А" у визначенні ачар'їв-висвятників? Де саме він хоч-коли каже за осібний різновид ачар'їв, здатних очолити товариство, та за решту, нижчих, нездатних таке вчинити?

17. "Усі знають, що є три різновиди ачар'їв, кожен член Товариства з цим погоджується".

Прецінь ця думка не належить Срилі Прабгупаді, її висловив Прадьюмна дас у листі до Сатсварупадаса Ґосвамія від 7.8.78. Цього листа згодом було надруковано у статті Равіндри Сварупадаса З мого наказу від 1985-го року та вжито, як один з наріжних каменів підвалини провідної устави (положення) цієї статті, присвяченої перебудові ґуруцтва у Товаристві. Ця стаття з назвою "З мого наказу – Зрозуміли" (Виділ, 1995-ий рік) на свій пай окреслює основу книжки Ґури й висвячення в МіТУКові, яка має стосунок до висвячень, як це згадано у вступі до неї.  На засадах цієї книжки теренове ачарництво перетворено на чинне донині численне ачаронаступство:

"Таку визнаку ачар'ї я дістав з листа Прадьюмни до Сатсварупадаса Ґосвамія від 7-го серпня 1978-го року. Зараз читачеві слід уважно прочитати цей лист (який я долучаю)".
(З мого наказу, Равіндра Сварупадас, серпень 1985)

У цім листі Прадьюмна надає слову "ачар'я" три визнаки:

1) Виконавець проповідуваного ним.

2) Висвятник.

3) Духовий провідник товариства, що його попередній ачар'я приділив за свого наступника.

Ми визнаємо першу визнаку, бо її дав Срила Прабгупада. Ця визнака саморушно пасує до будь-якого поступного (успішного) проповідника, і не важить, шикша- він чи дикша-ґуру.

Тепер щодо другої визнаки. Прадьюмна з’ясовує, що такий різновид ачар'ї годен висвячувати учнів, і його називають "ачар'ядева", проте лише його учні:

"Будь-який висвятник чи ґуру може називатися "ачар'ядевою" тщ, але тільки своїми учнями. Хто визнав його за ґура, мають всіляко вшановувати його, прецінь це не стосується до тих, хто не є його учнями".
(Прадьюмна, лист від 7.8.78)

Це вигад. Срила Прабгупада ніде й ніколи не описував ґура-висвятника, чию всеосяжну природу визнають лише його учні та ще, ймовірно, вайшнави з того ж ланцюгу учнівського наступства, а не цілий світ. Погляньмо, як Срила Прабгупада тлумачить слово "ачар'ядева". Наступні витяги належать до другого розділу Науки самоусвідомлення – почестки (моск. подношение) Срили Прабгупади до В'яса-пуджи. Цим словом він називає свого духового вчителя Срилу Бгактисиддганту:

"Ґуру, себто ачар'ядева, як ми взнаємо з достотних читанок, передає звістку з безвідносного (абсолютного) світу..."

"...тому що, кажучи за наріжну засаду ґурудеви, себто ачар'ядеви, ми маємо на увазі те, що звернене до всіх людей".

"Нині ми згуртувались, аби покірно вшанувати ачар'ю, який не є ґуром розкольників чи їдним із численних розбіжних поміж себе тлумачів істини. Навпаки, він – Джаґат-ґуру, себто ґуру для всіх нас".
(Срила Прабгупада, Наука самоусвідомлення, р. 2)

Ужиток та визнака слова "ачар'я" Срилою Прабгупадою зовсім відмінні від тлумачення Прадьюмни. Своїм твердженням Прадьюмна, вочевидь, припускає, що словом "ачар'ядева" можна назвати тих людей, які насправді не є високими особами. Так він безвідносне становище дикша-ґура перетворює на відносне.

Слово "ачар'ядева" можна уживати лише щодо того, хто направду є "ґуру для всіх нас", і кого має шанувати цілий світ:

"…він – безпосередній об’яв Пана-Бога та правдивий заступник Срі Нітьянанди Прабга. Такий духовий учитель знаний як ачар'ядева".
(Чч, Аді-ліла, 1.46)

З'ясовуючи третю визнаку, Прадьюмна каже, що слово "ачар'я" показує на очільника спільноти та має певне значення:

"Втім, це не будь-хто. Йдеться за особу, приділену попереднім ачар'єю за свого наступника й уповноважену ним обійняти найвищу посаду в очолюваному нею Товаристві. (…) Вся Ґавдія-сампрадая пильнує такого звичаю".
(Лист Прадьюмни до Сатсварупадаса Ґосвамія, 7.8.78)

Безумовно, ми згідні: аби висвячувати, треба отримати повноваження від ачар'ї-попередника (засада, що її навіть не згадано у з'ясуванні визнаки 2):

"Слід отримати висвячення від щирого духового учителя, який належить до ланцюгу учнівського наступства й одержав належні повноваження від свого духового вчителя. Це вважають за дикша-відгану".
(СБ, 4.8.54, пояснення)

Утім, невтямки, як це стосується до того, щоб "обійняти найвищу посаду в Товаристві", над те Срила Прабгупада є ачар'єю товариства, чиє існування нічим не дотичне до об'єднання, закладеного його Ґуром Магараджем. У згоді з міркуванням Прадьюмни, Срилі Прабгупаді пристає тільки друга визнака. Хай Прадьюмна посилається на "пильнування звичаю", прецінь ми маємо право на такий звичай не зважати, бо Срила Прабгупада ніколи за нього не згадував. Ця ж таки сторінка з’ясовує, звідки походять дуже мудрі твердження Прадьюмни:

"У різних ґавдія-матгівських біжницях навіть той духовий брат, що обіймає посаду ачар'ї, настільки покірний, що сідає на асану з тонкої тканини й не вищу".

Жоден з духових братів Срили Прабгупади не мав повноважень ставати ачар'єю. Очікувано, що справжня покора має виявлятися через відмову чинити будь-що без відповідних повноважень, визнання високого становища Срили Прабгупади та здання на щирого джаґат-ґура. На жаль, лише нечисленні члени Ґавдія-Матгу вчинили так. Посилання Прадьюмни на цих осіб, як на впливачів, свідчить, що він укотре принижує посаду щирого ачар'ядеви.

"Щодо Бгактія Пурія й Тиртги Магараджа, то вони мої духові брати, і їх слід поважати. Прецінь ви не повинні наближатися до них, бо вони вчинили всупереч наводові мого Ґура Магараджа".
(Срила Прабгупада, лист до Прадьюмни, 17.2.68)

Сором Прадьюмні Прабгові, що знехтував безпосереднім наводом свого Ґура Магараджа, проте знаменно, що саме його перекинчицькі погляди вплинули на створення чинної "ґуру-сиддганти" в Товаристві.

Отож, не важить, чи мав на думці Срила Прабгупада ачар'ю відповідно до першої, чи до третьої визнаки, коли казав за відсутність належної вдачі у жодного з його духових братів, аби стати ачар'єю. Не мавши чеснот, відповідних до першої визнаки, вони не були за приклад, а це саморушно відкидало їхню відповідність до третьої визнаки, що відбирало на свій пай, зокрема, спромогу висвячувати. Якщо ж вони не пристали до третьої визнаки, то не отримали повноважень, а отже, не годні висвячувати.

Висновок:

а) Всі проповідники повинні прагнути стати ачар'єю відповідно до першої визнаки, себто стати шикша-ґурами.

б) Прадьюмна геть хибно розуміє другу визнаку. Будь-кому, учневі чи не-учневі, заказано ставитися до щирого ґура чи ачар'ядеви, як до пересічної людини. Якщо ж той таки пересічна людина, то він не годен нікого висвятити, і називати його "ачар'ядевою" не можна. Ба більше, друга визнака не згадує про конечність отримання осібного вповноваження від ачар'ї-попередника – благословенства, за відсутности якого ніхто не управнений висвячувати.

в) Третя визнака описує єдиний різновид ачар'ї, здатного висвячувати,себто вповноваженого своїм духовим учителем, опертим на ланцюг сампрадаї. Очолює він Товариство, чи не очолює, то не важить, головне –уповноважений.

У Товаристві всіх вірних закликають стати ачар'ями відповідно до першої визнаки, себто бути за приклад, а отже – стати шикша-ґурами. Для того, хто бажає стати таким ачар'єю, передусім варто пильнувати наводу свого духового вчителя.

18. "Це пусте, тож як ці гадки за посаду ачар'ї могли від'ємно вплинути на Товариство?"

Насправжки джерелом усіх непорозумінь в Товаристві є приниження посади щирого дикша-ґура-висвятника. Дехто з ґурів Товариства називає себе "поточною ланкою", яка злучає своїх учнів зі Срилою Прабгупадою, надавцем-ачар'єю МіТУКу, й таким робом провадить їх навспак до Бога. Другі кажуть, що просто приводять учнів до Срили Прабгупади, щирої поточної ланки, який забирає їх домів до Бога (близько до вчення ритвіків). Дехто з ґурів досі вважає Срилу Прабгупаду теперішнім ачар'єю, другі не згідні, а двох огулом об'явило себе єдиними ачар'ями-наступниками Срили Прабгупади. Дехто з ґурів Товариства досі гадає, що Срила Прабгупада наставив одинацять ачар'їв-наступників (байка, нещодавно названа американським часописом "Часи Янголова" достеменною подією); другі – що він наставив одинацять ритвіків, зобов'язаних перекинутись на ачар'їв з маленької букви "а" зараз по його відході; треті – що ачар'ями з маленької букви "а" враз по відході Прабгупади мали стати не лише ці одинацять, а геть усі учні, либонь, за винятком жінок.

Вернувшись іще раз до ҐВиМу, ми помітимо, що ставлення Виділу до "уповноважених" ним ґурів геть суперечне.

Виділ визнає, що ачар'їв сампрадаї не затверджують на посаді листом з печаткою (ҐВиМ, стор. 15, р. 6), проте на ділі саме це й відбувається на щорічних маяпурських засіданнях Виділу напередодні Ґавра-пурніми. Наразі ми маємо чи не сто ґурів-висвятників, і всі вони поблагословилися у Виділу, який "не заперечує". Учні всіх цих ґурів ушановують їх як сакшад-гаріїв (бувших на їднім рівні з Богом), відповідно до приписів власне Виділу (ҐВиМ, стор. 15, р. 8)). Цих ачар'їв-висвятників окликують "поточними ланками", які долучають своїх учнів до ланцюгу учнівського наступства, посталому від Найвищого Пана (моск. Верховного Господа) та складеному з мага-бгаґаватів:

"Вірним слід захилитися (моск. принять прибежище) заступниками Срили Прабгупади, які є "поточними ланками" в ланцюгові учнівського наступства".
(ҐВиМ, стор. 34)

Одночасно охочих висвятитись гостро попереджувано, що затвердження Товариством…

"...не слід беззастережно розуміти як запоруку рівню духового справдження (реалізації) затвердженого на посаді ґура".
(ҐВиМ, стор. 9, р.2.2)

А тут нас застерігають:

"Даний вірному дозвіл виконати "наказ" Срили Прабгупади щодо поширення ланцюгу учнівського наступства шляхом висвячення нових учнів не слід розуміти як підтвердження чи устійнення того, що він є "уттама-адгікарі", "чистий вірний", або той, хто сягнув певного рівню справдження ".
(ҐВиМ, стор. 15)

Цих ґурів повинні вшановувати лише їхні учні в певному місці, а не всі у біжниці (ҐВиМ, стор. 7) – Прадьюмнина визнака ачар'ядеви.

Ми показали, що лише осібно вповноважений мага-бгаґавата є щирим дикша-ґуром. Також ми показали, що справжній "наказ" стосувався до ритвіків і шикша-ґурів. Отже, визнання когось "поточною ланкою" чи "ґуром-висвятником" буде тотожне заяві за те, що він є ачар'я з великої букви "А", "уттама-адгікарі" або "чистий вірний", себто відповідає третій визнаці ачар'ї.

Наважимося сказати, що нічого доброго нема в ухваленні чи "незапереченні" щодо наставлення дикша-ґурів і одночасному відкиданні будь-якої вини чи відповідальности за відхилення цих дикша-ґурів від устійнених засад. Ми переконані, що Срила Прабгупада не припускав, щоби Товариство стало чимось на кшталт льосів чи "московської рулетки", де ставкою є чиєсь духове життя. Можливо, виділовим варто утриматись від подальшого "печатання" посадовців, чиєї вправности вони стовідсотково не певні. Таке одноголосе визнання особистої вправности цілком можливе, адже всі ми, врешті-решт, на сто відсотків певні вправности Срили Прабгупади, маючи його за щирого духового вчителя.

Суперечне поводження Уповноваженого виділу щодо справи ґурів нещодавно коротко описав Джаядвайта Свамі:

"Слова "наставлені" ніколи не вживано. Проте є "висуванці на посаду ґура-висвятника", відбувається голосування, й оголошені стають "УХВАЛЕНИМИ МіТУКом" чи "вповноваженими МіТУКом" ґурами. Аби зміцнити вашу віру, Виділ, з одного боку, заохочує вас висвятитись у щирого й уповноваженого ним ґура та вшановувати його, як Бога. З другого боку маються закони, які пускають в хід за падіння вашого МіТУК-уповноваженого ґура. Слід перепросити того, хто вважає всі закони та ухвали щодо повинностей ґура подосі заплутаними навіть для Виділу".
(Джаядвайта Свамі, У чім ритвіки мають рацію, 1996)

Поглянувши на страшкий перелік вчинків ґурів Товариства, не дивуємося такій зневірі. Наводимо ще витяг зі статті Джаядвайти-Свама́:

ЯВИЩЕ:

Ґури МіТУКу вороже ставилися, утісняли та виганяли багатьох щирих духових братів і сестер.

ЯВИЩЕ:

Ґури МіТУКу привласнили право орудувати коштами й робили це нездало. Вони уживали коштів та инших засобів Товариства на те, щоб додати собі ваги та забезпечити чуттєву втіху.

ЯВИЩЕ:

Ґури МіТУКу мали заборонені статеві стосунки з жінками, чоловіками та, ймовірно, з дітьми.

ЯВИЩЕ:

(…тощо…тощо…)...
(Джаядвайта Свамі, У чім ритвіки мають рацію, 1996)


Новакам кажуть, що саме вони відповідають за ретельну перевірку ґура
Товариства на підставі книжок і настанов Срили Прабгупади. Вони мусять пересвідчитися, що ґури мають вдачу, потрібну на висвячення. Проте варто лише потомному (майбутньому) учневі виснувати, що жоден з нинішніх "тілесно присутніх" ґурів не відповідає вимогам, і висловити намір здатися на Срилу Прабгупаду як на свого дикша-ґура, і його немилосердно турять геть із Товариства. Хіба це справедливо? Зрештою, він робив лише те, що казав Уповноважений виділ. Чи вартий він кари за те, що не зробив "поправний" висновок, надто за наявности виразного й незвозначного доказу на доказ того, що Срила Прабгупада бажає саме такого вибору? 

Чи мудро сподіватися на чиюсь незломну віру в нинішніх ґурів Товариства, коли видко, що навіть Виділ потребує створення суворого карного законодавства, аби пильнувати їх? У книжках та настановах, згідно з якими потомного учня просять ухвалити рішення, жодного разу не згадано за такі каральні заходи. Важко вивести себе на чисту воду в кращий спосіб.

Нумо ліпше виконувати виразний наказ Срили Прабгупади, зоставивши його єдиним ґуром-висвятником Товариства. Хіба годен хто це заперечити?

19. "У часописі МіТУК за 1990-ий рік пише, що дехто з духових братів Срили Прабгупади таки був ачар'єю".

Хто це казав?

"Бгактисиддганта Сарасваті не висловив і не посвідчив писемно за настановлення Сваміджія (Срили Прабгупади) ґуром".
(Часопис МіТУК, стор. 23, 1990)

"Прецінь наша сампрадая впорядкована. Тому Тиртга Магарадж, Мадгава Магарадж, Сридгара Магарадж і наш ґурудев, Сваміджі – Сваміджі Бгактиведанта Свамі, – усі стали ачар'ями".
(Часопис МіТУК, стор. 23, 1990)

На відміну від вищеписаного, Срила Прабгупада мав щодо цих "ачар'їв" протилежну думку:

"Бгакті Вілас Тиртга ставиться до нашого Товариства надто вороже й хибно розуміє вірну службу. Його занечищено".
(Срила Прабгупада, лист до Шукадеви, 14.11.73)

А за решту він сказав  таке:

"Жоден з моїх духових братів не є вправний на те, щоби стати ачар'єю".
(Срила Прабгупада, лист до Рупануґи, 28.4.74)

20. "Деколи Срила Прабгупада озивався (моск. высказаться в пользу) за своїх духових братів".

Справді, деколи Срила Прабгупада ставився до своїх духових братів витримано, звучи Сридгару Магараджа своїм шикша-ґуром тощо. Срила Прабгупада був щира душа і з любов'ю дбав за своїх духових братів, постійно шукавши способу залучити їх до Руху Санкіртани. Прецінь ми маємо розуміти, що Срила Прабгупада ніколи, жодного разу, не ганив би їх, якби вони були щирими ачар'ями. Говорити, що щирі дикша-ґури не виконали наказів свого духового вчителя, що вони заздрі змії, собаки, свині, оси тощо, – значна ураза, якої Срила Прабгупада ніколи б не заподіяв. Нижче ми наводимо витяг, що показує ставлення Срили Прабгупади до деяких своїх духових братів. В цім уривку розмови Бгавананда читає метелика (брошуру), виданого матгом Тиртги Магараджа:

               Бгавананда:  Пише буйним друком: "Триданді Свамі Срила Бгактивіласа Тиртга Магараджа, ачар'ядева. Усім вченим відомо, що в Індії за лихоліття ,                                                                       за великої загрози для гіндуського віровизнання... "
Срила Прабгупада:  (регоче)… Химині кури (казна-що).

Зрозуміло, яким різновидом "ачар'ядеви" вважає Срила Прабгупада Тиртгу Магараджа (того Тиртгу, що його звуть щирим ачар'єю у вищезгаданому часописі МіТУК від 1990-го року). Далі метелик пише за талан Срили Бгактисиддганти Магараджа, якому трапилась така видатна особа на продовження його справи.

               Бгавананда:   "... Свого часу він (Срила Бгактисиддганта) дістав видатну особу, охочу завдати собі на плечі…"
Срила Прабгупада:   Маєш тобі! "Він дістав видатну особу"! Але видатна! Він це доведе. (згодом)… ніхто його не визнає … Де його велич? Кому він
                                             відомий? Чи ти ба! Він намірений об'явити себе видатною особою… (Тиртга Магарадж
) надто заздрить нам… Ці негідники здатні накоїти лиха...
 (Срила Прабгупада, розмова, 19.1.76, Маяпур)

Срила Прабгупада ніколи не назвав би щирих ачар'їв заздрими негідниками, здатними накоїти лиха. Сумно, що дехто з Ґавдія-Матгу подосі коїть лихо. Найліпше шанувати їх здалеченька.

21. "Ми відомі, що щирі ачар'ї не мусять бути дуже високими особами, адже деколи вони падають".

Срила Прабгупада вважає геть инакше:

"Щирий духовий учитель належить до споконвішного ланцюгу парампари й ані на макове зерня не відступає від настанов Найвищого Пана".
(Бґ, 4.42, пояснення)

22. "Алеж ачар'ї-попередники навіть описують, що нам слід робити у разі збочення духового вчителя зі шляху вірної служби".

Ці ґури-боченці, за яких йде мова, засадничо ніґде (ніколи) не могли бути членами вішного ланцюгу учнівського наступства. Вони були не визволеними душами, а самовповноваженими родинними жерцями, що вдавали зі себе ачар'їв-висвятників. Правдиві речники ланцюгу учнівського наступства ніколи не бочать зі шляху вірної служби:

"Біг – завше Біг, Ґуру – завше Ґуру".
(Наука самоусвідомлення, р.2)

"Якщо ж він лихий, то як він годен стати ґуром?"
(Наука самоусвідомлення, р.2)

"Чистий вірний завжди вільний від лещат маї та її впливу".
(СБ, 5.3.14, пояснення)

"Першорядний вірний ніяк не може впасти".
(Чч, Мадг'я, 22.71)

"Духовий учитель завжди визволений".
(Срила Прабгупада, лист до Тамали Кришни, 21.6.70)

Книжки Срили Прабгупади не містять жодного прикладу бочення зі шляху вірної служби вповноваженого дикша-ґура з нашого ланцюгу учнівського наступства. Аби довести, що ачар'ї падають, инколи наводять приклад Шукрачар'ї. Проте цей приклад геть недоречі, бо Шукрачар'я  ніколи не був уповноваженим членом нашого учнівського наступства. Деколи згадувано випадок з Паном Брагмою та його дочкою. Однак у Сримад-Бгаґаватам-і виразно устійнено, що цей випадок стався перед тим, як Пан Брагма очолив нашу сампрадаю. Коли учень Нітай назвав цей випадок прикладом падіння ачар'ї, Срила Прабгупада був нерадий.

             Акшаянанда:  Я від їдного вірного недавнечко почув, що ачар'я не мусить бути чистим вірним. (…)
Срила Прабгупада:  Хто цей негіда? (…)
             Акшаянанда:  Це казав він, Нітай. Він сказав це наступним чином: Пан Брагма є ачар'єю з Брагма-сампрадаї, прецінь иноді на нього впливає пристрасть. Тому,                                                         виснував Нітай, ачар'я, зважаючи на все, не мусить бути чистим вірним. На позір хибно. (...)
Срила Прабгупада:  Він це вигадав. Тому він негіда. Тому він негіда. Нітай тепер впливач (авторитет)? (…) Вигадав казна-що й теревенить за це иншим. Тому він                                                               побільший негіда. От у чім річ.
(Ранкова прохідка, 10.11.75, Вриндаван)

Срила Прабгупада стверджує, що лише невповноважені ґури захитуються через жінок і багацтво.

Незважаючи на цілковиту відсутність у книжках Срили Прабгупади прикладів бочення щирих ґурів, книжка Виділу ҐВиМ містить аж цілий розділ за те, що має чинити учень по боченні свого ґура! На початку розділу пише, що слід визнати "поточну ланку" та не "перестрибувати" над неї. Прецінь "перестрибують" власне творці книжки шляхом наведення висловів численних ачар'їв-попередників та спроб устійнити засади, яких ніколи не навчав Срила Прабгупада.

Ґури, описані цими ачар'ями-попередниками, ніколи не могли бути щирими членами парампари:

"Нарада Муні, Гаридас Тгакур та подібні ачар'ї, зумисне вповноважені на поширення слави Пана-Бога, не можуть впасти на речовий (матеріяльний) щабель".
(СБ, 7.7.14, пояснення)

Власне, за призводом ҐВиМу видко, яку небезпеку становить "перестрибування" над ачар'ю, зокрема, через розділ "Перевисвячення" (ця назва жодного разу не вживана ні Срилою Прабгупадою, ані будь-ким з ачар'їв-попередників). Розділ ҐВиМ-у "Запитання й відповіді" (ҐВиМ, стор. 35, запитання 4) пише за умови, що дозволяють відкинути ґура та вчинити "перевисвячення". Далі йде "пояснення":

"На щастя, це потаємне питання з’ясував нам Срила Бгактивінода Тгакур у своїй "Джайва-дгармі" та Срила Джива Ґосвамі у своїй "Бгакті-Сандарбзі".
(ҐВиМ, стор. 35)

Шкода, що вислів "на щастя" тут означа наступне: "Оскільки Срила Прабгупада не визнав конче потрібним окреслити наші вчинки в разі бочення ґура, то ми маємо право перестрибнути над нього та звернутися до всіх цих ачар'їв-попередників". Але Срила Прабгупада казав, що його книжки містять все потрібне нам знання щодо духового життя. Чому ми запроваджуємо речі, ніколи не згадані нашим ачар'єю?

23. "Хіба погано радитися з ачар'ями-попередниками?"

Ні. Допоки ми не вживаємо їх на те, щоби додати нові засади, за які не згадував наш власний ачар'я. Гадка за те, що справжній духовий учитель здатен бочити, геть суперечить цілому вченню Срили Прабгупади. Як з'ясовано у виданій Виділом книжці, яка пише за "споконвішний стан дживи", ми не маємо права "перестрибувати" над Прабгупаду:

"... ми зобов’язані дивитися на вчення ачар'їв-попередників крізь настанови Прабгупади. Ми не маємо права "перестрибувати" над Прабгупаду й дивитись на нього крізь граняк (призму) вчення ачар'їв-попередників".
(Наш споконвішний стан, стор. 163, друкарня Уповноваженого виділу)

Як можна визнавати новісінькі вченневі засади, ніґде не згадані Срилою Прабгупадою, глядя на нього "крізь граняк вчення ачар'їв-попередників"? 

Хай навіть тлумачення Виділу в ҐВиМі, сперте на праці ачар'їв-попередників, поправне (вірне), ми, втім, не повинні зуживати його на переиначення чи додавання будь-чого до вчення Срили Прабгупади. Срила Нарагарі Саракара виразно з'ясовує це у двох віршах Срі-Кришна-Бгаджанамрит-и. Творці ҐВиМу мусіли б перестерегти нас цими віршами, бо свою думку вони уґрунтували за спомогою инших віршів з цієї ж книжки:

Вірш 48:

"Учень може отримати окремі настанови від иншого великого вайшнава, проте по отриманні цих добрих настанов він має повідомити за них свого духового вчителя. Повідомивши, він повинен вислухати науку свого духового вчителя з відповідним тлумаченням".

Вірш 49:

"… учень, який слухає инших вайшнавів, хай навіть їхні настанови потрібні й поправні, та, не шукавши рівночасно їхнього потвердження в наводі свого духового вчителя, визнає ті настанови свавільно, є поганий учень і грішник".

Насміємо запропонувати поправу книжки ҐВиМ у згоді з викладеними настановами задля духового життя всіх членів Товариства.

24. "Чому Срила Прабгупада не з'ясував, що робити по збоченні ґура зі шляху правди?"

У згоді з останнім наказом Срили Прабгупади, він і в майбутності має бути ґуром-висвятником, уповноваженою поточною ланкою в ланцюгові учнівського наступства. Тож питання за його бочення зі шляху чистої вірної служби навіть не постало:

"Щирий духовий учитель завжди бездомішно й вірно слугує найвищому Богові-Особі".
(ЧЧ, Аді-ліла, 1.46)

У згоді з наукою Срили Прабгупади, ґуру впаде лише за відсутности в нього належних повноважень на висвячення:

"Якщо духовий вчитель не має належних повноважень і відтак свавільно обійняв цю посаду, то його, ймовірно, опанує жадоба зиску чи прагнення збільшити чисельність учнів".
(Нектар вірности, стор. 151)

Бочення ґура – остаточний доказ відсутности в нього належних повноважень від свого ачар'ї-попередника. Та навіть за не-бочення коли-будь всіх ґурів Товариства ми маємо право спитати, хто вповноважив їх висвячувати.

Якщо Виділ визнає досконалу первотвірність (автентичність) витягів, зокрема, вищезгаданого, то йому загрожуватимуть різні неприємні наслідки. Оскільки всі ґури Товариства запевняють, що всі вони рівно вповноважені як частина їдної дружини (адже наказ бути ґурами, буцім даний Срилою Прабгупадою, рівно стосується до них усіх), то бочення багатьох з них ваговито доводить, що "наказ" недобре витлумачено. Якби їх дійсно були вповноважили, жоден би не бочив. Тоді, безперечно, всі вони були би мага-бгаґавати.

"Духовий учитель завжди визволений".
(Срила Прабгупада, лист до Тамали Кришни, 21.6.70)

25. "Потреба в ритвіцтві зникне, заледве їден з учнів Срили Прабгупади дійде верху".

Ця думка, деколи звана "м’яким вченням ритвіків", ґрунтується на тім засновку, що ритвіцтво закладено лише з причини відсутности в часі до відходу Срили Прабгупади учнів відповідної вдачі.

Проте цей засновок вигадано, бо Срила Прабгупада ніколи не казав цього. Нічим не доведено, що ритвіцтво закладено лише через брак людей певної вдачі, тож з появом такої особи устрій слід позбавити чинности. Така думка зумовлює хибний вислід, а саме – ритвіцтво бачиться вторинною чи тимчасовою заміною, а насправді це досконалий задум Кришни. Крім того, колись у певної несумлінної й чарівкої (харизматичної) особи з'явиться можливість, удавши вірність, скасувати ритвіцтво.

Вибудовно (теоретично), коби існували зараз вправні уттама-адгікарі-учні, охочі до перебування в Товаристві, вони мали б додержувати ритвіцтва. Ми допіру зауважили, що нема жодної підстави на те, щоби вправна особа була нещасною, виконуючи наказ Срили Прабгупади.

Їдною з можливих підстав для такого хибного уявлення міг бути навід Срили Бгактисиддганти Ґавдія-Матгові. Срила Прабгупада розповідав нам, що його Ґуру Магарадж прохав створити Уповноважений виділ і казав, що за слушного часу покажеться самоявний ачар'я. Ми знаємо, що ґавдіяматгівці не виконали наказу, й це призвело до згубних наслідків. Дехто з вірних гадає, що нам теж слід виглядати самоявного ачар'ю, й оскільки він може прийти будь-коли, ритвіцтво існує, аби лиш загаяти час.

Що ж до цієї вибудови (теорії), то річ у тім, що навід, залишений Срилою Бгактисиддгантою своїм учням, і навід, залишений Срилою Прабгупадою щодо цієї справи нам, розбіжні. У згоді з наводом Срили Прабгупади, Уповноважений виділ має й далі врядувати над його Товариством, однак він ніколи ніде не казав, що в будущині у МіТУКові дасться чути самоявний ачар'я. Натомість він запровадив ритвіцтво, за якого він зостається ачар'єю "надалі". Вочевидь ми, учні, не повинні "перестрибувати" через Срилу Прабгупаду й виконувати накази Срили Бгактисиддганти.

Коби Кришна відкрив Срилі Прабгупаді, що в його Товаристві небавом зазоріє новий ачар'я, той дав би відповідний навід у своїх останніх настановах. Натомість він наказав поширювати свої книжки й оголосив їх правом на наступні десять тисяч років. І що робити потомному ачар'ї? Срила Прабгупада вже заклав підвалину нашого Руху, покликану справдити всі пророцтва й цілі нашої парампари на решту часу існування санкіртанового Руху. 

Як новий самоявний дикша-ґуру може показатися в Товаристві, коли єдина особа, вповноважена давати дикшу – це Срила Прабгупада?

Деколи пробують довести, що ачар'ям дозволено змінювати умовини, тож новий мітуківський ачар'я має право замінити ритвіцтво. Та хіба перекреслить уповноважений ачар'я безпосередні накази, що їх був залишив ачар'я-попередник своїм послідовникам? Адже такі вчинки зневажать ачар'ю-попередника. Розгублені й нетямущі внаслідок цього послідовники загадуватимуться, чий наказ виконувати.

Зараз по читанні останнього наказу ми збуваємося такого клопоту. Там не згадане "м’яке ритвіцтво". В листі пише – "надалі". Отже, розмови щодо касування ритвіцтва по з’яві нового ачар'ї чи довершеного учня є вигадом, що суперечить виразному наказові. В листі присутнє лише "різке розуміння" ритвіцтва, а саме:

"Допоки існує МіТУК, Срила Прабгупада буде єдиним ґуром-висвятником Товариства".

Таке розуміння погоджене з тим, що Срила Прабгупада сам-один спромігся забезпечити щастя своїй справі (див. Закид 8 "Ви запевняєте в тім, що Срила Прабгупада не виховав чистих вірних").

Оскільки листом від 9-го липня вповноважено лише одинацять першоприділених ритвіків, дехто стверджує, що ритвіцтво слід позбавити чинности по їх смерті чи збоченні від устійнених взірців.

Не слід перебирати міри. Зрештою, в листі від 9-го липня не пише, що тільки Срила Прабгупада приділяє за ритвіків, або-що до переліку теперішніх ритвіків не можна додати нових. Прабгупада заклав такі уряди, як Уповноважений виділ, куди можна вільно додавати чи виключати нових членів за потреби. Це непослідовно - понижати вагу їдного уряду перед иншими рівнозначними. Так є, бо Срила Прабгупада ніґде й не натякав, що підступ (підхід) до ритвіцтва мусить якось різнитися від підступу до инших створених ним урядів.

Цей довід став усенародним, тож ми запрошуємо читача розглянути наступне:

1) Під час промови у Топанзькій ущелині Тамала Кришна Ґосвамі згадав, як перед друком переліку вибраних ритвіків запитав Срилу Прабгупаду за таке:
Тамала Кришна Ґосвамі:  Срило Прабгупадо, це всі, чи бажаєте ще кого долучити?
             Срила Прабгупада:  За потреби запевне буде долучено ще.
(Визнаття Тамали Кришни Ґосвамія, 3.12.80)

Авжеж, смерть чи суттєве збочення кимось із ритвіків від
устійнених взірців можна вважати "потребою долучити ще" нових ритвіків.

2) Лист від 9-го липня надає слову "ритвік" значення "заступник ачар'ї". Уповноважений виділ має цілу повновласть (компетентність) вибирати чи відхиляти урядовця, покликаного заступати Срилу Прабгупаду, з-поміж саньясинів, голів біжниць чи власне виділових. Наразі він затверджує на посаді дикша-ґурів, які, здогадно, є безпосередніми заступниками Самого Найвищого Пана. Як вони здатні аж на такий чин, то вибрати жерців для даття духових імен від Срили Прабгупади для них сама абищиця.

3) Лист від 9-го липня свідчить за намір Срили Прабгупади запровадити ритвіцтво, щоби воно тривало "надалі". Срила Прабгупада дав Уповноваженому виділу найвищий уряд, аби той міг підтримувати й упорядковувати решту створених Прабгупадою урядів, до яких належить і уряд ритвіцтва, покликаний учиняти висвячення. Обов'язок Виділу полягає в тім, аби підтримувати цей уряд шляхом залучення чи вилучення тих чи инших осіб так само, як він вчиняє там, де має повноваження керувати.

4) Ужиток в листах від 9-го, 11-го та 21-го липня слів "наразі", "натепер", "перший перелік" тощо свідчить за можливість доповнення списку. Тому треба запровадити порядок залучення нових ритвіків, хай досі його й не вживали.

5) Намагаючись утямити навід, намагаєшся втямити і його мету. Лист устійнює, що Срила Прабгупада приділив "декого зі своїх старших учнів за "ритвіків" – заступників ачар'ї для відправи першого та другого висвячень", і при тім назвав "наразі" одинацять імен. Повинністю слухняного учня є зрозуміти навід і чинити у згоді з метою запроваджуваного устрою. Цілком розумно, що мета останнього наказу полягає не в тім, щоби майбутні висвячення цілковито залежали від "чолівки", члени якої колись помруть, відтак висвячення в Товаристві припиняться. Вірогіднішою метою було забезпечити дальший тяг висвячень власне відтоді. Тому цей устрій мусить бути чинним, допоки є потреба у висвяченнях. Отже, збільшення кількости "заступників ачар'ї" шляхом залучення "старших учнів" забезпечило б дальший тяг висвячень – мету створення ритвіцтва.

6) Розглянувши це питання вкупі з духівницею Срили Прабгупади, де пише, що всіх потомних керівників нерухомости Товариства в Індії можна вибирати тільки з-посеред висвячених учнів Срили Прабгупади, добре бачимо виразний намір Срили Прабгупади – аби ритвіцтво було чинне протягом тривалого неокресленого часу, а Виділ просто керував би цим перебігом.

Висловивши це, слід визнати повсякчасну ймовірність скасування наказу Срилою Прабгупадою, якби він того побажав. Вище казано, що касувальний наказ мусить бути, принаймні, таким недвозначним і виразним, як і саморуч підписаний лист, яким Прабгупада запровадив ритвіцтво. Для Кришни та Його чистого вірного нема нічого нездійсненного:

                     Новинар:  Наразі Ви Провідник і Духовий Учитель. Хто посяде Ваше місце?
Срила Прабгупада:  Кому Кришна накаже, той і посяде.
(Розмова з новинарем, 14.7.76, Новойорк)

Однак ми вважаємо, що мудріше виконувати накази, одержані від нашого ачар'ї, ніж загадуватись наказами, здогадно даними в майбутності, а чи й гірше – вигадувати власні.

26. "Ритвіківці просто не бажають здатися (віддатися) на ґура".

Ця обвина ґрунтується на тім хибнім розумінні, що здаватися на Духового Вчителя слід лише за його тілесної присутности. Хай так, прецінь тоді жоден безпосередній учень Срили Прабгупади не спроможний зараз на нього здаватися. Здатися на духового вчителя означає виконувати його настанови, а чинити це можна незалежно від його тілесної присутности чи відсутности. Мета МіТУКу – забезпечити належний провід та заохочувати всіх відвідувачів через безмежні шикша-стосунки. Скорення Уповноваженого виділу наказові Срили Прабгупади заохотить инших на більше здання, зрештою, спонукає здатися навіть найзапекліших ритвіківців.

Коби навіть усі ритвіківці й справді затято не бажали здаватися на духового вчителя, це явище не уневажнює наказ від 9-го липня. Здогадне не-здання ритвіківців має спонукати Уповноважений виділ притьма скоритися останньому наказові Срили Прабгупади, принаймні, аби вказати на свою перевагу над ритвіками.

27. "Хто ж провадитиме вірних і загадуватиме їм службу за відсутности дикша-ґура?"

Дикша-гуру присутній - це Срила Прабгупада. Настанови та служба загадуватимуться так само, як і за його присутности – через читання книжок та взаємини з шикша-ґурами й иншими вірними. До 1977-го року мешканець біжниці отримував навід від бгактія-керівника, керівника санкіртани, відвідувачів-саньясинів, кухаря, пуджарія́, голови біжниці тощо. Срила Прабгупада надзвичайно рідко давав навід облично. Він не заохочував таке спілкування, аби зосередитись на письменницькій діяльності. Ми пропонуємо, щоб усе тривало так, як закладено Срилою Прабгупадою.

28. "У трьох місцях Срила Прабгупада каже, що нам потрібен втілений ґуру, а ваша точка зору ґрунтується на тім, що у втіленому гурові нема потреби".

"Тож за нашого найменшого прихилля до Себе Кришна зосередини нашого серця дає необхідний навід, завдяки якому ми здатні помалу поступати (просуватися). Кришна є першим духовим учителем, а по більшім зацікавленні нам слід звернутися до втіленого духового вчителя".
(Срила Прабгупада, відчит за Бґ, 14.8.66, Новойорк)

"Бо Кришна перебуває в серці кожного. Він насправді є духовий учитель, чайтья-гуру. Тож Він приходить, як втілений духовий учитель, аби допомогти нам".
(Срила Прабгупада, відчит за СБ, 28.5.74, Рим)

"Тому Бога звуть чайтья-ґуром, духовим учителем у серці. А втілений духовий учитель – це ласка Божа (…) Він допомагатиме тобі ззовні й зсередини. Ззовні – як утілений духовий вчитель, зсередини – як духовий учитель в серці".
(Срила Прабгупада, розмова, 23.5.74)

Срила Прабгупада ужив вислову "втілений ґуру", коли пояснював, що в зумовленім стані ми не спроможні цілком покластися на провід чайтья-ґура, себто Наддуші. Слід здатися на зовнішній прояв Наддуші. Власне, дикша-ґуру і є цим проявом. Такий духовий вчитель, мешканець духового світу й близький товариш Пана Кришни, втілюється в речовому світі, аби провадити пропащі зумовлені душі. Цей духовий вчитель часто писатиме книжки на речовому папері; проказуватиме на речові звукописи (звукозаписувачі) відчити, чутні речовими вухами. Він здатний залишати речові муртії й навіть речовий Уповноважений виділ, покликаний і далі орудувати всім по тому, як сам учитель опустить цей світ з речової точки зору.

Проте Срила Прабгупада ніґде не вчив того, що втілений духовий учитель має обов'язково бути тілесно присутнім, аби бути ґуром. Як ми допіру показали, в такім випадку нікого не можна вважати його учнем. Якщо ґуру має завжди бути тілесно присутнім, аби давати позасвітнє знання, то зараз по його відході всі його учні мали б "перевисвятитись". І тисячі учнів Срили Прабгупади висвячено без його безпосередньої участи. Прецінь ніхто не заперечує, що вони вдавалися до втіленого духового вчителя, випитували його, здавалися на нього, слугували йому та отримували від нього висвячення. Ніхто не каже, що на підставі наведених трьох витягів їхнє висвячення нечинне.

29. "Чи трапляється зумовлений дикша-ґуру?"

Як ми вже згадували, у книжках Срили Прабгупади є лише їдне місце, де він розбирає вправність дикша-ґура, це триста трицятий вірш двацять четвертого розділу Мадг'ї з Чайтанья-чаритамрит-и, де йдеться власне за дикшу. Там виразно пише, що дикша-ґуру має бути мага-бгаґаватою. Зауважмо, що Срила Прабгупада вживає слів "повинен", "повинен" і "тільки". Годі виразніше підкреслити вагу написаного. Нема жодних витягів, що свідчать за правність зумовлених дикша-ґурів. Воно й недивно, бо инакше проповідь Срили Прабгупади суперечила б ґуру-таттві. Деякі витяги порушають враження, буцім вони схвалюють думку щодо буття невизволених ґурів, однак їх здебільша ділено на два різновиди:

1) Витяги з описами вправности шикша-ґура. Ці витяги наголошують, що бути ґуром так просто, аж діти здатні на це, й переважно дотичні до вислову Пана Чайтаньї "амара аґ'яя".

2) Витяги з описом ходу постання ґуром. У цих витягах переважно вжито слово "стає". Завдяки пильнуванню назнаменованого перебігу вірний поступатиме й набуватиме відповідної вдачі, аби стати ґуром. У такий спосіб він "стає" ґуром. Жоден витяг не пише, що вправність одбутого (моск. состоявшийся) ґура менша за вправність мага-бгаґавати. Витяги просто описують хід.

Ми стисло обрадили це питання, бо тут можна написати окрему працю. Важить те, що воно не стосується безпосередньо до нашої справи – справжнього наказу Срили Прабгупади. Обов'язкове перебування дикша-ґура на рівні мага-бгаґавати не означає обов’язкової чинности в нас ритвіцтва чи запровадження ритвіцтва Срилою Прабгупадою. І навпаки, можливість бути дикша-ґуром за найнижчої вправности не означає відсутність наказу Срили Прабгупади щодо запровадження ритвіцтва. Ми просто маємо розібрати вчинки Срили Прабгупади і діяти у згоді з ними, а не з тим, що Срила Прабгупада міг чи повинен був учинити. Це видання – розвідка щодо достотного останнього наводу Срили Прабгупади.

30. "Срила Прабгупада доручив Уповноваженому виділові провід над Товариством, аби той орудував усім, і Виділ обрав саме такий спосіб висвячення".

1. Срила Прабгупада ніколи не доручав Уповноваженому виділові змінювати будь-який уряд (систему керування), запроваджений ним особисто:

"Ухвалено: Його Божа Ласка А.Ч. Бгактиведанта Свамі Прабгупада доручив створеному Ним Уповноваженому виділові заступати Його у здійсненні відповідального проводу над Міжнароднім товариством на усвідомлення Кришни, щодо якого Він є Надавцем-Ачар'єю та найвищим впливачем. Уповноважений виділ кладе Його Божий навід своїм життям і душею й визнає свою цілковиту залежність од Його ласки всіма сторонами. Уповноважений виділ не має инших завдань і цілей, крім виконання ласкаво даного Ним наводу та ховання й поширення Його Вчення  по цілім світі в його первиннім вигляді".
(Визнака Уповноваженого виділу, Постанова ч.1, нарада виділових у 1975-ім році)

"Порядок керування мусить залишатися таким, як зараз, а змінювати що-будь нема потреби".
(Срила Прабгупада, духівниця, 4.6.77)

2. Ужиток ритвіцтва на проведення висвячень у Товаристві – це вибір Срили Прабгупади. Повинність Уповноваженого виділу – забезпечити постійну чинність ритвіцтва, а не касувати його та запроваджувати натомість свій власний спосіб висвячень, поглиблюючи своє власне вчення:

"Взірців, що я їх вам допіру дав, завжди додержуйте через усталений порядок. Не запроваджуйте новини, нічого не створюйте й не вигадуйте, бо це занапастить справу".
(Срила Прабгупада, лист до Бала Мардана й Пушти Кришни, 18.9.72)

"Зараз я уповноважив Виділ підтримувати зразковий рівень нашого Товариства на усвідомлення Кришни, тож ви, виділові, мусите добре пильнувати. Я вам дав цілий навід у своїх книжках".
(Срила Прабгупада, лист до Сатсварупи, 13.9.70)

"На початку я приділив дванацять виділових за керівників дванацяти теренів на оруду, прецінь ви все переиначили просто за обопільною згодою, тому я не знаю, що це таке".
(Срила Прабгупада, лист до Рупануґи, 4.4.72)

"Що станеться по моїм відході, невже Виділ усе занапастить?"
(Срила Прабгупада, лист до Гамсадутти, 11.4.72)

Уповноважений виділ повинен чинити виїмково у встановлених Срилою Прабгупадою межах. Нам болить будь-яка неслава керівництва, що заступає Срилу Прабгупаду, оскільки Срила Прабгупада бажав, аби всі співпрацювали під його проводом.

Співпрацюймо у згоді з останнім наказом Срили Прабгупади.

Висновок

Сподіваємося, що тепер читач краще розуміє вагу останнього наказу Срили Прабгупади щодо потомних висвячень у Товаристві. Якщо окрема ділянка нашого видання когось уразила, ми перепрошуємо, ми не хотіли нікого вразити.

На початку цієї книжки ми наголосили, що ми цілковито певні безнамірности (моск. непреднамеренности) здогадних помилок, тож не варто марнувати натхнення на обвини. По відході ачар'ї часто стається неряд. З огляду на те, що рухові на усвідомлення Кришни назнаменовано існіти протягом, принаймні, дев’ятьох з половиною тисяч років, дев’ятнацять років неряду – це дуже мало. На часі втямити й розібрати хибні вчинки, відтак полишити минувшину та розпочати спільну працю на поліпшення Товариства.

Ймовірно, вважатимуть за потрібне обрадити дбайливе та поступове запровадження ритвіцтва. Здогадно, воно буде чинним поряд численного ачаронаступства протягом короткого застереженого часу, аби кого не потурбувати й не напружити. Ймовірні прасунки (моск. беспокойства) треба ретельно дослідити та обміркувати. Тямлячи на нашу мету – відновлення чинности останнього наказу Срили Прабгупади, – ми маємо взаємно зважати на наші почуття. Нам слід поставитись до вірних уважно і дбайливо, давши їм час призвичаїтись. Коби запропонувати широкий обсяг дій з послідовним викладом вчення й настанов Срили Прабгупади щодо ґурів і висвячень, тоді, ми впевнені, все можна змінити досить швидко, без прасунків і ворожости.

Погодивши, що ритвіцтво – шлях уперід, потребуватимемо деякого часу на поступове зникнення наявної обопільної ворожнечі. Варто створити двом сторонам умови для обопільного відпочинку та налагоджування приязних стосунків. На жаль, зараз присутня певна недійшлість (моск. незрелость) як з боку ритвіківців, так і з протилежного боку. Коби ми були старшими учнями на час відходу Срили Прабгупади, то навряд учинили б инакше чи краще. Запевне, ми вчинили б гірше.

Ми знаємо, що численні вірні з Товариства не мали змоги докладно спізнатися з ритвіцтвом. На жаль, більшість написаних ритвіківцями книжок відваблива, бо в них повно особових нападів, а вчення - дещиця. На нашу думку, найкраще буде, якщо сам Виділ рішить про цю справу. Ми певні, що за наявности достотних відомостей ціле питання буде вирішено добре і вчасно. Бажано, щоб так і сталось, аби не довелося змінювати що-небудь під нагнітом гурту невдоволених і розіритованих вірних, з-поміж кого дехто, ймовірно, матиме спонуки, не цілком узгоджені з останнім наказом Срили Прабгупади.

Звісно, ми теж підлягаємо впливові чотирьох недоліків зумовлених душ, тому поставимося до осуду чи зауваг свідомо. Ми написали цю книжку, сподіваючись обради, яка б надихнула нас на те, щоби ухвалити рішення в їдній із найпередержаніших і найскладніших справ Товариства, що була виникла по відході Срили Прабгупади. Будьте ласкаві й вибачте наші ймовірні зневаги. Слава Срилі Прабгупаді.

Тільки Срила Прабгупада годен об’єднати нас.


Хто такий ритвік?

Назву "ритвік" часто хибно тлумачать, як:

1) маловажний священик, що має певне завдання й бездумно дає духові ймення;

2) дикша-ґуру-початківець, що обіймає посаду ритвіка, допоки не набуде потрібної вдачі, щоби висвячувати від свого імени.

Порівняймо ці визнаки ритвіка з даним йому Срилою Прабгупадою обов'язком:

Визнака 1). Посада ритвіка надзвичайно відповідальна. Це очевидно, бо Срила Прабгупада зумисне вибрав одинацять вірних, які вже довели, що здатні відповідати за втілення його справи. Він не брав ці ймення з повітря. Приміром, незважаючи на те, що їхні повинності були переважно поточною щоденною працею, вони також мусіли помічати нехтування обов'язковими взірцями, яких охочі висвятитись мають пильнувати. Праця правоохоронця теж складається переважно з виконання щоденних обов’язків, бо більшість громадян законопокірні, проте він часто найперший дізнається за вчинення злочину. Срила Прабгупада осібно наполягав на тім, що висвячення може відбутися лише за умови доведення учнем поважности своїх намірів. Учень мав принаймні протягом півроку щодень повторювати шіснацять кіл джапи, пильнувати чотири впорядкувальні засади, читати Прабгупадові книжки тощо. Як раптом голова біжниці нарає ритвікові висвячувати учнів, які не виконують бодай їдну з перелічених вимог, то ритвік має право скасувати висвячення. Отже, ритвік забезпечує заховання (збереження) взірців усередині Товариства такими, якими вони були за дня відходу Срили Прабгупади з планиди.

Звісно, ритвік має сам пильнувати всіх устійнених взірців та бути, відповідно, вправним шикша-ґуром. Не знати, чи повинен ритвік мати шикша́-взаємини з висвячуваними. Або так, або ні. Вірний на цій посаді має два окремих обов’язки – обов’язки ритвіка й обов’язки шикша-ґура, які инколи збігаються. За присутности Срили Прабгупади нові висвячувані не завжди виділи свого теренового ритвіка. Одночасно ми не бачимо підстави на те, щоби  ритвікові не зустрітися з висвячуваними вірними й навіть відправити обряд висвячення, попередньо погодивши це з місцевим керівництвом біжниці.

Визнака 2). Як ми нераз писали, аби взяти собі учнів, слід бути цілком уповноваженим мага-бгаґаватою. Перед відходом Срила Прабгупада заклав такий устрій, що заказує будь-кому, крім нього, висвячувати учнів у Міжнароднім товаристві на усвідомлення Кришни. Отже, ніхто не має жодних повноважень ні зараз, ні в будущині висвячувати в межах Товариства від себе – лише від Срили Прабгупади. Навіть ставши мага-бгаґаватою, ритвік чи будь-хто мусить додержувати ритвіцтва, якщо бажає й далі перебувати в цім Товаристві. 9-го липня 1977-го року нам віддано останній наказ, де не пише нічого про потомні перетворення ритвіків на дикша-ґурів.

Яка їхня робота, й як їх обирають:

а) Ритвік визнає висуванця учнем, дає висвячуваним духові ймення, начитує щаблівки й у разі другого висвячення дає ґаятрі-мантру. Все це він робить від імени Срили Прабгупади (див. лист від 9-го липня в Додатках). Такий порядок обрав Срила Прабгупада – присутність відповідальних вірних, що наглядають за перебігом висвячення та додержанням взірців Товариства. Ритвік перевірятиме всі описи висуванців, надіслані головами біжниць, аби впевнитися у додержанні майбутніми учнями всіх вимог вірного слугування.

б) Ритвік – це священик, тож він мусить бути вправним рахманом (брагманом). Обиравши ритвіків, Срила Прабгупада найперше пропонував "старших саньясинів", хоч не-саньясинів обирав також (див. обраду 7-го липня 1977-го року в Додатках). Обрані ритвіки були відповідальною старшиною, покликаною забезпечити безперешкодні висвячення по цілім світі.

в) Майбутніх ритвіків може обирати Уповноважений виділ. Виділові вільно вибирати чи відкликати майбутніх ритвіків сливе у той спосіб, в який зараз він вибирає чи відкликає дикша-ґурів Товариства. Безперечно, такі дії перебувають у межах повноважень, що їх Виділові дав Срила Прабгупада, бо Виділ має право перевіряти стан навіть і вищих посадовців (саньясинів, теренових писарів тощо). Те, що Уповноважений виділ може долучати нових ритвіків, припускав був і Тамала Кришна Ґосвамі (див. Визнаття Тамали Кришни Ґосвамія в Додатках).

Тож огулом ритвіцтво працюватиме достоту так, як і за присутности на земній кулі Срили Прабгупади. Взаємини між різними сторонами зоставатимуться незмінними порівняно з коротким чотиримісячним відрізком у 1977-му році. Як Срила Прабгупада виразно устійнив у другому розділі своєї духівниці,

"Порядок керування мусить залишатися таким, як зараз, а змінювати що-будь нема потреби".



Виписи з книжок, листів і розмов Срили Прабгупади

Чи повинен ґуру бути присутнім тілесно?

"Тілесна присутність неістотна. У житті треба проводитись присутнім позасвітнім гуком, одержаним від духового вчителя. Тоді наше духове життя вдасться. Якщо розстання зі мною тяжке для вас, притуліть мої зображення на сидіння, це надихатиме вас".
(Лист Срили Прабгупади до Брагмананди й инших учнів, 19.1.67)

"Однак весь час пам’ятай: я завжди поруч. Ти весь час думаєш за мене, а отже, й я також весь час думаю за тебе. Хоч ми й не поряд тілесно, прецінь духово не відлучені. Тож ми завжди маємо дбати лише за цю духову злуку".
(Лист Срили Прабгупада до Гаврасундари, 13.11.69)

"Маємо злучатися за спомоги бриніння (вібрації), а не тілесної присутности. Осьде справжня злука".
(Срила Прабгупада, відчит, 18.8.68, Княжа Гора, Канада)

"Є два сприйняття присутности: тілесне сприйняття й голосове сприйняття. Тілесне сприйняття дочасне, тимчасом як голосове – вішне. (…) Коли ми чуємось відлученими від Кришни чи духового вчителя, нам слід просто згадати їхні слова й настанови, й відчуття розлуки минеться. Така злука з Кришною та духовим учителем має бути на рівні бриніння, а не на рівні тілесної присутности. Осьде справжня злука".
(Знесення до свідомости Кришни, розділ 4)

"Хоча з погляду речового (матеріяльного) сприйняття Його Божа Ласка Срила Бгактисиддганта Сарасваті Тгакура Прабгупада опустив цей речовий світ останнього грудневого дня 1936-го року, я досі вважаю, що Його Божа Ласка завжди поруч мене у вигляді своїх слів, ванію. Можна злучатись у два способи: за спомоги ванію чи вапа. Вані означає слова, а вапу – тілесну присутність. Тілесна присутність часом є, часом нема, проте вані існує вішно. Тому слід скористатися ванієм, а не тілесною присутністю".
(Чч, Антья, висновок)

"Ми повинні схіснувати з ванію, а не з тілесної присутности".
(Лист Срили Прабгупади до Шучідевідасії, 4.11.75)

"Я зостануся вашим особистим провідником незалежно від моєї тілесної присутности чи відсутности достоту так, як і сам перебуваю під проводом мого Ґура Магараджа".
(Срила Прабгупада, розмова, 14.7.77, Вриндаван)

"Часом люди хибно вважають, що спілка з особами, які вірно слугують, позбавить їх можности поліпшити свої грошові справи. Аби позбутися цих сумнівів, тут пише, що об'єднуватися з визволеними особами  безпосередньо, тілесно, не треба, а дізнаватися за скруту життя слід за допомоги знання та послідовного мислення".
(СБ, 3.31.48, пояснення)

"Я завжди поруч, хай моя тілесна відсутність не стає тобі на заваді".
(Лист Срили Прабгупади до Джаянанди, 16.9.67)

           Парамананда:  Срило Прабгупадо, ми завше надвиразно чуємо вашу присутність. Лише завдяки Вашому наводу й настановам. Ми завжди зосереджені на
                                            Ваших настановах.
Срила Прабгупада:  Дякую. То справжня присутність. Тілесна присутність не важить.
(Срила Прабгупада, розмова, 6.10.77, Вриндаван)

"Ти пишеш, що прагнеш знову схіснувати зі щастя злуки зі мною, та чому ти весь час запоминаєш, що завжди злучена зі мною? Коли ти допомагаєш мені виконувати моє призначення, я завжди думаю за тебе, а ти думаєш за мене. Осьде справжня злука. Так само я щомиті думаю за свого Ґура Магараджа, бо докладаю всієї снаги до служби йому, хай тілом його тут і нема. Я переконаний, він допомагає мені своїми духовими благословенствами. Злучаються у два способи: тілесно й через навід (вказівки). Тілесна злука не має такої ваги, як навідницька".
(Лист Срили Прабгупади до Ґовіндадасії, 18.8.69)

"Моє ж благословенство не потребує моєї тілесної присутности. Якщо ти там повторюєш Гаре-Кришна-мантру, пильнуєш мої настанови, читаєш книжки, заживаєш тільки Кришна-прасадаму тощо, то це неможливе, щоб ти не отримав благословенства Пана Чайтаньї, чиє завдання я виконую що мога".
(Лист Срили Прабгупади до Бала Кришни, 30.6.74)

"Хто викохав незламну віру в Пана й духового вчителя, той здатен втямити Святе Письмо, яке розпукнеться перед ним". Тож прав так і далі, й доспієш у духовім житті. Хай навіть тілом я не буду поруч тебе, я переконаний, що тобі вдасться виконувати свої духові обов'язки, передбачені свідомістю Кришни, за умови пильнування вищезгаданих засад".
(Лист Срили Прабгупади до Субали, 29.9.67)

"Отже, хай речове тіло відсутнє, проте є бриніння, яке слід брати за присутність духового вчителя; бриніння (вібрація). Почуте від духового вчителя є живе".
(Лист Срили Прабгупади, 13.1.69, Янголів)

       Реватинандана:    …иноді духовий вчитель дуже далеко. Він може бути в Янголові. А хтось відвідує гамбурську біжницю й загадується, як його догодити
                                              духовому вчителеві.
Срила Прабгупада:   Просто керуйся його настановами. Духовий учитель перебуває поруч тебе у своїх словах. Приміром, мій духовий учитель не є на цій планиді тілом,                                                     проте я злучений з ним через його слова.
(Срила Прабгупада, відчит, 18.8.71)

"Так само, коли я виконую свою працю, мій Ґуру Магарадж, Бгактисиддганта Сарасваті, поруч мене. Хай тут нема його тіла, проте за кожного мого вчинку він поруч. Служба слову вчителя переважує службу його речовому тілові".
(Срила Прабгупада, розмова, 27.5.77)

"Це зветься праката, присутній тілом. Є й инше слово - апраката, відсутній тілом. Однак це не значить, що Кришна мертвий чи Біг мертвий. Не важить, праката чи апраката; присутній тілом чи відсутній тілом – не має значення".
(Срила Прабгупада, відчит, 11.12.73, Янголів)

"Отже, з духового погляду питання розлуки не постає, хоча між нашими тілами може бути величезна відстань".
(Лист Срили Прабгупади до Ш'ямадасії, 30.8.68)

"Я прибув до вашої країни поширювати дані за свідомість Кришни, а ви допомагаєте мені в моїй справі. Хоч мого тіла нема там, душею я завше поруч вас".
(Лист Срили Прабгупади до Нандаранки, Кришнадевії, Субали й Уддави, 3.10.67)

"Насправді ми не розлучені. Є два різновиди присутности: вані й вапу. Вапу – це тілесна присутність, а вані – присутність у бринінні, але це те саме".
(Лист Срили Прабгупади до Гамсадутти, 22.6.70)

"Отже, за відсутности тілесного прояву духового вчителя більшої ваги набуває ванісева. Може видатися, що мій духовий учитель, Сарасваті Ґосвамі Тгакур, тілом відсутній, проте я ніґде не чуюся відлученим від нього, бо слугую його настановам".
(Лист Срили Прабгупади до Карандгари, 22.8.70)

"Я теж не чуюся відлученим від свого Ґура Магараджа. Коли я слугую йому, його зображення досить опоживляють мене. Служба слову вчителя переважує службу його тілові".
(Лист Срили Прабгупади, 19.7.70)


Пильнуйте настанов, а не тіла

"Що ж до моєї особистої злуки з ґуром, то я стрічався з моїм Ґуром Магараджем лишень чотири-п’ять разів, проте ніґде не розлучався з ним, навіть на мить. Я ніколи не чувся відлученим від нього, бо проводжуся його настановами. Дехто з моїх гіндуських духових братів мав постійну особисту злуку з Ґуром Магараджем, проте вони нехтують його наводом. Немов блощиця на нозі в гетьмана. Блощиця може вельми пишатися своєю посадою, але здатна лише вкусити гетьмана, позатим ніц. Особиста злука не має тої ваги, як злука шляхом служби".
(Лист Срили Прабгупади до Сатьядгани, 20.2.72)

"З духового погляду нема відмінности між з’явою в цей світ та виходом з нього… чи з’ява, чи відхід – нема відмінности з духової точки зору. Хоч нині день відходу Ома Вишнупади Срі Сримада Бгактисиддганти Сарасватія Тгакура, й ми чуємо розлуку, для журби нема підстав".
(Срила-Прабгупада, відчит, 13.12.73)

"Мій Ґуру Магарадж буде надзвичайно радий з вас… думка, що він помер, і його вже нема – хибна. Це не духове розуміння… Він бачить. Я ніколи не чуюся самотнім".
(Срила Прабгупада, відчит, 2.3.75)

"Вані переважає вапу".
(Лист Срили Прабгупади до Тушти Кришни, 14.12.72)

"Звісно, я дуже втішений тим, що ви так погіншливо (успішно) розвиваєте свій осередок, а всі вірні чують присутність свого духового вчителя, виконуючи його настанови, хай тілом він вже не присутній, - то якслідний дух".
(Лист Срили Прабгупади до Карандгари, 13.9.70)

"Слова духового вчителя здатні пройняти серце страдника та втулити туди позасвітнє знання, яке єдине здатне згасити пожежу речового існування".
(СБ, 1.7.22, пояснення)


"Є два слова: вані й вапу. Вані – це слова, а вапу стосується до речового тіла. Вапу має кінець. Речове тіло зруйнується, це його властивість. А якщо ми проводимося ванієм, словами духового вчителя, то наша вірна служба буде надстійкою… якщо ви завжди ретельно виконуєте настанови, то надхнення завжди буде з вами. То є духове розуміння".
(Срила Прабгупада, відчит, 2.3.75)

"Тому ми маємо більше уважати на гукове бриніння Кришни чи духового вчителя".
(Срила Прабгупада, відчит, 18.8.68, Княжа Гора)

"Ніколи не думайте, що мене нема поруч вас. Тілесна присутність несуттєва; присутність у зверненні (чи слуханні)  - то щире спілкування".
(Лист Срили Прабгупади до учнів, 2.8.67)

"Отриманню духового знання ніколи не завадять жодні речові умови".
(СБ, 7.7.1, пояснення)

"Могутність позасвітнього звуку ніколи не в'яне, хай навіть джерело його на позір відсутнє".
(СБ, 2.9.8, пояснення)

"Учень та духовий вчитель ніколи не відокремлені, бо вчитель товаришує з учнем, допоки учень пильнує настанов духового вчителя. Це називається злукою ванієвою (словесною). Тілесна присутність називається вапу. Допоки духовий учитель присутній тілом, учневі слід служити речовому тілові духового вчителя; коли ж духовий учитель припиняє тілесне існування, учневі слід служити настановам духового вчителя".
(СБ, 4.28.47, пояснення)

"Якщо нема нагоди слугувати духовому вчителеві безпосередньо, вірному варто слугувати йому через пам'ятання його настанов. Між настановами духового вчителя та властиво ним нема відмінности. Тому за відсутности духового вчителя учневі слід пишатися його словами".
(Чч, Аді-ліла, 1.35, пояснення)
́

"Він жиє вішно у своїх святих настановах, і його послідовник жиє з ним".
(СБ, передмова)

"Той блудить, хто за смерть вайшнава судить, адже в гукові життя трива!"
(Бгактивінода Тгакур)

"Так, захват від розстання з духовим вчителем переважує навіть захват від зустрічі з ним".
(Лист Срили Прабгупади до Джадуранки, 13.1.68)

"Заступник Кришни - такий самий, як Кришна. Приміром, Кришна здатний бути в мільйонах місць воднораз. Так само й духовий учитель спроможний бути, хоч де учень схоче. Духовий вчитель – засада, а не тіло. Приміром, далебачення (телебачення) доступне для споглядання в тисячах місць завдяки засаді телетрансляції".
(Лист Срили Прабгупади до Малатії, 28.5.68)

"Найліпша служба Кришні та духовому вчителеві у дусі розстання; безпосередня служба деколи небезпечна".
(Лист Срили Прабгупади до Мадгусудани, 30.12.67)


Досить самих книжок

                     Учень:   Срило Прабгупадо, яким чином дістати настанови за Вашої відсутности? Приміром, щодо запитань, які, ймовірно, виникнуть…
Срила Прабгупада:   А, запитання… Відповіді є в моїх книжках.
(Ранкова прохідка, 13.5.73, Янголів)

"Тож уживай цілий вільний час на докладне вивчення моїх книжок. Відтак отримаєш відповіді на всі свої запитання".
(Лист Срили Прабгупади до Упендри, 7.176)

"Як є змога піти до біжниці, то скористайтесь нагодою відвідати її. Біжниця - це місце, де кожен дістає спромогу вірно послужити безпосередньо Найвищому Панові Срі Кришні. Одночасно вам варто щодня читати мої книжки, тоді ви отримаєте відповіді на всі свої запитання й міцний ґрунт у свідомості Кришни. У такий спосіб ваше життя стане досконалим".
(Лист Срили Прабгупади до Мудрослава Сейлемона, 22.11.74)

"Кожен з вас мусить читати наші книжки принаймні двічі на день – щоранку й щовечора, й відповіді на ваші запитання постануть саморушно".
(Лист Срили Прабгупади до Рандгіра, 24.1.70)

"У моїх книжках вчення свідомости Кришни з'ясовано до решти, тож як чогось не розумієш, просто читай їх спотонову. У щоденному читанні тобі відкриється знання, й таким чином твоє духове життя поступатиме".
(Лист Срили Прабгупади до Багурупадаса, 22.11.74)

Срила Прабгупада:   Навіть коротка злука з чистим вірним означає найбільше уремення (моск. удача)! (...)
       Реватинандана:   Чи
пощастить так само й по читанні слів чистого вірного?
Срила Прабгупада:   Так.
       Реватинандана:   І незначна злука з Вашими книжками має такий вислід?
Срила Прабгупада:   Звсно, вислід потребує обопільности. Щоб отримати його, мусово сильно прагнути.
(Хатня розмова, 13.12.70)

           Парамагамса:   Моє запитання наступне: Чистий вірний пояснив Бгаґавад-ґіту, а дехто, ніколи не бачивши цього чистого вірного в його речовому тілі, позатим                                                           читав ці пояснення; чи це те саме? 
Срила Прабгупада:   Так. Ви можете злучитися з Кришною читанням Бгаґавад-ґіти. А святі люди пояснили й розтлумачили її. Тож яка труднація?
(Ранкова прохідка, 11.6.74, Паризів)

"Тож не скажу вам новини. Все, що мав сказати, я вже сказав у своїх книжках. Наразі майте це на увазі та продовжуйте свої намагання. Моя присутність чи відсутність не важить".
(Срила Прабгупада, промова по прибутті, 17.5.77, Вриндаван)



Срила Прабгупада – наш вішний ґуру

               Новинар:   Що буде з Рухом свідомости Кришни у Злучених Державах Америки по вашій смерті?
Срила Прабгупада:
  Я ніколи не помру.

                              Вірні:
  Джая! Гарибол! (сміх)

Срила Прабгупада:  
Я житиму в своїх книжках, а ви будете з них користати.
(Новинарське віче, Святофранківськ, 16.7.75, підкреслення додане)

                     Гіндуска:    …правда, що духовий учитель зостається провідником навіть по смерті?
Срила Прабгупада:   Так-так. Як Кришна провадить нас, так провадитиме й духовий вчитель.
(Срила Прабгупада, відчит, 3.9.71, Льондон)

"Вішна злука між учнем і духовим вчителем постає в той день, коли учень починає слухати".
(Лист Срили Прабгупади до Джадуранки, 4.9.72)

"Вплив чистого вірного показується наступним чином: як хтось, мавши невелику віру, приходить злучитися з ним, то отримує можливість слухати за Бога з ваговитого Святого Письма, такого, як Бгаґавад-ґіта та Сримад-Бгаґаватам. (...) Це перший щабель злуки з чистими вірними".
(Нектар вірности, розділ 19, видання 1977, виправлене)

"Це не пересічні книжки. Це записана служба Божа. Всяк читач слуха".
(Лист Срили Прабгупади до Рупануґадаса, 19.10.74)

"Щодо парампаровости, то не варто дивуватися на великі проміжки. (…) Ми мусимо дібрати видатного ачар'ю та йти за ним".
(Лист Срили Прабгупади до Даянанди, 12.4.68)

                     Нараяна:   Отже, ті учні, що не мають змоги бачити Вас чи говорити з Вами…
Срила Прабгупада:   То він каже за вані й за вапу. Хай ви не бачите його тіла, та є його слова, вані.
                     Нараяна:   Тільки як вони дізнаються, що догодили Вам, Срило Прабгупадо?
Срила Прабгупада:   Якщо ви дійсно керуєтеся словами ґура, це означає, що він радий з вас. Якщо ж не керуєтеся, то як він може тішитися?
                        Судама:   Не тільки так, адже Ваша ласка скрізь, і якщо ми, як ви раз казали, скористаємося цією можністю, то відчуємо вислід.
Срила Прабгупада:   Так.
             Джаядвайта:   І якщо ми віримо в слова ґура, ми працюватимемо саморушно.
Срила Прабгупада:   Так. Мій Ґуру Магараджа пішов у 1936-ім році, а я заклав цей Рух у 1965-ім, за тридесять років. То й що? Я перебуваю
у ґура в ласці . Це вані.                                                            Хай ґуру й не присутній тілом, та як ви проводитесь ваном, вам допомагають.
                         Судама:   Отже, нема й мови за жодне розстання, допоки учень виконує настанови ґура.
Срила Прабгупада:   Так. Чакгу-дано-діло-джей. Який наступний рядок?
                         Судама:   Чакгу-дан-діло-джей, джанме джанме прабгу сей.
Срила Прабгупада:   Джанме джанме прабгу сей. І де тут розстання? Хто відкрив вам очі, ваш прабгу життя по житті.
(Ранкова прохідка, 21.7.1975, Святофранківськ)

                           Мадгудвіша:   Чи є можливість для християнина впоратися без допомоги духового вчителя, чи сягне він духового неба, повіривши у слова Йсуса Христа                                                                      й виконуючи його настанови?
             Срила Прабгупада:   Не розумію.
Тамала Кришна Ґосвамі:   Чи спроможний сучасний християнин, без духового вчителя, проте читаючи Біблію та йдучи слідами Йсуса, досягти... 
             Срила Прабгупада:   Читаючи Біблію, ти йдеш за духовим вчителем. Як це - без учителя? Читання Біблії означає, що ти виконуєш настанови Пана Йсуса                                                                                 Христа, що ти йдеш за духовим учителем. Отже, де тут імовірність буття без духового вчителя?
                           Мадгудвіша:   Я мав на увазі живого духового вчителя.
             Срила Прабгупада:   Духовий вчитель – це не питання про… Духовий вчитель вішний. А ти запитуєш за відсутність духового вчителя. Без духового вчителя ти                                                                     не годен існувати на будь-якім щаблі свого життя. Тобі вільно визнати ту чи тамту особу за духового вчителя. Це инша річ.  Як ти                                                                                   кажеш, "читаючи Біблію", і власне читання Біблії означає, що ти йдеш за духовим учителем, якого заступає котрий-небудь жрець чи                                                                               священник у ряді Пана Йсуса Христа.
(Срила Прабгупада, відчит, 2.10.68, Сетлів, ЗДАм, підкреслення додане)

"Ти спитав, чи правда те, що духовий вчитель зостається у речовому всесвіті, допоки всі його учні не ввійдуть до духового світу. Відповідь – так, це є припис".
(Лист Срили Прабгупади до Джаяпатаки, 11.7.69)



Додатки

Лист від 9-го липня 1977-го року



МіТУК
МІЖНАРОДНЄ ТОВАРИСТВО НА УСВІДОМЛЕННЯ КРИШНИ
Надавець-Ачар'я: Його Божа Ласка А.Ч Бгактиведанта Свамі Прабгупада

9 липня 1977 року

До всіх виділових і голів біжниць

Шановні Магараджи та Прабги!

Будь ласка, відберіть мої покірні поклони у ваших стіп. Нещодавно, у буття всіх членів Уповноваженого виділу в Його Божої Ласки у Вриндавані, Срила Прабгупада дав на здогад щодо незабарного приділення Ним декого зі своїх старших учнів за "ритвіків" – заступників ачар'ї для відправи першого та другого висвячень. Його Божа Ласка наразі заквитав одинацять учнів на цю посаду:

Його Святість Кіртанананда Свамі
Його Святість Сатсварупадас Ґосвамі
Його Святість Джаяпатака Свамі
Його Святість Тамал Кришна Ґосвамі
Його Святість Гридаянанда Ґосвамі
Його Святість Бгавананда Ґосвамі
Його Святість Гамсадутта Свамі
Його Святість Рамешвара Свамі
Його Святість Гарикеша Свамі
Його Ласка Бгаґавандас Адгікарі
Його Ласка Джаятиртгадас Адгікарі

Колись голови біжниць листовно пропонували Срилі Прабгупаді висвятити певного вірного. Зараз, по йменуванні Срилою Прабгупадою цих заступників, голови біжниць вільні надалі надсилати пропонови щодо першого й другого висвячень до будь-кого з-поміж цих одинацятьох заступників, найближчого до їхньої біжниці. Розглянувши характеристику, заступники вільні визнати вірного висвяченим учнем Срили Прабгупади, назвавши його духовим іменем, абож, у випадку другого висвячення, наспівавши на щаблівці Ґаятрію так, як це робив Срила Прабгупада. Щойновисвячені вірні є учнями Його Божої Ласки А.Ч Бгактиведанти Свамія Прабгупади, а вищевилічені одинацять старшин заступають його. Коли голова біжниці отримає від цих заступників лист з іменем чи пакунок зі щаблівкою, йому дозволено здійснити в біжниці вогняну яґ'ю, як це чинили передше. Заступникові, який схвалив його чи її для Срили Прабгупади, варто надати ім'я щойновисвяченого учня на заведення до книжки Його Божої Ласки "Висвячені учні".

Сподіваюсь, у вас усе гаразд.

Ваш слуга
(підпис видко у первотворі)
Тамал Кришна Ґосвамі,
писар Срили Прабгупади

Ухвалено                                            

(підпис Срили Прабгупади з первотвору)


Лист від 10-го липня 1977 року




МіТУК
МІЖНАРОДНЄ ТОВАРИСТВО НА УСВІДОМЛЕННЯ КРИШНИ
Надавець-Ачар'я: Його Божа Ласка А.Ч Бгактиведанта Свамі Прабгупада

10 липня 1977 року

Мій любий Гамсадутто Магараджо!

Будь ласка, відбери мої покірні поклони у твоїх стіп. Срила Прабгупада отримав твої листи від четвертого й п’ятого липня й доручив мені відповісти на них.

Срила Прабгупада був дуже радий чути за твоє порядкування у Срі-Ланці, а число справді зацікавлених у свідомості Кришни свідчить за дієвість твоєї проповіді. Його Божа Ласка промовив: "Ти годяща особа, й ти спроможний висвячувати тих, хто до цього готовий. Я приділив тебе за "ритвіка", їдного з одинацятьох заступників ачар'ї для давання висвячень, першого й другого, від мого імени. (Обіжник вислано до всіх голів біжниць і виділових, він містить видрук одинацятьох заступників, обраних Його Божою Ласкою. Висвячені є учнями Срили Прабгупади, і ймення тих, кого ти вважаєш годящими й висвятив у цей спосіб, варто надіслати для занесення до книжки Срили Прабгупади "Висвячені учні". Таким чином, голови біжниць надсилатимуть свої поради щодо висвячення безпосередньо до наближчого заступника, який надасть духове ймення чи наспіває на щаблівці Ґаятрію так, як це чинив Срила Прабгупада.)

Срила Прабгупада всміхнувся, зачувши про вдалий захід, уряджений місцевими мешканцями за участи двох тисяч людей. Почувши, що ти почав раз-у-раз влаштовувати щонедільні бенкети, він промовив: "Ти добрий кухар, тепер вчи инших готувати, як я був навчив тебе".

У відповідь на твоє сповіщення про повільне видання книжок Його Божа Ласка зазначив: "Не журися. Впевнено працюй далі. Обава (затримка) не має значення". Я спитав Прадьюмна-прабга за переклади сингальською, які ти згадав. Він відповів, що "Спів Гаре'Кришна-мантри" перекладено сингальською та відправлено до Бомбею. Ми спробуємо якомога хутчій привезти його тобі. Я не знаю, чи має Ґопал Кришна переклади тамільською, якщо ж має, то я зустрінуся з ним десь за десять днів і перекажу, щоби вислав їх тобі. Ти також можеш написати безпосередньо йому. Прадьюмна каже, що так ти швидше отримаєш цей переклад - він лише одноаркушевий.

Срила Прабгупада був дуже радий дізнатися, що ти збираєшся привезти кількох сриланківських вірних до Маяпуру, й промовив: "Ох, це дуже добре!" Він не відомий, чи є правдивою оповідка Бгактисиддгантових учнів за людину, яка їла щура. Щодо справжнього становища Срі-Ланки, то це є думка окремих людей. Срила Прабгупада рає наразі не знімати це питання привселюдно. Прабгупада також пропонує тобі взяти пряжене масло від Гарія Шаврія. Він каже, що тобі вільно мати п'ятину від того, що Гарі Шаврі відсилає до Індії. Щодо імени, яке тобі вживати - Свамі чи Ґосвамі, - Срила Прабгупада відповів: "Тримайся їдного. Свамі є ліпше".

Твій слуга
(підпис видко у первотворі)
Тамал Кришна Ґосвамі,
писар Срили Прабгупади

Його Святості Гамсадутті Свамієві́
до приручіння (моск. для вручения) за адресою МіТУКу в Кольомбії



Лист від 11-го липня 1977-го року




МіТУК
МІЖНАРОДНЄ ТОВАРИСТВО НА УСВІДОМЛЕННЯ КРИШНИ
Надавець-Ачар'я: Його Божа Ласка А.Ч Бгактиведанта Свамі Прабгупада

11 липня 1977 року

Мій любий Кіртананандо Магараджо!

Будь ласка, відбери мої найпокірніші поклони у твоїх стіп. Його Божа Ласка Срила Прабгупад щойно отримав останній примірник "Духу Бриджабаса" (збірка 4, число 4) й дуже тішиться з нього. Роздивляючись на обкладинку, де Калядрі здійснює вогняну требу, Він промовив: "Лише поглянь на його вид, який він вірний, який вправний". Відкривши першу сторінку, Він задивився на зображення Радги Вриндавани Чандри й промовив: "Вриндавана Бігарі такий чудовий. Скрізь, де є Вриндавана Чандра, жодної загрози нема". До решти заживши насолоди від часопису, Срила Прабгупад промовив: "Його видруковано у їхній власній друкарні. Це надзвичайний поступ". Його Божа Ласка високо поцінував статтю молодого вірного "Як мене випорядкувано (депроґрамовано)". Ця стаття дуже вразила Прабгупада, і Він мовив: "Як хтось зміниться так само, як цей хлопець, то цей рух вдався. Є добрі можливості й сподівання на добре майбуття. Об'єднуйтеся всі та галіться (англ. push on - квапити) з цим рухом безперестань. Тепер я певний того, що він триватиме". Гортаючи часопис, Срила Прабгупад також завважив твою гарну світлину на сторінці "Істаґоштгії" й подарував тобі, добродієві, довгий прихильний погляд, сповнений вдячности за те, як ти зрозумів науку свідомости Кришни. 

Лист, надісланий до всіх голів біжниць та виділових, який ти невдовзі отримаєш, описує перебіг висвячення, що його треба додержувати в майбутності. Натепер Срила Прабгупад найменував одинацять заступників, які висвячуватимуть нових вірних від Його імени. Тобі слід почекати, зак прийде цей лист (первовзір вислано Рамешварі Магараджі на розмноження), а відтак всім особам, що ти їх радив у попередніх листах, вільно висвячуватись.

Його Божа Ласка шанує своє здоров'я як годиться та, що найдивніше, подвоїв Свою перекладацьку працю, наздогнавши подвоєний обсяг продажу книжок. Сподіваюсь, у тебе все гаразд.

Твій слуга
(підпис видко у первотворі)
Тамал Кришна Ґосвамі,
писар Срили Прабгупади

для Його Святости Кіртанананди Свамія́
до приручіння
(моск. для вручения) за адресою МіТУКу в Новій Вриндавані


Лист від 21-го липня 1977-го року


КСБ
КНИЖКОВА СПІЛКА БГАКТИВЕДАНТИ
Надавець
-Ачар'я: Його Божа Ласка А.Ч Бгактиведанта Свамі Прабгупада

21 липня 1977 року

ВСЯ СЛАВА СРІ ҐУРОВІ Й ҐАВРАНЗІ!

Шановні виділові, духові браття, прабги!

Будь ласка, відберіть мої найпокірніші поклони в поросі біля ваших стіп. Слава Срилі Прабгупаді! Щойно дістав кілька листів від Тамала Кришни Магараджа й додаю до цього два листи: 1) остаточну відміну духівниці Срили Прабгупади; 2) перший перелік учнів Срили Прабгупади, приділених на здійснення висвячень для Його Божої Ласки. Цей перелік відіслано також до всіх осередків.

З Тамалових листів можна виснувати, що Срила Прабгупада надпоривний (англ. enthusiastic), незважаючи на тривалу недугу, і перекладає, скільки снаги. Найперше йому піднімають духа звіти з проповіді від виділових і біжниць, взагалі добрі звістки тощо, і Тамал Кришна Магараджа наголосив, що нам усім варто надсилати такі звіти, адже Його Божа Ласка часто запитує: "Які новини?" Опуклий приклад свого настрою Прабгупада показав по отриманні надихущого звіту з проповіді від Гамсадутти Свамія у Срі-Ланці. Срила Прабгупада промовив: "Я хочу поїхати до Срі-Ланки. Я дам ради. У ношах я дам ради поїхати будь-де. Це лиш видається важким. Набреск (моск. отек) зачепив шкіру, але не мою душу".

Набільше Тамал наполягає на тім, що є справжня потреба у щомісячних відвідинах виділових, щоб виконувати особову службу. По нещодавній мові Прабгупади за те, що зараз таке постійне відвідування є надзвичайно важливе, усім виділовим варто подбати за свій приїзд, адже така служба означає не лише важливу працю, яка допоможе полегшити Прабгупаді врядування, а й осібні зустрічі зі Срилою Прабгупадою, розтирання його тіла та инше розмаїте нектарове служіння, а в цілому - є змога для неповторної багаторазової особової злуки, й навіть більша, ніж колись. Оскільки виділових є понад 23-и, то слід зробити так, щоб не минуло жодного місяця без відвідування когось із них Срили Прабгупади.

І наостанок: Срила Прабгупада наставив нового виділового до праці у Північній Індії (з Делієм, але без Вриндавани) – Його Святість Бгактія Чайтанью Свамія. Тамал Кришна Магарадж пояснив, що Срила Прабгупада наставив його, аби заохотити, бо він надзвичайно добре проповідує в Пенджабі. 

Джай, сподіваюсь, у вас усе гаразд, і ви цілковито поринули в проповідь, що надзвичайно тішить Срилу Прабгупаду.

Ваш найнегідніший слуга
(підпис видко у первотворі)
Рамешварадаса Ґосвамі


Лист від 31-го липня 1977-го року




(Лист Тамала Кришни Ґосвамія до Гамсадутти від імени Срили Прабгупади)


МіТУК
МІЖНАРОДНЄ ТОВАРИСТВО НА УСВІДОМЛЕННЯ КРИШНИ
Надавець-Ачар'я: Його Божа Ласка А.Ч Бгактиведанта Свамі Прабгупада

31 липня 1977 року

Мій любий Гамсадутто Магараджо!

Будь ласка, відбери мої найпокірніші поклони у твоїх стіп. Срила Прабгупада доручив мені подякувати тобі за лист від 25-го липня 1977-го року.

У листі ти пишеш, що загадуєшся, чому він такий ласкавий до тебе. Його Божа Ласка зараз відповів: "Бо ти мій справжній слуга. Ти збувся прихилля до доброї, вродливої дружини, і це велике благословенство. Ти правдивий проповідник. Тому я тебе вподобав (далі з осміхом). Деколи ти впертий, та ця риса властива тямущим людям. У тебе добра рілля. Вробляй її, й тобі довірятимуть. Ніхто не стане тобі на заваді. Роби свою справу, продовжуй ритвікувати та дій від мого імени".

Срила Прабгупада уважно слухав часописну статтю, що я читав. Він дуже зрадів: "Ця стаття ширить твою добру славу. Знаменита стаття. Тому часопис дав їй багато місця. Її мусово надрукувати у віснику "Вороття до Бога". Там створено розділ з назвою "Вислови Прабгупади", а твою статтю можна назвати "Вислови учнів Прабгупади". Так, ми надрукуємо цю статтю. Хай читачі вважатимуть шахрая, за якого ти пишеш, телепнем. Я читав статтю й тішився. Я хочу, щоб мої учні частіше озивалися (висловлювались)… мавши належне підґрунтя. Брагма сутра суністгіта, осьде проповідь. Благословляю вас. Всі мої учні рухаються вперід. Ви викликали їх. Вони ж не годні відповісти. Варто запросити цього вченого, доктора Ковура, до з'їзду Сварупи Дамодари "Життя походить з життя". Він здатний дечого навчитися в цьому науковому вічу".

Так, обов'язково відбери певні кошти з "Харчової запомоги" Товариства. Заради твого задуму в Америці збирано кошти й надсилано на розподіл їжі. То є моя пропонова. Коли по їжу приходять триста людей, жартом не відбудешся. Ти випімнув за численні добрі страви. Хотів би зажити їх, та зробити це годі. А втім, я наїдений просто назвами цих потрав. Рано я думав про тебе, а тут - твій лист. (останній уступ неможливо прочитати)

Твій слуга
(підпис видко у первотворі)
Тамал Кришна Ґосвамі,
писар Срили Прабгупади



Духівниця Сри́ли Прабгупа́ди





Триданді Ґосвамі
А.Ч. Бгактиведанта Свамі
Надавець-Ачар'я
Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни

ОСЕРЕДОК: Біжниця Кришни-Балярами
Бгактиведанта Свамі Марг,
Раманареті, Вриндавана, У.П
ДЕНЬ: червень 1977 року

ДУХІВНИЦЯ

Я, Бгактиведанта Свамі Прабгупада, надавець-ачар'я Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни, віродавець (моск. доверитель) видавництва "Книжкова спілка Бгактиведанти" й учень Ома Вишнупади 108 Срі Сримада Бгактисиддганти Сарасватія Ґосвамія Магараджи Прабгупади, бувши у вриндаванській біжниці Срі Кришни-Балярами, складаю мій заповіт:

  1. Уповноважений виділ буде найвищим урядом цілого Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни.

  2. Кожна біжниця є власністю МіТУКу, і керувати нею має виконавчий уряд з трьох керівників. Порядок керування мусить залишатися таким, як зараз, а змінювати що-будь нема потреби.

  3. Власністю в Індії порядкуватимуть наступні керівники-виконавці:

1) Власність у Срі Маяпур-дгамі, Панігатові, Гаридаспурі та Калкуті: Ґурукра Свамі, Джаяпатака Свамі, Бгавананда Ґосвамі й Ґопал Кришнадас Адгікарі.
2)
Власність у Вриндавані: Ґурукра Свамі, Акшоянанда Свамі, Ґопал Кришнадас Адгікарі.
3) Власність у Бомбею: Тамал Кришна Ґосвамі, Ґірирадждас Брагмачарі, Ґопал Кришнадас Адгікарі.
4) Власність у Бгубанесварі: Ґавр Ґовінда Свамі, Джаяпатака Свамі, Бгаґавандас Брагмачарі.
5) Власність у Гайдербаді: Магамса Свамі, Сридгар Свамі, Ґопал Кришнадас Адгікарі, Балі Мардандас Адгікарі.

Наведені відповідальні особи наставлені до живіття. В разі смерти будь-кого з вищеназваних керівників чи його нездатности виконувати свої обов'язки з аби-яких причин решті керівників дозволено наставити керівника чи керівників-наступників за умови, що новий керівник є моїм висвяченим учнем, який пильнує всіх приписів і настанов Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни, викладених у моїх книжках, та що керівників завжди є не менше трьох і не більше п’ятьох на кожну річ власности.

  1. Як надавець, поширювач та упорядник Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни, заказую заставляти, здавати в посесію (оренду), продавати, передавати у вжиток, віддавати чи вивласнювати (моск. отчуждать) будь-яку власність МіТУКу в Індії. Цей наказ заборонено переглядати наново.

  2. Засадничо власність поза межами Індії теж заборонено заставляти, здавати в посесію, продавати, передавати у вжиток, віддавати чи вивласнювати, проте за потреби її можна закласти, здати в посесію тощо, попередньо погодивши ці оборудки з відповідальними за неї виділовими.

  3. Власність МіТУКу поза межами Індії та відповідальні за неї виділові:

    1)
    Власність у Скороді (ориґінальна назва міста англійською - Chicago), Протоці (англ. Detroit) та Ганниній Алтанці (англ. Ann Arbor): Джаятиртгадас Адгікарі, Гарикеша Свамі, Балявантадас Адгікарі.
    2) Власність у Гаваях, Ток’ї, Гавані Пахощів (англ. Hong Kong): Ґуру Крипа Свамі, Рамешвара Свамі, Тамал Кришна Ґосвамі.
    3)
    Власність у Мелбурі, Сидневі (англ. Sydney), південійський (австралійський) хутір: Ґуру Крипа Свамі, Гарі Шаврі, Атрея Риші.
    4) Власність у Британії, Франції, Німеччині, Низовії
    (англ. Netherlands), Гелвещині (англ. Switzerland) та Шведчині: Джаятиртгадас Адгікарі, Бгаґавандас Адгікарі, Гарикеша Свамі.
    5) Власність у Кен’ї, Мавритисі, Південній Африці: Джаятиртгадас Адгікарі, Брагмананда Свамі, Атрея Риші.
    6) Власність у Мексиці, Венезвелі, Бразилії, Коста-Риці, Перуві, Еквадорі, Кольомбії, Чилії: Гридаянанда Ґосвамі, Панча Дравіда Свамі, Брагмананда Свамі.

    7) Власність у Юринові (англ. Georgetown), Ґаяні, Святовоскресінні (англ. Santo Domingo), Святославі (англ. St. Augustine): Аді Кешава Свамі, Гридаянанда Ґосвамі, Панча Дравіда Свамі.
    8) Власність у Ванкувері
    , Сетлові, Берклеві, Даласові: Сатсварупа Ґосвамі, Джаґадишадас Адгікарі, Джаятиртгадас Адгікарі.
    9) Власність у Янголові, Денерові
    , Святовченні (англ. San Diego), Мореставній Косі (англ. Laguna Beach): Рамешвара Свамі, Сатсварупа Свамі, Аді Кешава Свамі.
    10) Власність у Новойорку, Бостоні, Багатій Пристані (англ. Puerto Rico), Гетьмановій Пристані (англ. Port Royal), Святовойславі (англ. St. Louis), святовойславськім хуторі: Тамал Кришна Ґосвамі, Аді Кешава Свамі, Рамешвара Свамі. 
    11) Власність в Ірані: Атрея Риші, Бгаґавандас Адгікарі, Брагмананда Свамі.
    12) Власність у Вашинтонові, Балтиморові,
    Братолюбному (англ. Philadelphia), Княжій Горі (англ. Montreal), Отаві: Рупануґадас Адгікарі, Ґопал Кришнадас Адгікарі, Джаґадишадас Адгікарі. 
    13) Власність у Питові
    (англ. Pittsburgh), Новій Вриндавані, Стрітовім (англ. Toronto), Кивлендові (англ. Cleveland), Бухвалі: Кіртанананда Свамі, Атрея Риші, Балявантадас Адгікарі.
    14) Власність ув Атлясові
    (англ. Atlanta), тенесійськім хуторі, Ґенсові (англ. Gainesville), Маямові, Новозлатанові (англ. New Orleans), місісіпськім хуторі, Юстенові (англ. Houston): Балявантадас Адгікарі, Аді Кешава Свамі, Рупануґадас Адгікарі.
    15) Власність у Фіджі
    ї: Гарі Шаврі, Атрея Риші.

  1. Цим листом засвідчую та потверджую, що вся власність, записана на моє ім'я, рухома й нерухома, вкупі з поточними, ощадними й строковими рахунками у різних щадницях, цілком належить Міжнародньому товариству на усвідомлення Кришни. Спадкоємці та наступники з мого прежнього мирського життя чи будь-які їхні відпоручники не мають жодного права на цю власність, будь-яку її частку чи відсотки за одним нижченаведеним винятком.

  2. Гроші з моїх власних рахунків належать МіТУКові, і МіТУК може витрачати їх на свої потреби, проте я маю декілька строкових (депозитних) витратних вкладок до щомісячної виплати по тисячі рупій членам моєї колишньої сім’ї: дружині, двом синам та двом дочкам. По їхній смерті ці вкладки, відсотки та набутки стануть власністю МіТУКу, й нащадки моєї колишньої сім’ї чи їхні відпоручники (моск. представители) не матимуть права на одержання цих виплат.

  3. Приділяю Ґура Крипу Свамія, Гридаянанду Ґосвамія, Тамала Кришну Ґосвамія, Рамешвару Свамія, Ґопала Кришнадаса Адгікарія, Джаятиртгадаса Адгікарія та Ґірирадждаса Брагмачарія за виконавців духівниці. Я склав духівницю нині, четвертого червня тисяча дев’ятсот сімдесят сьомого року при доброму розумі й притомним бувши, без нагніту й принуки від кого-будь.

Засвідчую:
А.Ч. Бгактиведанта Свамі

Наведена духівниця підписана власноруч Срилою Прабгупадою за присутности Тамала Кришни Ґосвамія, Бгаґавандаса Адгікарія та ще декількох свідків (підписи видко на первописі (ориґіналі)).


Додаток до духівниці


Я, А.Ч. Бгактиведанта Свамі Прабгупада, саньясин, надавець-ачар'я
Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни й видавництва "Книжкова спілка Бгактиведанти", учень Ома Вишнупади 108 Срі Сримада Бгактисиддганти Сарасватія Ґосвамія Магараджи Прабгупади, перебуваючи у вриндаванській біжниці Срі Кришни-Балярами, складаю мій заповіт з наміром розтлумачити дещо в моїй передній духівниці від четвертого червня тисяча дев’ятсот сімдесят сьомого року.

У своїй духівниці від 4-го червня 1977-го року я постановив, зокрема, порядок виплат на кошт Срі М.М. Де, Вриндавана Чандри Де, панни Бгактії Ляти Де та Сриматії Сулурмани Де, народжених від мене у ґригастга-асрамі, а також Сриматії Радгаранії Де, яка була моєю дружиною, як пише у восьмім розділі згаданої духівниці. Поміркувавши над цим розділом, я зрозумів, що маю дещо инший намір. Отож, згідно з цим додатком, Сриматі Радгарані Де до живіття одержуватиме тисячу рупій щомісяця як відсотки з укладки в 120-цять тисяч рупій. МіТУК має зробити таку вкладку на сім років від свого імени у будь-якій щадниці (банку), яку провідники МіТУКу виберуть на власний розсуд. Жоден з її спадкоємців не має права на ці гроші. По її смерті Уповноважений виділ МіТУКу має вжити їх на потреби Товариства.

Для Срі М.М. Де, Вриндавана Чандри Де, панни Бгактії Ляти Де та Сриматії Сулурмани Де МіТУК має створити чотири окремі вкладки по 120-цять тисяч рупій кожна на сім років із щомісячним відсотком не меншим за тисячу рупій, з яких на руки слід видати лише півтретяста (250), а решту, сімсот п’ятдесят рупій, треба перевкласти до окремих нагромаджувальних рахунків на семирічний речінець. Відтак, по закінченні семирічного строку, вказані особи мають придбати за накопичені кошти державні відсоткові зобов’язання чи инші вартісні папери, або строкові вкладки, або нерухоме майно, щоб ці кошти не було втрачено чи змарновано. У випадку знехтування цими умовами будь-ким з указаних осіб керівники МіТУКу власні припинити щомісячні виплати в тисячу рупій такій особі й перелічувати їх до "Доброчинних запасів Бгактиведанти Свамія". Ще раз потверджую, що спадкоємці вказаних осіб не матимуть жодного права на ці кошти, бо їх приділено лише членам моєї колишньої сім’ї до живіття.

Я наставив був кількох виконавців на справдження духівниці від 4-го червня 1977-го року й зараз долучаю до них Джаяпатаку Свамія, мого учня, який перебуває у Срі'Маяпур'Чандродоя-мандирі, район Надія, Західний Бенґал. Доручаю виконавцям моєї духівниці діяти разом чи окремо на виконання своїх обов’язків у згоді з цією духівницею.

Отже, я дещо додав, виправив та змінив у своїй духівниці від 4-го червня 1977-го року. Щодо решти тамта духівниця правдива й залишатиметься правдивою завжди.

Я склав цей Додаток до духівниці 5-го листопада 1977-го року при добрім розумі й притомним бувши, без нагніту й принуки від кого-будь.

Засвідчую:

(підписи видко на первописі)

А.Ч. Бгактиведанта Свамі



Хатня розмова, 22-ге квітня 1977-ий р., Бомбей


Срила Прабгупада: Я сказав до нього: "Ти не годен бути настільки незалежним. Ти добре працюєш, але не будь… Утям собі". Люди скаржилися на Гамсадутту. Ти                                                              відомий за це?
     Тамала Кришна: Я не певен щодо окремих випадків, проте огулом дещо чув…
Срила Прабгупада: У Німеччині. У Німеччині.
     Тамала Кришна: Місцеві вірні.
Срила Прабгупада: Так багато скарг.
     Тамала Кришна: Тоді зміни слушні.
Срила Прабгупада: Ні, будь ґуром, алеж найперше мусиш стати вправним. Відтак ставай ґуром.
     Тамала Кришна: Авжеж, були такі скарги.
Срила Прабгупада: Ти знав?
     Тамала Кришна: Авжеж, чув таке.
Срила Прабгупада: Який пожиток з виховання якогось ґура-негіди?
     Тамала Кришна: Що ж, оцінивши себе та всіх ваших учнів, я виснував, що всі ми зумовлені душі, тож не годні бути ґурами. Може, колись хтось і буде спроможний....
Срила Прабгупада: Хму!
     Тамала Кришна: ...прецінь не зараз.
Срила Прабгупада: Так. Я виберу декількох ґурів. Я скажу: "Ти станеш ачар'єю. Тебе вповноважено". Я чекаю на це. Ставайте ачар'ями всі. Я вийду на
                                           спокій (пенсію). Але треба завершити навчання.
     Тамала Кришна: Має відбутись очищення.
Срила Прабгупада: Так, звісно. Цього бажає Чайтанья Магапрабгу. Амара аґ'яя ґуру ганя (Чч, Мадг'я, 7.128). "Будьте ґурами". (сміється) Прецінь будьте вправні.                                                              Така собі дрібничка - пильнування... 
     Тамала Кришна: А не печатка.
Срила Прабгупада: Тоді нічого не вдасться. Можеш підвозити москаля, прецінь нічого не вдасться. Поглянь на наш Ґавдія-Матг. Кожен хтів стати ґуром, осьде                                                                  маленька біжниця, а в ній - "ґуру". Що це за ґуру? Не видаю книжок, не проповідую, просто дайте щось поїсти... Мій Ґуру Магараджа, було, казав:                                                     "Бурса", місце на їдження й сон. Амар амар ара такана (?) "Бурса". Так він казав.



Хатня розмова, 27-ме травня 1977-ий р., Вриндаван


               Бгавананда: Я відомий, що будуть люди. Будуть такі, що схочуть панувати і вдавати зі себе ґура.
       Тамал Кришна: Було таке багато років тому. Так само гадали й ваші духові брати. Мадгава Магараджа...
               Бгавананда: Ой так-так. Розпочнуть за першої-ліпшої нагоди.
Срила Прабгупада: Треба добре зміцнити владу й пильнувати.


Хатня розмова, 28-ме травня 1977-ий р., Вриндавана*


               Сатсварупа: Наше наступне запитання – щодо майбутніх висвячень, зокрема тоді, коли вас уже не буде з нами. Нам би дізнатися, як
                                           відбуватимуться перше й друге висвячення.
Срила Прабгупада: Так. Я пропонуватиму декого з вас. Після того, як це буде вирішено... Я попрошу декого з вас виступити ачар'єю(ями)-заступником(ами).
     Тамала Кришна: Це зветься ритвік-ачар'я?
Срила Прабгупада: Ритвік. Так. (Так, ритвіки).
               Сатсварупа: (Тоді) Які стосунки між тим, хто дає висвячення та...
Срила Прабгупада: Він є ґуру. Він є ґуру.
               Сатсварупа: Проте він виступає від вашого імени.
Срила Прабгупада: Так. Є така вимога. Оскільки за моєї присутности не слід ставати ґуром, тому - від мого імени. З мого наказу, амара аґ'яя ґуру (ганя), (він є) (стане)                                                    справжнім ґуром. Але з мого наказу.
                Сатсварупа: Отже (тоді) (вони) (вони стануть) (їх можна) також уважати Вашими учнями?
Срила Прабгупада: Так, вони учні (їхні учні), (але) (чому) вважати…хто
     Тамала Кришна: Ні. Він запитує за цих ритвік-ачар'їв, вони виступають заступниками, дають дикшу, (їхні)… люди, котрим вони дають дикшу, чиї вони учні?
Срила Прабгупада: Вони його (учні висвятника) учні.
     Тамала Кришна: Вони його учні (?)
Срила Прабгупада: Хто висвячує…(його) (він є) духовий онук…
               Сатсварупа: (Так)
     Тамала Кришна: (Зрозуміло)
     Тамала Кришна: (Провадьмо далі)
               Сатсварупа: Ми ще маємо запитання щодо…
Срила Прабгупада: Коли я накажу: "Ти стань ґуром!" – він стане щирим ґуром. І край. Він стає учнем мого учня. (Ось так). (Розумієте).

*Наведена розмова зложена з чотирьох її різних відмін, надрукованих Уповноваженим виділом у наступних виданнях:
1983: Срила'Прабгупада-Ліламрита, кн. 6 (Сатсварупадас Ґосвамі, КСБ)
1985: З мого наказу (Равіндра Сварупадас)
1990: Часопис МіТУК (Уповноважений виділ)
1995: Ґури та висвячення в МіТУК (Уповноважений виділ)



Хатня розмова, 7-ме липня 1977-ий р., Вриндавана


     Тамала Кришна: Срило Прабгупадо, зараз нам надходять численні листи від охочих висвятитись. Проте, з огляду на вашу хворобу, ми прохаємо їх зачекати.
Срила Прабгупада: Хай висвячують місцеві, себто старші саньясини.
     Тамала Кришна: Це те, що ми робили... Маю на увазі, виконували обряди... Місцеві виділові, саньясини, наспівували щаблівки, вірні писали до Вашої Божої Ласки, й ви                                                нарікали духовим іменем. Чи повинно так тривати й далі, чи ми повинні?.. Я маю на увазі, адже сказано, що духовий учитель бере на себе... Бачте, він                                                бере на себе... Він має очистити учня через... Тому ми не хочемо, щоби ви були змушені... Ви занепали на здоров'ї, тому так не має бути... Через це ми й                                              прохали всіх зачекати. Я тільки хочу дізнатися, чи повинні ми й далі чекати деякий час.
Срила Прабгупада: Ні, старші саньясини...
     Тамала Кришна: Отже, вони мають і далі...
Срила Прабгупада: Дай мені перелік саньясинів. Я зозначу, хто буде…
     Тамала Кришна: Гаразд.
Срила Прабгупада: Це можеш робити ти. Також Кіртанананда. І наш Сатсварупа годен це робити. Отже, ви утрьох то подужаєте, розпочинайте.
     Тамала Кришна: Припустимо, є охочі висвятитись ув Америці, то чи мають вони писати безпосередньо до Кіртанананди чи до Сатсварупи?
Срила Прабгупада: До найближчого. Джаятиртга може висвячувати.
     Тамала Кришна: Джаятиртга.
Срила Прабгупада: Бгаґаван.... Бгаґаван теж подужає.
     Тамала Кришна: Бгаґаван.
Срила Прабгупада: І Гарикеша теж спроможний.

     Тамала Кришна: Гарикеша Магараджа.
Срила Прабгупада: І... П'ять-шість осіб, зрайонуй, хто найближчий.
     Тамала Кришна: Хто найближчий. Себто вірні вже не повинні писати до Вашої Божої Ласки. Вони можуть писати безпосередньо до тамтої особи?
Срила Прабгупада: Хму!
     Тамала Кришна: Насправді їх висвячує особа від імени Вашої Божої Ласки. Ті висвячені є, як і передше, вашими...

Срила Прабгупада: За друге висвячення поміркуймо, друге висвячення.
     Тамала Кришна: Це щодо першого висвячення. Гаразд. А на друге висвячення вони наразі повинні...
Срила Прабгупада: Ні, хай зачекають. Друге висвячення варто отримати...
     Тамала Кришна: Варто... Дехто з вірних зараз пише вам щодо другого висвячення, а я відписую, щоби наразі зачекали, бо вам зле. Можна й далі їм відмовляти?
Срила Прабгупада: Їм дозволено висвятитись удруге..
     Тамала Кришна: Написавши до вас.
Срила Прабгупада: Ні. До тих осіб.
     Тамала Кришна: Цим людям дозволено висвячувати вдруге. Отже, вірним не треба писати до вас щодо першого й другого висвячення. Хай вони пишуть до найближчої                                              людини. Проте всі ці вірні, як і передше, є ваші учні. Таким чином, будь-який висвятник працює від вашого імени.
Срила Прабгупада: Так.
     Тамала Кришна: Вам відомо за книжку, куди я записую ймення всіх Ваших учнів? Я повинен чинити так і далі?
Срила Прабгупада: Хму!
     Тамала Кришна: Отже, хто висвятив, приміром, Гарикеша Магараджа, має надіслати нам сюди ймення вірного, і я занесу його до книжки. Гаразд. Чи є хто в Індії,                                                          кого ви бажаєте залучити?
Срила Прабгупада: Індія; я тут. Побачимо. В Індії Джаяпатака.
     Тамала Кришна: Джаяпатака Магараджа.
Срила Прабгупада: Ти теж в Індії.
     Тамала Кришна: Так.
Срила Прабгупада: Запиши ці ймення.
     Тамала Кришна: Зроблено.
Срила Прабгупада: Переліч-но.
     Тамала Кришна: Кіртанананда Магараджа, Сатсварупа Магараджа, Джаятиртга Прабгу, Бгаґаван Прабгу, Гарикеша Магараджа, Джаяпатака Магараджа й                                                                    Тамал Кришна Магараджа.
Срила Прабгупада: Знаменито. Тепер порозсилай.
     Тамала Кришна: Сім. Сім імен.
Срила Прабгупада: Наразі семеро, й досить. Додай ще Рамешвару.
     Тамала Кришна: Рамешвара Магараджа.
Срила Прабгупада: І Гридаянанду.
     Тамала Кришна: Авжеж. Південна Америка.
Срила Прабгупада: Отже, не чекайте мого схвалення щодо тих, кого вважаєте вартими. Це на ваш розсуд. 
     Тамала Кришна: На власний розсуд.
Срила Прабгупада: Так.
     Тамала Кришна: То на перше й друге висвячення.
Срила Прабгупада: Хму!
     Тамала Кришна: Гаразд. Срило Прабгупадо, кіртан?

 

Хатня розмова, 19-те липня 1977-ий р., Вриндавана


     Тамала Кришна: Наостанок ми з Упендрою спромоглися побачити... (Зупинка).
Срила Прабгупада: Ніхто тобі там не завадить. Уробляй свою ниву, продовжуй ритвікувати та чини з моєї доруки. Місцевих вабить вірна служба. Чудова місцина.
     Тамала Кришна: Так. Він каже: "Наразі перекладено тамільською вступ до Бгаґавад-ґіт-и, на черзі другий розділ. Відтак ми надрукуємо
                                           невеличкий аркуш для негайного поширення".

 

Хатня розмова, 18-те жовтня 1977-ий р., Вриндавана


Срила Прабгупада: Гаре Кришна. Є тут бенґалець із Новойорку? (Їден пан прибув із Новойорку, щоби Срила Прабгупада його висвятив).
    Тамала Кришна: Так. Пан Сукамал Рой Чавдурі.
Срила Прабгупада: Адже я доручив декому з вас висвячувати. Хму?
     Тамала Кришна: Так. Справді... Так, Срило Прабгупадо.
Срила Прабгупада: Отже, гадаю, Джаяпатака впорається, якщо він не проти. Я вже його вповноважив. Передайте йому.
     Тамала Кришна: Так.
Срила Прабгупада: Отже, щодо заступників, є серед них ім'я Джаяпатаки?
                     Бгаґаван: Воно вже там, Срило Прабгупадо. Його ймення у спискові.
Срила Прабгупада: Отже, я доручив йому працювати в Маяпурі, а вам дозволено поїхати з ним. Я наразі припинив. Вас усе влаштовує?
     Тамала Кришна: Срило Прабгупадо, ви припинили що?
Срила Прабгупада: Висвячувати. Тому й доручив цю справу... моїм учням. Зрозуміло чи ні?
     Тамала Кришна: Зрозуміло.
Срила Прабгупада: У вас є спис імен?
     Тамала Кришна: Так.
Срила Прабгупада: Якщо з ласки Кришни мені покращає, то я розпочну висвячувати знову, якщо ж хоруватиму так, як зараз, то певно не розпочну. Недужому не                                                            годиться висвячувати.

Хатня розмова, 2-ге листопада 1977-ий р., Вриндавана

(Срила Прабгупада переказує свою обраду з гостями)

Срила Прабгупада: ...таке: "Хто перебере провід після вас?" А я: "Перебере кожен, усі мої учні. Всі мої учні. Хочете – беріть і ви. (Сміх). Звісно, якщо пильнуєте. Вони
                                           ладні пожертвувати все, тому й переберуть провід. Я їден, може, й піду, прецінь залишаться сотні, й вони проповідуватимуть. Якщо хочете, ставайте                                                  теж провідником. У нас так не заведено, що ось, мовляв, провідник. Хто йде у слід попереднього Проводу, той і є провідник".
     Тамала Кришна: Хму!
Срила Прабгупада: Гіндус, у нас відсутні такі розрізнення, гіндус, европеєць.
                         Вірний: Вони воліють мати провідником гіндуса?
Срила Прабгупада: Так. (Сміється). "Кожен, усі мої учні - провідники. Наскільки вони пильнують, настільки вони провідники. Якщо ви хочете пильнувати, вам дозволено                                                стати провідником, вам, гіндусові, алеж ви не хочете". Я їм це сказав. 
     Тамала Кришна: Еге ж, вони хтіли запропонувати котрого очільника для нашого Руху.
Срила Прабгупада: Так. Провідники. То все пусте. Провідник – це той, хто став учнем першого ґатунку. Він провідник. Евам парампара-прапта... Хто до решти                                                              пильнує... Наш припис такий: ара на карига мане аша. Хто провідник? Провідник... Стати провідником неважко за умови, що пильнуєш настанов                                                      щирого ґура.

 

Визнаття Тамали Кришни у Гострицевій хаті, 3-тє грудня 1980 р.

Тамала Кришна Магараджа: Кілька днів тому я дещо зрозумів. (…) Срила Прабгупада неодноразово стверджував, що його Ґуру Магараджа нікого не приділив за наступника. (…) Навіть у своїх книжках Срила Прабгупада зазначав, що ґуру повинен бути вправним. (…)

Я мав прозріння, бо це запитання мені боліло, і Кришна відповів. Насправді Прабгупада ніколи не призначав жодних ґурів. (...) Він наставив одинацять ритвіків. Він ніколи не приділяв їх за ґурів. Я вкупі з иншими виділовими завдали найбільшої шкоди цьому Рухові протягом останніх трьох років, бо витлумачили наставлення ритвіками за наставлення ґурами.

Я поясню, що відбулося насправді. Я був пояснив це, проте моє тлумачення було хибним. Насправді трапилось так, що Прабгупада дав на здогад, що він, ймовірно, наставить декількох ритвіків, тож виділові з цього приводу зібралися й поїхали до Прабгупади, нас було п'ятеро чи шестеро. (Йдеться за розмову 28-го травня 1977-го року). Ми спитали його: "Срило Прабгупадо, якщо ми візьмемо учнів по вашім відході, то чиїми учнями вони будуть - вашими чи нашими?"

На той час багато людей чекали на висвячення, цілий натовп. Я сказав: "Срило Прабгупадо, якось ви згадували за ритвіків. Я не знаю, як вчинити. Ми не хотіли до вас приступати, прецінь є сотні охочих висвятитись, а я просто призбирую всі їхні листи. Я не відомий того, що ви бажаєте вчинити".

Срила Прабгупада відповів: "Гаразд, я наставлю таких...", і зачав називати ймення. (…) Він виразно розтлумачив, що всі висвячені є його учні. Тоді я добре втямив, що вони його учні. Згодом я запитав його за дві речі, перша: "Як щодо Брагмананди Свамія?" Я спитав, бо ми з Брагманандою були приятелі. (...) Тому Срила Прабгупада відповів: "Ні, хай набуде більшої вправности". Перед друкуванням листа я спитав за друге: "Срило Прабгупадо, це всі, чи бажаєте ще кого долучити?" Він відповів: "За потреби запевне буде долучено ще". Зараз мені дійшло, що він учинив дуже мудро. Він був не на силі здійснити службовий обряд тілесного висвячення, тому наставив одинацятьох обрядарів-священиків на виконання цього обряду від його імени. Він приділив одинацятьох і виразно промовив: "Хай висвячує будь-хто найближчий". Ці слова мають велику вагу, бо справжнє висвячення означає не найближчого священика, а такого, що його прагне твоє серце. Висвячення отримуєш у того, кому віриш. Що ж до відправлення обряду, то звертаються до найближчого, і Срила Прабгупада наголосив на цьому. Він назвав імена обрядарів. Ці обрядарі перебували в різних куточках світу, і Срила Прабгупада сказав: "Зверніться до особи, найближчої до вас, і вона перевірить ваш рівень. Відтак ця особа висвятить вас від мого імени".

Не йде мова за те, чи віриш ти цій людині, в жодному разі. Вірити треба свому ґурові. "Аби керувати цим Рухом, - сказав Прабгупада, - я мушу створити Уповноважений виділ, і я наставлю виділових. Аби продовжувати залучати людей до нашого Руху й висвячувати їх, я мушу наставити декількох священиків собі на допомогу, бо як я тілесно не годен скерувати кожного особисто, так само я тілесно не годен особисто кожного висвятити".

І все було саме так, більше нічого не малося на увазі. Закладаюся, якби малося на увазі що більше, то Прабгупада годинами, днями й тижнями розповідав би за встановлення ґуруцтва, прецінь Він цього не робив, бо вже неодноразово все розтлумачив. Він казав: "Мій Ґуру Магаграджа нікого не наставив, бо це потребує відповідної вправности". Ми добряче схибили. Яку посаду обіймають ці одинацятеро по відході Прабгупади? (…)

Прабгупада показав, що то не лише саньясини. Він найменував двох осіб-ґригастгів, спроможних ритвікувати, чим показав, що вони не гірші за будь-якого саньясина. Будь-хто духово дотепний тямить, що не можна брати учнів за присутности свого духового вчителя, прецінь по відході ґура це дозволено за умови вправности й віри здогадного учня у свого вчителя. Звісно, вони (учні) мають знати, як визначити гідного ґура. Отже, бувши вправним, вільно взяти учня по відході свого ґура. Це мов здатність людини до розплодження. (...) На жаль, Уповноважений виділ того не визнає. Вони зараз вирішили, що ці одинацятеро є вибраними ґурами. Я достеменно відомий за себе, що намагався певним чином орудувати, за що покірно благаю всіх мені вибачити. Така є зумовлена вдача, що розпукується за обіймання найвищої посади: "Ґуру - це чудово! Тепер я - ґуру, й нас лише одинацятеро". (...) Відчуваю, що нам залежить на такім справдженні, чи то пак розумінні, якщо ми збираємось надалі уникнути чогось подібного, бо, повірте, воно повториться. За певного часу прикрість ніби зникає, прецінь небавом знову щось трапляється, незалежно від місцеперебування, чи то в Янголові, чи то будь-де. Це триває, допоки ти не дозволиш беззастережно проявитися щирому духовому впливові Кришни. (...) Відчуваю, що Уповноважений виділ має хутчій визнати цю точку зору, їм слід усвідомити ту правду, що вони не годні надати жодних звукозаписів чи листів, де б Прабгупада стверджував: "Я приділяю цих одинацятьох за ґурів".  Таких доказів не існує, бо він ніколи нікого не приділяв за ґура. Це байка. (...) Від дня вашого висвячення ви маєте право стати батьком, як той піде в засвіти, за умови, що ви вправні. І жодного обрання. Воно не потрібне, адже ґура не обирають.

Коротка увага щодо особливостей перекладу: Переклад здійснено переважно за приписами "Проєкту правопису-99" і "Нормами української літературної мови "О. Синявського. Також  на перекладання ужито наступні твори: Російсько-український академічний словник А. Кримського та С. Єфремова, Російсько-український словник ділової мови М. Дорошенка та инших, Словник українсько-російський А. Ніковського, праці С. Караванського, Українсько-англійський словник К. Андрусишина, Я. Крета тощо, деякі новотвори Ю. Зеленого та инші новотвори. Написання деяких усталених власних і загальних назов, словосполучень і скорочень змінено або поновлено, аби уникнути змосковщення, додержати приписів правопису, граматичних правил і милозвучности вимови, приміром, "Міжнароднє товариство на усвідомлення Кришни" ужито замість звичного "Міжнародне товариство свідомости Кришни", бо останній варіянт не відповідає достеменному перекладові з ориґіналу англійською мовою; замість "Шріла Прабгупада", "Шрі Крішна" тощо вжито більш зукраїнщені й узгоджені з "Правописом-99" варіянти - "Срила Прабгупада", "Срі Кришна"; замість змосковщеного числівника "дванацять" ужито "дванацять" тощо. Три санскритові слова не передано побуквенно, як решту (брагман, Веди, санньясі), оскільки до них існують старіші й новіші відповідники в українській мові (рахман, Віди, саньясин). Також у творі вжито деяку кількість питомих українських слів, значення яких може бути не зовсім ясним читачеві. Зразу після таких слів подано в дужках їхній поширений відповідник, приміром, позасвіт (трансцендент), відчит (лекція) тощо. За українським звичаєм перекладено ті назви міст і держав, значення яких можливо простежити, наприклад, Протока (англ. Детройт).


Повернутись до головної сторінки